Москва звинувачує Фінляндію у розстрілах в урочищі Сандармох

Вівторок, 18 вересня 2018 05:30 Автор  Ніна Петриківська
Оцініть матеріал!
(0 голосів)

Скандал навколо археологічних розкопок в карельському урочищі Сандармох з кожним днем переростає у міжнародний скандал. Так, 6 вересня представники військово-історичного товариства РФ звинуватили армію Фінляндської Республіки у створенні концтабору та катувань совєтських військовополонених на визволеній від більшовиків частині Карелії у 1941-1944 рр. Ситуацію погіршує те, що назване товариство є дослідницькою філією міноборони РФ, а тому оголошує думку путінського генералітету, якому близькі методи Сталіна-Берії-Кагановича.

Як вдалося з'ясувати, ініціаторами звинувачень стали професор кафедри вітчизняної історії Петрозаводського державного університету Сєргєй Вєрігін і співробітник районної адміністрації міста Медвеж'єгорськ Вячєслав Каштанов. Саме вони висунули твердження про те, що «фінляндська армія, бувши окупаційною силою, упродовж 1941-1944 рр. чинила антигуманні злочини в урочищі Сандармох, де було ліквідовано ворожі для Великої Фінляндії елементи». Таким чином, здійснюючи розкопки у місці поховання тисяч жертв сталінських репресій, представники військово-історичного товариства РФ намагаються перенести провину на тодішній уряд та армійську верхівку Фінляндії, у чиїх руках впродовж короткого терміну перебувала Карелія.

За словами організаторів археологічної експедиції, упродовж першого тижня вересня в лісовому урочищі Сандармох було знайдено кілька десятків кісткових решток, вдягнених у зелені армійські шинелі. Тож це може свідчити про їхню приналежність до розстріляних фінляндцями полонених червоноармійців. Чи було здійснено більш точний хімічний/біологічний аналіз кісток на місці масового поховання жертв сталінських репресій, сказати важко, бо результати розкопок вчені не розголошують через наявний гриф секретності.

Крім того, видається дивним і те, що знайдена у землі поряд із рештками зброя, як наголошують представники військово-історичного товариства РФ, збігається за калібром із тією, котру використовували каральні загони НКВД. Тож, якщо припустити дійсні розстріли фінляндською армією полонених більшовиків, то чому знайдена зброя не відповідає тодішнім стрілецьким характеристикам?! Тим більш дивують заяви так званих фахових істориків, які наголошують на використанні місць масового поховання репресованих у сталінські часи для "маскування злочинів фінської вояччини", адже ніхто не шукатиме розстріляних червоноармійців серед трупів "ворогів народу".

У свою чергу історики Фінляндської Республіки спростовують версію про таємні масові розстріли, влаштованих їхніми пращурами у роки Війни-Продовження (фін.  Jatkosota) на території сучасної Карелії, бо в архівах немає жодних даних, які вказують на це. Зокрема, доцент Антті Лайне з університету Східної Фінляндії заявив, що «так, армія Маннергейма могла здійснювати певні військові злочини, але рівночасно генералітет та офіцери на місцях досить детально фіксували свої дії». Тому версія про таємні масові розстріли полонених, тим паче в урочищі Сандармох, виглядає неправдоподібною, а радше — пропагандивною.

Розстріли української еліти

Із 5 серпня 1937 року за постановою Політбюро ЦК ВКП(б) "Про антирадянські елементи" розпочалася наймасовіша "чистка" суспільства від "ворогів радянської влади", зокрема й у місцях позбавлення волі. За сфабрикованими новими "справами", без слідства й суду, із жовтня 1937-го до лютого 1938 року Особлива Трійка УНКВС по Ленінградській області прирекла до розстрілу 1825 в’язнів, які відбували покарання на Соловках. Найбільшу групу – 1111 осіб, розстріляли в урочищі Сандармох (Медвеж’єгорський район Республіки Карелія Російської Федерації). Розстріли здійснювали 27 жовтня, 1-4 листопада 1937 року.

Справа українських політв’язнів називалася "Дело № 103010-37 оперативной части Соловецкий тюрьмы ГУГБ НКВД СССРП на 134 человека украинских буржуазных националистов". У жовтні 1937-го в останній етап пішли близько 300 українців, серед них – поет-неокласик, професор Микола Зеров, творець театру "Березіль" Лесь Курбас, драматург Микола Куліш, освітяни Антон, Остап і Богдан Крушельницькі, письменники Валер’ян Підмогильний, Павло Филипович, Олекса Влизько, Валер’ян Поліщук, Григорій Епік, Марко Вороний, Олекса Слісаренко, Михайло Яловий, історики Матвій Яворський, Сергій Грушевський (брат Михайла Грушевського).

Соловецьких в’язнів етапували морем до порту Кемь, звідти залізницею перевозили до міста Медвеж’я Гора (з 1938-го Медвеж’єгорск) й поміщали до СІЗО Біломорсько-Балтійського табору. Звідси засуджених зв’язаними доставляли в Сандармох, де й розстрілювали.

Прокоментувати:

Переконайтесь що ви заповнили усі поля, відмічені зірочкою (*). HTML код не допускається