Благодійна допомога від українців Іспанії надійде у Ходорів Львівської області

Субота, 26 листопада 2016 19:13 Автор  Любомир КАЛИНЕЦЬ
Оцініть матеріал!
(10 голосів)

Уся планета закружляла в танці разом з іспанськими українцями. Іншого враження просто не виникало під час проведення свята «Осінній дивотанець», яке відбулося в неділю, 20 листопада, в одному з культурних центрів міста Алькоркон поблизу Мадрида. Цей захід спільно організували асоціація «Українська громада Іспанії за права, честь і гідність українців» і культурно-освітній центр «Дивосвіт», який, власне, розташований в Алькорконі. Постараємося кількома штрихами, бо повністю це неможливо зробити, відобразити хід свята.

І зробимо це, розпочавши з фіналу. Коли глядачі вже почали залишати затишний зал «Лос Пінос» (що з іспанської означає «сосни»), то несподівано дзвінко прозвучало запитання: «А коли наступний концерт?» Як на наш погляд, то це гідно підсумувало надзвичайно позитивні емоції глядачів, яким, очевидно, прийшовся до вподоби цей неординарний захід і котрим хотілося б ще чогось подібного.

Більше прикладів підтвердження цього факту? Будь ласка.

Гучні оплески, що інколи переростали в бурхливі; вигуки «Молодці!», «Браво!»; підхоплення з місць після номерів; спільні танці та співи; участь у танцювальному конкурсі; бажання привітати учасників і висловити їм щирі слова подяки від першого секретаря Посольства України в Іспанії Валерія Приходька. Достатньо аргументів?..

Розпочнемо з виступів дивосвітівських артистів, адже вони склали левову частку програми. Передусім це танці, керованого Ігорем Чижевським, ансамблю «Перлина», яких було показано аж п’ять («Привітальний», «Козацький», «Танець з віночками», «Із сиром пироги», «Вальс»). І хоча їх можна доволі часто побачити під час різних урочистостей і концертів, та цього разу вони засяяли новими, яскравішими барвами. Мабуть, атмосфера огляду хореографічного мистецтва в цілому посприяла.

Не повернеться язик назвати не дивосвітівськими батьків випускників і учнів цього закладу Наталю Держко та Вадима Кучера, які прегарно виконали іспанський танок.

Звісно ж, високу планку свого пісенного уміння підтримали вихованці Лілі Ткачук і Оксани Маланяк з ансамблів «Перепілочка», «Джерельце», «Передзвін» і «Веселка».

А зараз кілька слів про, так би мовити, «гостей» Алькоркона. Вкотре порадував своїм різножанровим мистецтвом ансамбль танцю «Червона калина» суботньої школи «Рідна Україна» з Мадрида. Художні керівники колективу – подружня пара Неля й Анатолій Гальчинські – зуміли не лише прищепити своїм підопічним любов до танку, але й намагаються впроваджувати різні стилі, притаманні хореографії. Цього разу в їхньому виконанні глядачі побачили дві вокально-хореографічні композиції: «Червона калина», а також сучасну «Коханий мій».

Незважаючи на осінню пору, весняного життєдайного настрою значно додав усім присутнім танок, продемонстрований учасницями ансамблю «Радість» суботньої школи «Квіти України» з Торрехона-де-Ардос. Чому весняного? Та тому, що назва його - «Веснянка». Але він не був би таким свіжим, веселим, натхненним, навіть, до певної міри, задерикуватим, якщо б не танцюристки. До речі, сама художній керівник ансамблю Ярослава Іванюк задавала бадьорий настрій своїм подругам. Вони ж, залюбки підхопивши його, потішили публіку в залі.

Як наголошували ведучі фестивалю, український народний танець народився разом із піснею. Під час недільного свята вони перехрещувалися раз-по-раз.

Але особливий ажіотаж у глядацької аудиторії викликали дві пісні нашої оперної співачки Ірини Тимчук з міста Гвадалахара, що неподалік від іспанської столиці. «Вальс» композитора Ардіті та пісню «Танець, танець» вона виконала мовою оригіналу, тобто по-італійськи. І зробила це настільки професійно, неповторно та феноменально, що в декого по спині мурашки прошурхотіли.

Ще один «центровий» момент свята – це конкурс, ініційований чудовим акордеоністом-віртуозом Ярославом Допілкою. Він разом зі своїм колегою – не менш класним скрипалем Павлом Сакутою – запропонували публіці прослухати дві інструментальні п’єси. Але не лише вуха нащурити порадили, але й влаштували конкурс на краще виконання самби, в ритмі якої звучала відома всім іспанська «Бесаме мучo», та фокстроту, під мотив якого пролунала «Розамунда». Ось і поєдналися в одному номері гарна музика і не менш артистичне виконання танців.

Ведучі, а ними цього разу стали напрочуд мила та чарівна Яна Держко й елегантний Ярослав Григорчук, доклали всіх зусиль, щоб усебічно висвітлити основну тему свята. Вони і про історію танцю згадали, і про його значення в нашому житті розповіли, і цікво виконавців представили. Крім цього ще й донесли до присутніх інформацію, пов’язану з Іспанією. Для прикладу, хоча б такий епізод. Легендарний український танцюрист, заслужений артист України, один з найяскравіших талантів Національного заслуженого академічного ансамблю танцю України імені П. Вірського Григорій Чапкіс наводив приклад зі свого життя: «…Чи не найбільше західних глядачів вражає, заворожує, хвилює танець «Повзунець». Це, коли танцюєш в присядку – внизу, не піднімаючись, від початку і до кінця. А тепер уявіть, що людина бачить цей танок уперше. Їй видається, що тут якась каверза, обман. Пам’ятаю після виступу в Мадриді в 1962 році за кулісами з’явився не хто-небудь, а сам Сальвадор Далі… Ми його оточили. Він подякував Вірському за чудовий концерт. І раптом, запримітивши мене, вигукнув: «О, в тебе в ногах заховані якісь спеціальні пристрої!» Підійшов, нахилився, пощупав мої коліна. «Точно, чудо-шарніри», - зробив висновок. Цей момент, не зрозумівши жарту, зафіксували журналісти, а наступного ранку всі газети написали, що Далі вивів на чисту воду українського танцюриста. Багато хто пізніше хотів підійти до мене і теж пощупати, але нікого більше не підпустили. А то б уся Іспанія вишикувалася в чергу…»

Звісно, чи не найважливіший момент свята не маємо права обійти стороною. Ще до початку фестивалю організатори оголосили про його благодійний характер. Оскільки саме в ці дні відзначається третя річниця Революції гідності на Майдані в Києві, отримані грошові пожертви вирішили спрямувати особі, постраждалій у ході тих пам’ятних і трагічних подій.

Отож 500 євро буде спрямовано двічі пораненому від снайперських куль на вулиці Інститутській мешканцю містечка Ходорів, що на Львівщині, Романові Тітику. Вони, безумвоно, пригодяться йому для продовження лікування.

І все ж завершити цей допис хотілося б відповіддю на запитання, яке прозвучало, коли глядачі покидали зал. Пригадуєте: «Коли наступний концерт?» Тому поспішємо повідомити, що в середині січня в іспанську столицю навідається знаний в Україні та за її межами гурт «Соколи».

Сподіваємося, що Народні артисти України Марія Шалайкевич і Михайло Мацялко, а також їх приятель-музикант Роман Касперський привезуть з рідних теренів наші чудові пісні й колядки. Час бо для цього буде відповідний – Різдвяний.

Любомир КАЛИНЕЦЬ з Мадрида.

Прокоментувати:

Переконайтесь що ви заповнили усі поля, відмічені зірочкою (*). HTML код не допускається