Українці Молдови. Велике життя маленького ліцею

Понеділок, 17 листопада 2014 06:35 Автор  Стожари
Оцініть матеріал!
(1 Голосувати)

Чому людська психологія працює саме так? Ми мріємо відвідати заморські країни, побачити їх дивовижі і не замислюємося над тим, скільки цікавого є поблизу, у нашому повсякденному житті. Відтак я хочу розповісти про невеликий ліцеї, який знаходиться у маленькому селі на півночі нашої республіки.

 

Почнемо, як завжди, з сухої офіційної інформації: Молдова, Ришканський район, село Ніхорень, вулиця Лермонтова, 123. Адреса, як мало вона нам говорить, і як багато за нею ховається! Багаторічна унікальна історія, титанічна праця педагогічного колективу і, звичайно ж, самих учнів.

Далекого 1986 року, на вимогу Андрія Дем'яновича Колібаби, (голови колгоспу ім. Леніна), в селі Ніхорень була відкрита неповна середня школа – «восьмирічка», як було прийнято називати її в ті часи. Життя в ній протікало як в звичайній радянській школі, зі своїми злетами і падіннями, досягненнями, і невдачами. Звісно, зміни в країні не могли не торкнутися історії самої школи. Відтак з 1991 року Ніхоренська школа стала середньою школою №3 (на той момент село Ніхорень було мікрорайоном міста Ришкань). Через 5 років, жителі Ніхорень відстояли статус самостійного села. З цього моменту почалася нова сторінка життя навчального закладу.

Того ж 1991 року на загальношкільних батьківських зборах було прийнято рішення відкрити в школі 2 перших класи з навчанням рідною для них, українською, мовою, з поглибленим вивченням румунської мови.

1471393_10203676849496653_5332095895489518213_nНемало труднощів і перешкод довелося подолати вчителям і учням в ті переломні для школи роки. Але проблеми не страшні, якщо є тверда рука тих, хто хоче і може допомогти. В той непростий момент ініціативу колективу школи підтримали Міністерство освіти РМ, Українська Громада Молдови, Міністерство освіти України. Вони допомагали забезпечити школярів підручниками українською мовою (деякі підручники перекладали на українську самі педагоги школи). В Бєльському державному університеті був відкритий факультет української мови та літератури, першими студентами якого стали вчителі Ніхоренської середньої школи.

«Експеримент» Ніхоренської середньої школи став унікальним для нашої маленької багатонаціональної республіки. Його результати були представлені на колегії Міністерства освіти, відтак такий варіант навчання визнали оптимальним для учнів національних меншин в Молдові.

Час йшов, багато чого змінювалося, але життя показало, що ризик на який пішли батьки 1996 року себе виправдав. З того часу ліцей працює за індивідуальним навчальним планом, який щорічно затверджують в Міністерстві освіти. Робота налагоджувалася, і тому 1998 року було прийнято рішення надати середній школі №3 статус ліцею.

Крок за кроком, рік за роком ліцей розвивався, процвітав, накопичуючи дорогоцінний досвід і створюючи індивідуальну програму освіти і навчання «молдавських українців». На базі ліцею проводилося безліч районних і 10440643_10203676838856387_4177610709813063309_nреспубліканських семінарів, спрямованих на вивчення та популяризацію української мови в Молдові. Досвід роботи ліцею був визнаний прийнятною моделлю для навчальних закладів тих населених пунктів республіки, де компактно проживають українці. Ліцей часто відвідували наукові та культурні діячі Молдови і України, щоб на власні очі переконатися в успіху експерименту, з яким чудово справляються «педагоги-першопрохідці». Одним із частих гостей ліцею був Костянтин Федорович Попович – військовий розвідник, видатний учений, відомий письменник, педагог, громадський діяч, академік АНМ і Академії наук вищої школи України, єдиний в Молдові лауреат міжнародної премії Андрія Первозванного.

Під час свого першого візиту академік був до глибини душі вражений тим, що в ліцеї не просто навчали дітей українською та румунською мовами, але й приділяли чимало уваги створенню такого «мікроклімату», коли виховання ґрунтується на культурі, звичаях і традиціях українського і молдавського народів, які тісно переплелися в стінах ліцею, гармонійно доповнюючи один одного. В процесі такого навчання і виховання формується національна самосвідомість українця в Молдові.

10628318_10203676839656407_6411113279394502320_nУ ліцеї був створений творчий колектив «Нагоряночка», що отримав згодом звання «народний» (дитячий – вокальний; дорослий – танцювальний), які й представляли українську культуру на республіканських і районних конкурсах.

2001 року, з особистої згоди академіка, ліцею було присвоєно ім'я Костянтина Поповича. Через три роки в стінах ліцею був відкритий музей академіка. Після його смерті, 2010-го, дочки письменника передали музею особисті речі, бібліотеку і рукописи свого батька.

Багато води стекло з часу становлення ліцею, і його життя з кожним роком змінюється на краще. 2004 року Президент України Леонід Кучма передав ліцею обладнання для комп'ютерного класу. Того ж року посольство України в Молдові підтримало ліцей новими підручниками, хрестоматіями та комплектом аудіо-відео апаратури.

Експеримент Ніхоренського ліцею знайшов своє відродження через 10 років на республіканському рівні. 2011 року Міністерство освіти розпочало проект соціолінгвістичної інтеграції учнів національних меншин через розширення предметів, які викладаються державною мовою. Для початку було відібрано 10 навчальних закладів республіки, серед яких Ніхоренський ліцей був зразком для вивчення досвіду такої роботи. Сьогодні до проекту залучено 40 навчальних закладів Молдови.

Колектив ліцею згуртований і мобільний. Педагоги легко і з ентузіазмом долучаються до нових проектів. Так, наприклад, сьогодні колектив бере участь в двох загальноосвітніх проектах: «Східне партнерство в педагогічних інноваціях в інклюзивну освіту» та «Культура добросусідства».

Вчителі ліцею беруть участь у багатьох районних і республіканських професійних конкурсах, приносячи ліцею призові місця. Варто зазначити, що педагогічний колектив укомплектований висококваліфікованими фахівцями на 100%. У ньому відмінно співпрацюють педагоги з великим досвідом і молоді спеціалісти. Методичний центр ліцею, яким керує Цвинтарна Олена Борисівна, займає в Ришканському районі перше місце.

Не відстають від своїх наставників і учні. Вони приймають участь у районних, зональних та республіканських олімпіадах, і їх результатами пишається ліцей! Так, наприклад, за 2013-2014 навчальний рік стараннями учнів скарбничку ліцею поповнили 26 призових нагород районного рівня та 4 – республіканського.

Ліцей ім. К. Поповича є «окружним» навчальним закладом, куди підвозять учнів 1-9 класів із сіл Свердіак і Ремезань. Це базовий навчальний заклад для ліцеїстів української національності, де навчаються учні з 11 сіл Ришканського, Дрокійського і Єдинецького районів.

IMG_5233Ось уже чотири роки директором ліцею є педагог з великим стажем і досвідом, Маковей Марія Володимирівна. Їй вдалося чималого домогтися, але вона не зупиняється на досягнутому. За цей період у ліцей вклали понад 2 млн. леїв інвестицій. У навчальному закладі було повністю замінено теплопостачання, обладнана автономна котельня, нова їдальня та гуртожиток. Замінено освітлення, частково меблі, аудіо-відео апаратура, реконструйовано систему водопостачання і каналізації. Зараз ліцей бере участь у проекті Фонду Енергетичної Ефективності, перемога в якому допоможе ліцею замінити вікна та утеплити будівлю.

В ліцеї відкрито і активно діє «Центр ресурсів» для учнів з особливими освітніми потребами, а також працюють психологічна і логопедична служби.

Так, говорити про ліцей можна довго, але я зупинюся ще на одному факті. Йдеться про те, що вчителів ліцею ім. К. Поповича щорічно нагороджують грамотами місцевих, районних та республіканських органів влади РМ, грамотами і медалями координаційної ради «Україна світ» та Міністерством освіти України.

Особисто мені залишається побажати цьому маленькому, але такому значимому ліцею, творчих успіхів та подальшого процвітання.

Дерело: ukrainians.md

Прокоментувати:

Переконайтесь що ви заповнили усі поля, відмічені зірочкою (*). HTML код не допускається