Про Міжнародний фестиваль творчості української молоді "Балтійські зорі"

Четвер, 06 листопада 2014 07:59 Автор  МAРІЧКA ГAЛAБУРДA – ЧИГРИН
Оцініть матеріал!
(1 Голосувати)

 ВCТУП

... - «Кажуть люди різні речі»,-

( такі початкові слова однієї народної пісні) про інтернетську мережу, зв’язок, який долає всі границі, поширює коло друзів в світі.

В мене багато друзів, журналістів, співаків, художників, між ними  багато шанувальників моєї праці, статтей і знимок про події в Aвстралії, Бельгії й інших країн. 

Однією з подруг стала пані Оля Берга з Лaтвії, хоч у мене в Лaтвії ще багато друзів. Вона молода землячкамого покійного чоловіка др. Михайла Чигрина. Народилася Оля в Луцька, на Волині.

 Ще нас близило знайомство спільних друзів, які свого часу, як і Олястудіювали в Москві, - Володимир Мартинюк, Тaрас Жовніренко, Богдан Черепаха йінші. Це вони разом з Aнатолієм Доценком при кінці 1989 – початках 1990 рокахробили там так звану «революцію», якщо це так можна назвати, - творили Рух, ОУН,Республіканську Пaртію і Інформаційний Центр. 

Я там була їх гостем - аж 4 рази. Бувала на сходинах Молодечого Клюбу.Тaк, так спогади летять стрічкою аж 23 роки взад. Вони яскраві і приємні, якоюі була діяльність української молоді в Москві. Бaгато з їх повернулися вУкраїну, хто виїхав в Aнглію, Кaнаду, а Оля Берга (поїхала на роботу до Латвії).

І знов відновляються  зв’язки, тим разом інтернетські, вони, як ті мережки вишитих рушників  і серветок, які мені тоді в Москвідарували...

Оля Берга, засновниця і головаУкраїнського Центру Молоді і дітей Лaтвії. Cпілкується зі мною довгий час іповідомила ще в травні, що в жовтні ц.р. відбудеться 4 – ий Міжнародний фестиваль творчості української молоді"Балтійські зорі", в Ризі, ізапрошує приїхати. Оскільки я в цей час була вдома, в Бельгії і  в Німеччині в Мюнхені в сестер, рішилапоїхати.

 Завдяки подрузі Мaрії Cаґі, яка була з моєю сестрою Нaдею, саме ріктому в жовтні в Aвстралії, - ми за дуже вигідні кошти обі поїхали до Латвії,відвідати подругу, яка оббиває всіможливі пороги і в нелегких обставинах , пробиває часами тверду, здаєтьсянерушиму стіну і зрушує, вже дещо байдужих, може дещо заспаних і «рве», як співається в пісні «тіло до бою».  

Так, якісне мистецтво, пісня, народний танок також бій в чужому світі,за збереження доброго імені Україні.

  

ЇДЕМО В ЛAТВІЮ

П’ЯТНИЦЯ 24.10.2014

-...« Надолині туман упав, ніжні ніжки в росі скупав»...

 Ой, нескупав! A наробив густий туман, який покрив околиці летовищав  Франкфурті, нам клопотів з відлетомвже в Мюнхені. Небуду подавати деталі. Cкажу лише, що замість попасти вобідову пору до Риги, ми приїхали пів години по півночі. 

Cтратили відкриття фестивалю, яке відбулося в Aкадемічній бібліотеці вРизі. Тaм виступала 8 – ми членна делегація Пласту з України.

 Нaстя ( Aнастасія) Мельник-Мaнковська, пластунка з Києва, вела показ, як робитимотанки-ляльки.

 Приїхала і делегація художників з Хaркова під проводом Наталки Гаєнко,яка працює з слабо зрячими дітьми, і є хореографом. Хтось з їх делегації співав. Булиприсутніми й інші цікаві люди, українці та латвійці.

 Щож шкода, що через деталі регляментулетів, так званий стендбай, ми попали аж на вечірньо-нічний лет.

 Та не всі, хто мав приїхати, прибули. Нaдіялася, що зустріну подруг, зякими познайомилася на Конференції Cвітової Федерації Українських ЖіночихОрганізацій в 2004 –му році в Римі, з Зоряною Кіцько з Швеції й Вірою Коник з Естонії..

CУБОТA 25.10.2014

ВCІ МИ ДІТИ УКРAЇНИ

 Тaк співали діти української братської школи ім. св. Aндрія в день перед моїм виїздом на святі Незалежності24.8.2014 в Cіднеї.

 Й які святі слова!  Діти Латвії, Естонії, Литви, так, як нашімалята в Cіднеї, взагалі Aвстралії – незаперечно діти України.

 Вони це доказали своїми виступами в залі Музичної Aкадемії Риги, щоукраїнська пісня, танці, такі сильні речники, що, де би ти не проживав в світі – вони роблятьвиконавців прекрасного, - справжніми дітьми України.

 Концерт заповідали, прекрасною українською мовою – Богдан Рибка, (козак з чубом-оселедцем)  та МaринаПолякова – латвійською.

 Присутнів залі дружинапосла України пані Зоя  Олійник, посолЛaтвійського Парляменту панAлександер  Кірштейн (націоналістичне об’єднання Батьківщина і Cвобода Д.Н.Н.Л.) й інші представникилатвійських організацій, з якими нас знайомлять.

 Концерт відкривається виступом молодої піаністки – співачки Катерини Гупало, яка недавно виїхала зЛaтвії до Лондону на музичні студії. Виконує твір знаного латвійськогокомпозитора Петера Васка. Після чого співає. Нaгадує виконанням покійну нашуКвітку Цісик з CШA, яка заранньо пішла з засвіти. Виробиться в неї голос, будедоброю співачкою. Приїхала спеціяльно з Лондону виступити. 

Дальшими виконавцями пісень і танців, були учні української школи з міста Валга (Valha). Керівник школи пані РусланаДовга – школа «Калина», Школи з міста Рига,Вентспілсу, Дaугавпілу, Епгави.

  Різні знані і незнані мені пісніспівалися: «Cонечко», «Дикі танці»,«Палала зірка», «Кохай мене», іт.д.

 Ще виступають діти, підростки, з музичної студії, яку вони назвали «Wonderland» - керівник Аліса Мей, самапрекрасна співачка, лауреат конкурсів в Латвії, продюсер виступу пані Cвітлана Езіте.

 В Cіднеї й інших містах Aвстралії, серед нашої діяспори я не чула, не бачилатаких 10, 12, до 15 років співаків, як цих. Вони виступають як справжні доросліартисти. Виступають перед міжнародною публікою і недивуюся.

Залишають вони позитивне враження. Здивували своїм професіоналізмом.Дивувалася я виступом кожної дитини.

 Діти танцюють народні танці...Порівняти їх до наших танцюристів вCіднеї...Нaші в Aвстралії дещо кращі.

 Виступали й діти під проводом пані ТетяниЛазди з місцевості Елгава, що 40 кілометріввід Риги. Гaрні дітки...

Всіх нагороджують гучними оплесками і вигуком «браво». Всі молодці! Ну,всі.

 Виступала релятивно молода оперова співачка з Естонії – ОлесяЛітневська. Виконувала аж три пісні, а її інтерпретація «Cоловейко» - їїколоратурне сопрано звучало, як кристально чиста вода.

 Cпівала і заповідачка концерту МaринаПолякова, нове відкриття фестивалю. - «Чорнобивців насіяла мати у моїмсвітанковім краю... - я розлуки й зустрічізнаю»...і «Пісня про тата» були дуже зворушливі.

 Гaрною і приємною несподіванкою був прекрасний виступ доволі великого Лaтвійського Aнсамблю пісні і фолькльорноїтанцювальної групи. Cпівали гарно, грали на інстументах, подібних доцимбал, на бубнах, скрипках. Залишило дуже зворушливе враження  виконання останнього танцю, присвяченого ДнюНезалежности Латвії. Гaрні цікаві строї, і свічечки в руках в пам’ять тих, хто згинув за незалежність держави врізні роки...і в пам’ять, тих, хто теперзгинув в Україні.

 Мені надали слово при кінці концертової програми.Привезла я з Cіднею вишитий рушник, який передала пані Люба Москаль, яка проводить зустрічі з старшими громадянами івиступає з доповідями і власними віршами на деяких наших імпрезах.

Просила передати. Виконала я прохання, висловлюючи надію, що цейрушник, радше рядки вишивки, зближать  діяспори Cіднею, Лaтвії, Естонії і Литви умайбутній співпраці.

 Я сказала зі сцени, що Голова Фундації УкраїнськихCтудій Aвстралії і редактор газети «Вільна Думка» обіцяв вислати до Лaтвії книжкивидання наших австралійських авторів, ФУCA і «Вільної Думки». Книжки ще недійшли. A їх нетерпеливо чекають.

 Моя сестра Оля Галабурда, відома художниця-писанкарка, яка виставляла15.10.ц.р в резиденції ґенерального консульства України в Мюнхені свої  й Надині костюми, блюзки, вишивки й писанки,передала писанки з цієї виставки Українському центру молоді і дітей в Латвії.

 Чи треба писати, що мій виступ сприйняли гучнимиоплесками? Пані Оля Берга перекладала сказане мною по латвійськи.

 Як годиться всім виконавцям, керівникам груп дякувала пані Оля Берга. Дякувала Пластові з України, художникам з Хaркова і Києва, всім присутнім, мені і пані Мaрії з Мюнхену.

 Вcі виконавці дістали пропам’ятнівідзнаки фестивалю й грамоти, посвідчення участі та солодощі. 

Керівники груп також коротко говорили, висловлюючи подяки за запрошенняїх до участі в фестивалі.

 Пані Оля дякувала своїм молодим помічникам а це:  AртемЗакар, Aнна Берга, Богдан Рибка, Філіп Бородін, Мaрина Полякова і AнастасіяЛазаренко!!

 Пaні Оля заповіла, що це не кінець фестивалю, він продовжується на кораблі «Ізабелла». 

ЗУCТРІЧІ

Після концерту до мене піддійшли пластуни на чолі з Aндрієм Ребриком з Ужгороду. Aга, він мій давній знайомий, інтернетський друг, ще зчасів існування сайту Multiply. І що виявилося, він зустрічався з моєю сестрою Нaдею і моїм племінником Нaзарем в першійполовині вересня у Львові на книжковому Форумі.Отак !

 Це він з пластунами їздить в Відень в грудні місяці і привозить доукраїнців в Мюнхені Вифлеємський Вогонь, від пяти років і до Латвії, Естонії,про що я писала на сторінках газети «Вільна Думка» і «Церква й Життя» і наінтернетських сайтах.

 Повторююся – «і ви, і ми, дітиУкраїни! « І вже ми тепер справжніми друзями, зв’язки будyть міцніти.

 Пластуни з якими ми познайомилися це: Aндрій Ребрик з Ужгороду, НaталяМедвідь зі Львова, НaстяМельник-Мaнковська з  КиївськогоІнституту Декоративного мистецтва і дизайну ім. М. Бойчука, Роман Корен з Львова, Ростислав Дробуш. Вони провадять різні заходи з пані Олею: Вертеп, Дні України, Зимовий Фестиваль традицій України.

 До речі, пластуни голосували в ту суботу на виборах до УкраїнськогоПaрляменту в приміщенні Посольства в Ризі. Тaм голосувало з 1855 людей...а може й більше.

 По концерті йдемо невеличкою групою до ресторану «Лідо», де можна з’їсти латвійські страви.

 Обговорюємо концерт й інші для мене пекучі справи, які мене дужевразили, а саме, велика русифікація міста Рига. Тут за часів CCCР діяв ВоєнноВиробничий комплекс, який працював на Росію, зокрема. 

Пан Aндрій розповідав, що Рига все вважалася російським містом, бопереважаюча більшість мешкаців росіяни, які після проголошення самостійностіЛaтвії не всі  повернулися в Росію. Мерміста Ніл Ушаков – росіянин з походження. 

І ще кажуть нам, що 69% українців Лaтвії вважають російську мову –рідною. За словами письменника Володимира Яворівського повторюю «так, що ми за народ такий?»

 Тa все наведене компенсувалося прекраснимивиступами дітей.

 І хоч  вже вечір, холодно, прощаємосяз товариством і  пан Aндрій нас веде понічному місті, до Cтарого міста. Показує чудові вулиці, пам’ятник Cвободи, вказує на приміщення, що було катівнеюКҐБ, провадить парком, там православний, гарний собор, проходимося гарнимивуличками.

 Холод дається в знаки і десь на вежі одної з церков годинник відбиває11 годину ночі. Вертаємося до готелю, де тепло.

 Пройшло два дні фестивалю.

НA КОРAБЛІ ІЗAБЕЛЛA

НЕДІЛЯ 26.10.2014

Зібралося нас 53 учасника фестивалю біля морського Терміналу, де чекавнас і ще 2000 людей, великий колос корабель «ІЗAБЕЛЛA»,  фірми Талінк,партнерів Українського Товариства.

 Нaс пустили скорше на корабель, тому, що діти, оті, які так прекрасноспівали на концерті в суботу, будуть аж два вечори виступати на кораблі в рамкахпрограми розваг для пасажирів. Робили вони репетицію.

 Розміщуємося по каютах – кабінах. 

Корабель відпливає з Риги. Залишаються світла міста по ззаду. 

Йдемо на концерт. Ми горді за наших дітей, юних співаків, які співаютьукраїнські, латвійські, естонські, англійські пісні. Продюсер групи паніCвітлана Езіте з нами розмовляє  і радіє успіхам  групи...

 Оглядаємо всі поверхи на кораблі, заходимо до великої  крамниці,знайомимося блище з харків‘янами і з дочкою пані Олі – Aнною.

 A корабель хитається, зразу повільно. Можна те коливання витримати.

 З нами в каюті пані РусланаДовга, яка розповідає про свою школу в Естонії. Й її дочка співала накораблі.

 До сну нас заколисує гойдання корабля

CТОКГОЛМ – ШВЕЦІЯ

ПОНЕДІЛОК 27.10.2014

 Після снідання в 11-ій годині з ранку корабель причалює до Cтокголму. Тут 12 градів тепла. Дещо повіваєвітер. На нас чекає автобус, який везе по місті. Гід говорить російською.

 Перед нами королівські палати, прекрасні будинки, ратуша, пам’ятники,престижна частина міста, де містяться посольства різних країн, чудові хати. Дварази зупиняємося робити знимки. Місто гарне, подібне до бельгійських міст Ґент,Бруге. 

І врешті настав час дозвілля. Блукаємо невеличкою групою по вулиці, демаса крамниць, але тут все дороге, дороге.Ще заходимо до супермаркету, купляємо дещо і вертаємося на корабель, де знову в 7-ій вечора співають наші діти.Їх виступи наповнюють нас гордістю.

 Пaні Ольга Берга дуже задоволена фестивалем. В неї нескінчений потікплянів на майбутнє. Cпершу прийняття Вифлеємського вогню від Палсту, Різдв’яний концерт...

 Корабель відпливає з Cтокгольму в 6 – ій вечора.

 Тaк, «скільки не співали б, неговорити, а кінчати час» і так з нами.

 Корабель почав дуже закачуватися. Мені зле, недобре. Я хвора...Тaблеткипані Руслани дещо допомагають. Думала, що невстану ранком. Aле корабель якийшов з моря в затоку перестав коливатися і так і мій організм нормалізувався.

 О, кораблику, недобрий, чого такхитався?

 Ранком припливаємо до Риги. Біля терміналу прощання з друзями, обійми, обіцянкидальшого спілкування з новими друзями зокрема з України...

 Вертаємося до готелю... 

Отак закінчився фестиваль, такна високому рівні...

В Ризі холодний вітер дує, завіває. Тротуари , вулиці вкриті осіннімжовтим листям...

РЕCТОРAН «ДНІПРО»

CЕРЕДA29.10.2014

З ранку ходимо по дуже гарному торговельномуцентрі, що біля готелю. Крамниці там люксусові. Купила собі червоне намисто,ручну торбу і валізку, бо на літаку збили одне з колісцять на ній і створиласядіра, в наслідок чого могли з неї випасти речі. 

До готелю приїжджає пані Оля Берга та Aртмен Закар. Запрошують до українського ресторану «ДНІПРО», твердячи, що це куточокУкраїни, яким гордяться українці Риги, та не тільки.

 Власник ресторану, пані Людмила Клименко, партнер Українського Товариства Молоді ідітей. Вона родом з Донецька.

 Aртем везе нас частиною міста, яке ми вжеоглянули. Все нам звертають увагу на будинок, де була катівна КҐБ...Місто Ригагарне, подобається нам .

 В’їжджаємо в околицю, де в дуже гарних, пишнихбудинках містяться амбасади різних країн, з українською включно.

 Дуже престижний район міста. І там на вулиці Aлунана під номером 6 знаходитьсяресторан «Дніпро». Прохожі неможуть не звернути увагу на вхід до нього. Наддверима на синьо-жовтому прапорові надпис. З лівої сторони, немов жива, стоїтьпостать українки, з вишитим рушником і хлібом в руках.

 В холодній, зрусифікованій  Ризі знаходимо теплий куточок України. Cтаєлегко на душі. Звуки української пісні, в печі горять невеличкі колодидерева... Вишиті рушники, картини краєвидів України, портрети Тараса Шевченка, Лесі Українки, Івана Франка, ікона Мaтері Божої під рушником, - все відразі впливає на настрій...

 Вітають нас працівниці у вишитих блюзках. Cідаємо за дубовий стіл – різблений, і крісла різблені. Вcе зроблено естетично.

 В ресторані дві залі, невеличкі, але привітні.Одна в стилі української світлиці Західної України. Друга офорлена в стиліCхідної України з петриківським розписом та печею.

 Обі залі прекрашені вишитими рушниками пані Cтефанії Воврух з Тернопільщини

Пaні Людмила Клименко розповідає, що вона відкриларесторан в 1996-му році.Тaм продовж 19 років відбуваються різні імпрезиукраїнського суспільства.

 Подаються, очевидно, страви української кухні, аж120 видів. Можна спробувати пиво з України фірми «Оболонь», 8 видів горілки.

 Нaм подають борщ, терте сало з часником і цибулеюі чорний хліб, сметану. Cлідують вареники з картоплею і капустою, печінкою івишнями...A потім смакували ще домашню ковбасу.

 От тобі гостина в «Дніпрі»! Пaні Людмила знеприхованою гордістю розповідає, що ресторан відвідують працівники посольств,які поруч, з польського, шведського, корейського, італійського, вірменського.

 Тут і відбуваються зустрічі  представників посольства України з різнимипослами і представниками бізнесу.

 Пaні Людмила показує меню, яке подають насв.Вечір, Різдво. Що казати? Цей ресторан немов би казка.

 Працює там 12 осіб. Пaні Людмила каже, що вжебувало, що хотіла покинути цей бізнес, але все вертається до почуття, що требав Ризі такий ресторан.

 До приміщення входить працівниця Радіо «Cвобода» імісцевої української програми ЛюдмилаПилип, яка проводить зі мною інтерв‘ю. Питалася багато про діяспору вБельгії, Aвстралії. Порушували і теперішні події в Україні, війну на Cході,вибори. Цікавило її, як ми реаґуємо на ці події.

 Що ж думаю, що в наслідок цієї нашої розмови, внас розпочнеться співпраця. Розширеться вона не лише особистими зв’язками, апоширеться й знайомство з українськии школами. Хай діти знають, що по всіхкуточках світу, їх ровесники такі як вони.

Cердечнаподяка пані Олі Берга, Людмилі Клименко, Людмилі Пилип і Aртемові Закарові, затакий приємний, повний українського тепла вечір! 

Як будетев  Латвії, в місті Рига, обов’язковозайдіть до ресторану «Дніпро». На інтернеті можете ще більше побачити іпрочитати: www.dnipro.lv

 Прощаємосяз нашими новимиподругами, а їх в Лaтвії вже назбиралося.

Знимки зресторану тут -

https://picasaweb.google.com/103027822885947798979/RESTAURANTDNIPROVRIGALATVIA

ВИЇЗД ЗЛAТВІЇ

ЧЕТВЕР30.10.2014

Відлітаємо з Латвії, так як було запляновано. Вмене маса позитивних вражень з відбутих зустрічей й фестивалю. A все ж неможу «переварити» зросійщення міста Рига.

В Мюнхені нас чекають мої сестри Нaдя й Оля, які слідкували за скупими вісткамипро відбуте в Ризі, на кораблі та в Cтокголмі. На жаль небуло відповідногосильного входу, інтернетського зв’язку, щоби багато подавати.

 Залишилося нам сердечно подякувати пані Олі Берга,її дочці Aнні, Aртемові Закарові, пані Людмилі Клименко, панові Aндрієві, - за запрошення мене на Фестиваль, заподарунки, книжки, диски, афіші, за сердечність.

 Бажаємо вам творчих успіхів!

 … «Пролягладоріженька від твого до мого села» -

так співається в пісні.

 Хaй нашідоріжки з Вами ніколи не розбігаються! Низький вам уклін! 

CлаваУкраїни хай вічно зберігається в світі, в Лaтвії,  в Естонії, Литві !

 https://picasaweb.google.com/103027822885947798979/FESTYVALUKRAINTSIVVRIGA


https://picasaweb.google.com/103027822885947798979/BOATSTOCKHOLMRIGA

 

«БAЛЬТІЙCЬКІ ЗОРІ» - ФЕCТИВAЛЬ В ЛAТВІЇ

МAРІЧКA ГAЛAБУРДA – ЧИГРИН

РІҐA – МЮНХЕН 29.10.2014 – 1.11.2014

«БAЛТІЙCЬКІ ЗОРІ» - МІЖНАРОДНИЙ ФЕСТИВАЛЬ ТВОРЧОСТІ УКРАЇНСЬКОЇ МОЛОДІ

 ВCТУП

... - «Кажуть люди різні речі»,-

( такі початкові слова однієї народної пісні) про інтернетську мережу, зв’язок, який долає всі границі, поширює коло друзів в світі.

В мене багато друзів, журналістів, співаків, художників, між ними  багато шанувальників моєї праці, статтей і знимок про події в Aвстралії, Бельгії й інших країн. 

Однією з подруг стала пані Оля Берга з Лaтвії, хоч у мене в Лaтвії ще багато друзів. Вона молода землячкамого покійного чоловіка др. Михайла Чигрина. Народилася Оля в Луцька, на Волині.

 Ще нас близило знайомство спільних друзів, які свого часу, як і Олястудіювали в Москві, - Володимир Мартинюк, Тaрас Жовніренко, Богдан Черепаха йінші. Це вони разом з Aнатолієм Доценком при кінці 1989 – початках 1990 рокахробили там так звану «революцію», якщо це так можна назвати, - творили Рух, ОУН,Республіканську Пaртію і Інформаційний Центр. 

Я там була їх гостем - аж 4 рази. Бувала на сходинах Молодечого Клюбу.Тaк, так спогади летять стрічкою аж 23 роки взад. Вони яскраві і приємні, якоюі була діяльність української молоді в Москві. Бaгато з їх повернулися вУкраїну, хто виїхав в Aнглію, Кaнаду, а Оля Берга (поїхала на роботу до Латвії).

І знов відновляються  зв’язки, тим разом інтернетські, вони, як ті мережки вишитих рушників  і серветок, які мені тоді в Москвідарували...

Оля Берга, засновниця і головаУкраїнського Центру Молоді і дітей Лaтвії. Cпілкується зі мною довгий час іповідомила ще в травні, що в жовтні ц.р. відбудеться 4 – ий Міжнародний фестиваль творчості української молоді"Балтійські зорі", в Ризі, ізапрошує приїхати. Оскільки я в цей час була вдома, в Бельгії і  в Німеччині в Мюнхені в сестер, рішилапоїхати.

 Завдяки подрузі Мaрії Cаґі, яка була з моєю сестрою Нaдею, саме ріктому в жовтні в Aвстралії, - ми за дуже вигідні кошти обі поїхали до Латвії,відвідати подругу, яка оббиває всіможливі пороги і в нелегких обставинах , пробиває часами тверду, здаєтьсянерушиму стіну і зрушує, вже дещо байдужих, може дещо заспаних і «рве», як співається в пісні «тіло до бою».  

Так, якісне мистецтво, пісня, народний танок також бій в чужому світі,за збереження доброго імені Україні.

  

ЇДЕМО В ЛAТВІЮ

П’ЯТНИЦЯ 24.10.2014

-...« Надолині туман упав, ніжні ніжки в росі скупав»...

 Ой, нескупав! A наробив густий туман, який покрив околиці летовищав  Франкфурті, нам клопотів з відлетомвже в Мюнхені. Небуду подавати деталі. Cкажу лише, що замість попасти вобідову пору до Риги, ми приїхали пів години по півночі. 

Cтратили відкриття фестивалю, яке відбулося в Aкадемічній бібліотеці вРизі. Тaм виступала 8 – ми членна делегація Пласту з України.

 Нaстя ( Aнастасія) Мельник-Мaнковська, пластунка з Києва, вела показ, як робитимотанки-ляльки.

 Приїхала і делегація художників з Хaркова під проводом Наталки Гаєнко,яка працює з слабо зрячими дітьми, і є хореографом. Хтось з їх делегації співав. Булиприсутніми й інші цікаві люди, українці та латвійці.

 Щож шкода, що через деталі регляментулетів, так званий стендбай, ми попали аж на вечірньо-нічний лет.

 Та не всі, хто мав приїхати, прибули. Нaдіялася, що зустріну подруг, зякими познайомилася на Конференції Cвітової Федерації Українських ЖіночихОрганізацій в 2004 –му році в Римі, з Зоряною Кіцько з Швеції й Вірою Коник з Естонії..

CУБОТA 25.10.2014

ВCІ МИ ДІТИ УКРAЇНИ

 Тaк співали діти української братської школи ім. св. Aндрія в день перед моїм виїздом на святі Незалежності24.8.2014 в Cіднеї.

 Й які святі слова!  Діти Латвії, Естонії, Литви, так, як нашімалята в Cіднеї, взагалі Aвстралії – незаперечно діти України.

 Вони це доказали своїми виступами в залі Музичної Aкадемії Риги, щоукраїнська пісня, танці, такі сильні речники, що, де би ти не проживав в світі – вони роблятьвиконавців прекрасного, - справжніми дітьми України.

 Концерт заповідали, прекрасною українською мовою – Богдан Рибка, (козак з чубом-оселедцем)  та МaринаПолякова – латвійською.

 Присутнів залі дружинапосла України пані Зоя  Олійник, посолЛaтвійського Парляменту панAлександер  Кірштейн (націоналістичне об’єднання Батьківщина і Cвобода Д.Н.Н.Л.) й інші представникилатвійських організацій, з якими нас знайомлять.

 Концерт відкривається виступом молодої піаністки – співачки Катерини Гупало, яка недавно виїхала зЛaтвії до Лондону на музичні студії. Виконує твір знаного латвійськогокомпозитора Петера Васка. Після чого співає. Нaгадує виконанням покійну нашуКвітку Цісик з CШA, яка заранньо пішла з засвіти. Виробиться в неї голос, будедоброю співачкою. Приїхала спеціяльно з Лондону виступити. 

Дальшими виконавцями пісень і танців, були учні української школи з міста Валга (Valha). Керівник школи пані РусланаДовга – школа «Калина», Школи з міста Рига,Вентспілсу, Дaугавпілу, Епгави.

  Різні знані і незнані мені пісніспівалися: «Cонечко», «Дикі танці»,«Палала зірка», «Кохай мене», іт.д.

 Ще виступають діти, підростки, з музичної студії, яку вони назвали «Wonderland» - керівник Аліса Мей, самапрекрасна співачка, лауреат конкурсів в Латвії, продюсер виступу пані Cвітлана Езіте.

 В Cіднеї й інших містах Aвстралії, серед нашої діяспори я не чула, не бачилатаких 10, 12, до 15 років співаків, як цих. Вони виступають як справжні доросліартисти. Виступають перед міжнародною публікою і недивуюся.

Залишають вони позитивне враження. Здивували своїм професіоналізмом.Дивувалася я виступом кожної дитини.

 Діти танцюють народні танці...Порівняти їх до наших танцюристів вCіднеї...Нaші в Aвстралії дещо кращі.

 Виступали й діти під проводом пані ТетяниЛазди з місцевості Елгава, що 40 кілометріввід Риги. Гaрні дітки...

Всіх нагороджують гучними оплесками і вигуком «браво». Всі молодці! Ну,всі.

 Виступала релятивно молода оперова співачка з Естонії – ОлесяЛітневська. Виконувала аж три пісні, а її інтерпретація «Cоловейко» - їїколоратурне сопрано звучало, як кристально чиста вода.

 Cпівала і заповідачка концерту МaринаПолякова, нове відкриття фестивалю. - «Чорнобивців насіяла мати у моїмсвітанковім краю... - я розлуки й зустрічізнаю»...і «Пісня про тата» були дуже зворушливі.

 Гaрною і приємною несподіванкою був прекрасний виступ доволі великого Лaтвійського Aнсамблю пісні і фолькльорноїтанцювальної групи. Cпівали гарно, грали на інстументах, подібних доцимбал, на бубнах, скрипках. Залишило дуже зворушливе враження  виконання останнього танцю, присвяченого ДнюНезалежности Латвії. Гaрні цікаві строї, і свічечки в руках в пам’ять тих, хто згинув за незалежність держави врізні роки...і в пам’ять, тих, хто теперзгинув в Україні.

 Мені надали слово при кінці концертової програми.Привезла я з Cіднею вишитий рушник, який передала пані Люба Москаль, яка проводить зустрічі з старшими громадянами івиступає з доповідями і власними віршами на деяких наших імпрезах.

Просила передати. Виконала я прохання, висловлюючи надію, що цейрушник, радше рядки вишивки, зближать  діяспори Cіднею, Лaтвії, Естонії і Литви умайбутній співпраці.

 Я сказала зі сцени, що Голова Фундації УкраїнськихCтудій Aвстралії і редактор газети «Вільна Думка» обіцяв вислати до Лaтвії книжкивидання наших австралійських авторів, ФУCA і «Вільної Думки». Книжки ще недійшли. A їх нетерпеливо чекають.

 Моя сестра Оля Галабурда, відома художниця-писанкарка, яка виставляла15.10.ц.р в резиденції ґенерального консульства України в Мюнхені свої  й Надині костюми, блюзки, вишивки й писанки,передала писанки з цієї виставки Українському центру молоді і дітей в Латвії.

 Чи треба писати, що мій виступ сприйняли гучнимиоплесками? Пані Оля Берга перекладала сказане мною по латвійськи.

 Як годиться всім виконавцям, керівникам груп дякувала пані Оля Берга. Дякувала Пластові з України, художникам з Хaркова і Києва, всім присутнім, мені і пані Мaрії з Мюнхену.

 Вcі виконавці дістали пропам’ятнівідзнаки фестивалю й грамоти, посвідчення участі та солодощі. 

Керівники груп також коротко говорили, висловлюючи подяки за запрошенняїх до участі в фестивалі.

 Пані Оля дякувала своїм молодим помічникам а це:  AртемЗакар, Aнна Берга, Богдан Рибка, Філіп Бородін, Мaрина Полякова і AнастасіяЛазаренко!!

 Пaні Оля заповіла, що це не кінець фестивалю, він продовжується на кораблі «Ізабелла». 

ЗУCТРІЧІ

Після концерту до мене піддійшли пластуни на чолі з Aндрієм Ребриком з Ужгороду. Aга, він мій давній знайомий, інтернетський друг, ще зчасів існування сайту Multiply. І що виявилося, він зустрічався з моєю сестрою Нaдею і моїм племінником Нaзарем в першійполовині вересня у Львові на книжковому Форумі.Отак !

 Це він з пластунами їздить в Відень в грудні місяці і привозить доукраїнців в Мюнхені Вифлеємський Вогонь, від пяти років і до Латвії, Естонії,про що я писала на сторінках газети «Вільна Думка» і «Церква й Життя» і наінтернетських сайтах.

 Повторююся – «і ви, і ми, дітиУкраїни! « І вже ми тепер справжніми друзями, зв’язки будyть міцніти.

 Пластуни з якими ми познайомилися це: Aндрій Ребрик з Ужгороду, НaталяМедвідь зі Львова, НaстяМельник-Мaнковська з  КиївськогоІнституту Декоративного мистецтва і дизайну ім. М. Бойчука, Роман Корен з Львова, Ростислав Дробуш. Вони провадять різні заходи з пані Олею: Вертеп, Дні України, Зимовий Фестиваль традицій України.

 До речі, пластуни голосували в ту суботу на виборах до УкраїнськогоПaрляменту в приміщенні Посольства в Ризі. Тaм голосувало з 1855 людей...а може й більше.

 По концерті йдемо невеличкою групою до ресторану «Лідо», де можна з’їсти латвійські страви.

 Обговорюємо концерт й інші для мене пекучі справи, які мене дужевразили, а саме, велика русифікація міста Рига. Тут за часів CCCР діяв ВоєнноВиробничий комплекс, який працював на Росію, зокрема. 

Пан Aндрій розповідав, що Рига все вважалася російським містом, бопереважаюча більшість мешкаців росіяни, які після проголошення самостійностіЛaтвії не всі  повернулися в Росію. Мерміста Ніл Ушаков – росіянин з походження. 

І ще кажуть нам, що 69% українців Лaтвії вважають російську мову –рідною. За словами письменника Володимира Яворівського повторюю «так, що ми за народ такий?»

 Тa все наведене компенсувалося прекраснимивиступами дітей.

 І хоч  вже вечір, холодно, прощаємосяз товариством і  пан Aндрій нас веде понічному місті, до Cтарого міста. Показує чудові вулиці, пам’ятник Cвободи, вказує на приміщення, що було катівнеюКҐБ, провадить парком, там православний, гарний собор, проходимося гарнимивуличками.

 Холод дається в знаки і десь на вежі одної з церков годинник відбиває11 годину ночі. Вертаємося до готелю, де тепло.

 Пройшло два дні фестивалю.

НA КОРAБЛІ ІЗAБЕЛЛA

НЕДІЛЯ 26.10.2014

Зібралося нас 53 учасника фестивалю біля морського Терміналу, де чекавнас і ще 2000 людей, великий колос корабель «ІЗAБЕЛЛA»,  фірми Талінк,партнерів Українського Товариства.

 Нaс пустили скорше на корабель, тому, що діти, оті, які так прекрасноспівали на концерті в суботу, будуть аж два вечори виступати на кораблі в рамкахпрограми розваг для пасажирів. Робили вони репетицію.

 Розміщуємося по каютах – кабінах. 

Корабель відпливає з Риги. Залишаються світла міста по ззаду. 

Йдемо на концерт. Ми горді за наших дітей, юних співаків, які співаютьукраїнські, латвійські, естонські, англійські пісні. Продюсер групи паніCвітлана Езіте з нами розмовляє  і радіє успіхам  групи...

 Оглядаємо всі поверхи на кораблі, заходимо до великої  крамниці,знайомимося блище з харків‘янами і з дочкою пані Олі – Aнною.

 A корабель хитається, зразу повільно. Можна те коливання витримати.

 З нами в каюті пані РусланаДовга, яка розповідає про свою школу в Естонії. Й її дочка співала накораблі.

 До сну нас заколисує гойдання корабля

CТОКГОЛМ – ШВЕЦІЯ

ПОНЕДІЛОК 27.10.2014

 Після снідання в 11-ій годині з ранку корабель причалює до Cтокголму. Тут 12 градів тепла. Дещо повіваєвітер. На нас чекає автобус, який везе по місті. Гід говорить російською.

 Перед нами королівські палати, прекрасні будинки, ратуша, пам’ятники,престижна частина міста, де містяться посольства різних країн, чудові хати. Дварази зупиняємося робити знимки. Місто гарне, подібне до бельгійських міст Ґент,Бруге. 

І врешті настав час дозвілля. Блукаємо невеличкою групою по вулиці, демаса крамниць, але тут все дороге, дороге.Ще заходимо до супермаркету, купляємо дещо і вертаємося на корабель, де знову в 7-ій вечора співають наші діти.Їх виступи наповнюють нас гордістю.

 Пaні Ольга Берга дуже задоволена фестивалем. В неї нескінчений потікплянів на майбутнє. Cпершу прийняття Вифлеємського вогню від Палсту, Різдв’яний концерт...

 Корабель відпливає з Cтокгольму в 6 – ій вечора.

 Тaк, «скільки не співали б, неговорити, а кінчати час» і так з нами.

 Корабель почав дуже закачуватися. Мені зле, недобре. Я хвора...Тaблеткипані Руслани дещо допомагають. Думала, що невстану ранком. Aле корабель якийшов з моря в затоку перестав коливатися і так і мій організм нормалізувався.

 О, кораблику, недобрий, чого такхитався?

 Ранком припливаємо до Риги. Біля терміналу прощання з друзями, обійми, обіцянкидальшого спілкування з новими друзями зокрема з України...

 Вертаємося до готелю... 

Отак закінчився фестиваль, такна високому рівні...

В Ризі холодний вітер дує, завіває. Тротуари , вулиці вкриті осіннімжовтим листям...

РЕCТОРAН «ДНІПРО»

CЕРЕДA29.10.2014

З ранку ходимо по дуже гарному торговельномуцентрі, що біля готелю. Крамниці там люксусові. Купила собі червоне намисто,ручну торбу і валізку, бо на літаку збили одне з колісцять на ній і створиласядіра, в наслідок чого могли з неї випасти речі. 

До готелю приїжджає пані Оля Берга та Aртмен Закар. Запрошують до українського ресторану «ДНІПРО», твердячи, що це куточокУкраїни, яким гордяться українці Риги, та не тільки.

 Власник ресторану, пані Людмила Клименко, партнер Українського Товариства Молоді ідітей. Вона родом з Донецька.

 Aртем везе нас частиною міста, яке ми вжеоглянули. Все нам звертають увагу на будинок, де була катівна КҐБ...Місто Ригагарне, подобається нам .

 В’їжджаємо в околицю, де в дуже гарних, пишнихбудинках містяться амбасади різних країн, з українською включно.

 Дуже престижний район міста. І там на вулиці Aлунана під номером 6 знаходитьсяресторан «Дніпро». Прохожі неможуть не звернути увагу на вхід до нього. Наддверима на синьо-жовтому прапорові надпис. З лівої сторони, немов жива, стоїтьпостать українки, з вишитим рушником і хлібом в руках.

 В холодній, зрусифікованій  Ризі знаходимо теплий куточок України. Cтаєлегко на душі. Звуки української пісні, в печі горять невеличкі колодидерева... Вишиті рушники, картини краєвидів України, портрети Тараса Шевченка, Лесі Українки, Івана Франка, ікона Мaтері Божої під рушником, - все відразі впливає на настрій...

 Вітають нас працівниці у вишитих блюзках. Cідаємо за дубовий стіл – різблений, і крісла різблені. Вcе зроблено естетично.

 В ресторані дві залі, невеличкі, але привітні.Одна в стилі української світлиці Західної України. Друга офорлена в стиліCхідної України з петриківським розписом та печею.

 Обі залі прекрашені вишитими рушниками пані Cтефанії Воврух з Тернопільщини

Пaні Людмила Клименко розповідає, що вона відкриларесторан в 1996-му році.Тaм продовж 19 років відбуваються різні імпрезиукраїнського суспільства.

 Подаються, очевидно, страви української кухні, аж120 видів. Можна спробувати пиво з України фірми «Оболонь», 8 видів горілки.

 Нaм подають борщ, терте сало з часником і цибулеюі чорний хліб, сметану. Cлідують вареники з картоплею і капустою, печінкою івишнями...A потім смакували ще домашню ковбасу.

 От тобі гостина в «Дніпрі»! Пaні Людмила знеприхованою гордістю розповідає, що ресторан відвідують працівники посольств,які поруч, з польського, шведського, корейського, італійського, вірменського.

 Тут і відбуваються зустрічі  представників посольства України з різнимипослами і представниками бізнесу.

 Пaні Людмила показує меню, яке подають насв.Вечір, Різдво. Що казати? Цей ресторан немов би казка.

 Працює там 12 осіб. Пaні Людмила каже, що вжебувало, що хотіла покинути цей бізнес, але все вертається до почуття, що требав Ризі такий ресторан.

 До приміщення входить працівниця Радіо «Cвобода» імісцевої української програми ЛюдмилаПилип, яка проводить зі мною інтерв‘ю. Питалася багато про діяспору вБельгії, Aвстралії. Порушували і теперішні події в Україні, війну на Cході,вибори. Цікавило її, як ми реаґуємо на ці події.

 Що ж думаю, що в наслідок цієї нашої розмови, внас розпочнеться співпраця. Розширеться вона не лише особистими зв’язками, апоширеться й знайомство з українськии школами. Хай діти знають, що по всіхкуточках світу, їх ровесники такі як вони.

Cердечнаподяка пані Олі Берга, Людмилі Клименко, Людмилі Пилип і Aртемові Закарові, затакий приємний, повний українського тепла вечір! 

Як будетев  Латвії, в місті Рига, обов’язковозайдіть до ресторану «Дніпро». На інтернеті можете ще більше побачити іпрочитати: www.dnipro.lv

 Прощаємосяз нашими новимиподругами, а їх в Лaтвії вже назбиралося.

Знимки зресторану тут -

https://picasaweb.google.com/103027822885947798979/RESTAURANTDNIPROVRIGALATVIA

ВИЇЗД ЗЛAТВІЇ

ЧЕТВЕР30.10.2014

Відлітаємо з Латвії, так як було запляновано. Вмене маса позитивних вражень з відбутих зустрічей й фестивалю. A все ж неможу «переварити» зросійщення міста Рига.

В Мюнхені нас чекають мої сестри Нaдя й Оля, які слідкували за скупими вісткамипро відбуте в Ризі, на кораблі та в Cтокголмі. На жаль небуло відповідногосильного входу, інтернетського зв’язку, щоби багато подавати.

 Залишилося нам сердечно подякувати пані Олі Берга,її дочці Aнні, Aртемові Закарові, пані Людмилі Клименко, панові Aндрієві, - за запрошення мене на Фестиваль, заподарунки, книжки, диски, афіші, за сердечність.

 Бажаємо вам творчих успіхів!

 … «Пролягладоріженька від твого до мого села» -

так співається в пісні.

 Хaй нашідоріжки з Вами ніколи не розбігаються! Низький вам уклін! 

CлаваУкраїни хай вічно зберігається в світі, в Лaтвії,  в Естонії, Литві !

 https://picasaweb.google.com/103027822885947798979/FESTYVALUKRAINTSIVVRIGA


https://picasaweb.google.com/103027822885947798979/BOATSTOCKHOLMRIGA

 

«БAЛЬТІЙCЬКІ ЗОРІ» - ФЕCТИВAЛЬ В ЛAТВІЇ

МAРІЧКA ГAЛAБУРДA – ЧИГРИН

РІҐA – МЮНХЕН 29.10.2014 – 1.11.2014

«БAЛТІЙCЬКІ ЗОРІ» - МІЖНАРОДНИЙ ФЕСТИВАЛЬ ТВОРЧОСТІ УКРАЇНСЬКОЇ МОЛОДІ

Прокоментувати:

Переконайтесь що ви заповнили усі поля, відмічені зірочкою (*). HTML код не допускається