Думки про Україну в Вербну неділю...

Неділя, 13 квітня 2014 19:43 Автор 
Оцініть матеріал!
(0 голосів)

   Вербна неділя, гарна погода… через тиждень Великдень, а я, блін, два бліна, сиджу не відриваючись від новин…

   І все думаю, та думаю, та до купки складаю, та по поличках сортую…

   І ось що в мене вийшло.  Влада здає, адже здає, свідомо здає, в тому вже не має сумніву ні у кого,  частину за частиною нашу Україну.

   Чому вони так поступають?

  1.    Бо такий сценарій передвиборний, а кого?, а тих у кого найбільше представників з їх партії при владі?
  1.     Бо міліардери зі Сходу вказують їм свої правила, які не підходять владі?
  1.     Бо той Схід якийсь непевний, вони все хотять  мати і щоб при тому нічого не  робити. Бо той Схід постійно шантажує Велику Україну своїми сепаратистськими настроями та поглядами в сторону Росії?

Поки що все.

То виходить, що влада хоче скинути баласт і йти вперед з демократичним та модернізовано думаючим, інтелігентним Заходом.

Все може бути. Я ж тільки думаю.

Але я думаю, що демократичний та модернізовано думаючий Захід не захоче ніяк мати собі за владу таких, які зраджують Україну і відказуються від в‘ялорухомих.

І ніякі нинішні  і.о. та керівники не змусять прийняти їх за своїх правителів.

От цікаво, чи подумала  про  це нинішня влада?

Бо я точно знаю, що Захід покласти на коліна не можна. І нав‘язати їм свою,  не українську волю не можна. І діяти підло з Заходом, не можна.

Їх можна вбити, але не зігнути.

Та хіба Майдан не доказав, що люди з Західної України і смерті не бояться? Подивіться на списки загиблих…

П.С.  Є, є різниця між людьми з Заходу і Сходу.

Два варіанти життя.

Ви працюєте важко певний час, ви налаштовуєте ваше життя та добробут, а потім, пройшовши  оті труднощі ви маєте цілковите право жити спокійним, злагодженим життям.

Ви живете одним днем. А чому напружуватись, все рівно всі помремо?

Вас ніщо не хвилює, ніщо не порушує ваш спокій. Дають за роботу плату, за яку можна купити хліб і до хліба, добре й те. Звертаються до вас, як бидла, мають вас на недоуків, та хай буде, аби війни не було…

 В першому варіанті люди живуть з потягом до гарного та вільного. Вони знають ціну достатку і ціну волі, вони знають як те діставати і як те оберігати.

В другому варіанті  люди не мають часу на те, що осяває душу, бо вони все життя щодень в пошуку отого куска хліба, і чим старіші, тим зліші…

Ці люди ЗАВЖДИ шукатимуть винних і  завжди їх знаходитимуть. І ті,  винні,  будуть ЗАВЖДИ ті, хто давним-давно вирішив свої життєві проблеми.

І наостанок таке дивно-просте питання.

Який варіант ви б вибрали?

Певний період поїсти цибулю з хлібом-сіллю,  і далі мати таку їду, якої бажає ваш апетит, чи щодень їсти цибулю з хлібом-сіллю, періодично добавляючи до того ще який кусень м‘ясала?

 Вже були записані мої роздуми, як Щипская Леся кинула на мою «стіну» ось таку зсилку: Автор Катерина Мола   http://www.kolonker.com/articles/?id=120

Прочитала. І так гірко, так болить оте описане Катериною Мола…

Люди, люди, наша Доля така важка, така гірка, але ми все рівно чіпляємось за нашу єдину надію, за наше світло, за нашу Волю, нашу Україну. Цього не зрозуміти ніякому інородцю, який приїхав на нашу багатату і щедру землю щоб набити кармани та надурити довірливих Божих дітей, Українців. Ніхто для нас не принесе і не зробить, тільки ми самі для себе. Берімось до роботи. Весна, посівна. Виорюймо бур»яни та сіймо добре та вічне. 

Прокоментувати:

Переконайтесь що ви заповнили усі поля, відмічені зірочкою (*). HTML код не допускається