Сікорський – геніальний авіаконструктор. Йому вдалось підняти людину в повітря

Понеділок, 23 грудня 2013 07:27 Автор 
Оцініть матеріал!
(1 Голосувати)

Наука не дає пояснення, як формуються видатні люди.

Це таємниця їхнього внутрішнього розвитку.
 Дмитро Лихачов

СікорськийВ радянській практиці імена генеральних конструкторів були строго засекречені, патентів на їхні геніальні творіння не видавали, про їхню титанічну працю знало невелике оточення, а енциклопедії, довідники подавали скупу інформацію про них. Але хто скаже про колегу краще, аніж близькі друзі, однодумці. 

Ігор Іванович Сікорський (25.05.1889, Київ - 26.10.1972, Істон, Конектикут, США)- всесвітньо відомий авіаконструктор, творець гелікоптерів, увійшов у світову історію авіації як автор перших у світовій практиці авіабудування багатомоторних літаків та гелікоптерів.

Цього дня 1913 року – відбувся перший політ літака Ігоря Сікорського, 4-моторного біплана «Ілля Муромець».

Згодом, під час Першої світової та громадянської воєн літак використовували як бомбардувальник (піднімав до 800 кг бомб) і розвідник. Всього було побудовано приблизно 79 „Муромців”.

Перед сном він, як завжди, побажав дружині «на добраніч», а вранці вона знайшла його зі складеними на грудях руками. Ігор Сікорський пішов із життя 26 жовтня 1972 року смертю праведника. Під час похорону всі побачили: високо в небі два літаки лишили слід – великий хрест, як знак, що небо приймає людину величезної духовності.

Українця з «крилатим» прізвищем, адже сікорка - Porus major, синиця- коник, небо кликало у високість змалку. Ігор Сікорський народився у Києві на вул. Ярославів Вал № 15, був п’ятою дитиною професора психології Київського університету Івана Олексійовича та його дружини лікаря Марії Степанівни Темрюк-Черкасової. Сікорські мали трьох дочок і сина (загинув у першу світову, його корабель торпедували німці). Лікарі пропонували перервати вагітність, але мати відмовилася – й народила свою найталановитішу дитину. Батько вийшов із багатодітної родини сільського священика, став визнаним психіатром. Авторитет Івана Сікорського у науковому світі був величезним. Його називали кумиром освіченого Києва. У всіх на устах була стаття психіатра із спеціальним аналізом твору Гаршина “Червона квітка”, у якій учений передбачив смерть письменника. Іван Сікорський проаналізував 14 видів сміху на картині Рєпіна “Запорожці пишуть листа турецькому султану”. У своєму будинку Іван Сікорський відкрив перший у Росії інститут для розумово відсталих дітей.

Літак Сікорського

Ігор навчався у 1-й київській гімназії. Одинадцятилітнім хлопчик побачив чудернацький сон, наче летить він на повітряному кораблі. Пізніше конструктор згадував, що сон до найменших дрібниць здійснився через 30 років. Після гімназії 14-літній підліток подався у світи: навчання у морському корпусі Петербурга, потім у Парижі в школі Делане. У 1907 році вступив до Київського політехнічного інституту, в якому був перший у Росії авіагурток. Удома робив зі звичайних віконних планок модельки і запускав їх у небо. Сікорський вступає до школи піонера авіації Фердінанда Фербера, який радить Ігореві зосередитися на аероплані. Проте ідея ґвинтокрилої машини не давала спокою молодому конструкторові. Першим авіазаводом Сікорського стала альтанка в саду батьківського будинку. Після цього Сікорський-молодший, Федір Билинкін та Василь Йордан створили конструкторський студентський колектив, що 1909 р. перетворився на авіаційний центр. На Куренівці (нинішня Оболонь) хлопці у складчину купили поле, на якому проводили польоти. У липні 1909 року Сікорський змайстрував два перші в Росії вертольоти, що змогли подолати власну вагу та піднятися у небо. Довелося відкласти роботи над гелікоптером і зайнятися створенням аероплана. у сарайчику, що пишно величався ангаром, Сікорський разом із сином купця Билинкіна Федором прихопилися до роботи. До майстерні пристали студенти Георгій Адлер, Костянтин Ергант, Анатолій Серебряков, механік Володимир Панасюк, юний Олександр Карпека - син цукрозаводчика гімназистом став автором чотирьох вдалих авіаконструкцій.

Створений зимою 1910 року біплан BіS-1 мав низькопотужний двигун і не зміг злетіти. 3 червня Ігор Сікорський на своєму BіS-2 пролетів близько 200 метрів, це був третій у імперії літак після Кудашева та Геккеля вітчизняної конструкції. Але чорна смуга охопила досліди: розбився BіS-2, така ж доля спіткала S-3, S-4. У відчаї Ігор вирішив “зав’язати” з авіацією, але батько і сестра Ольга не дали опустити руки. Навесні 1911 року на своєму п’ятому літаку S-5 Сікорський склав екзамен на звання пілота й поставив чотири всеросійські рекорди, здійснив показові польоти та польоти з пасажирами. Та у жовтні мало не загинув: до паливної системи літака потрапив комар, припинилася подача бензину й аероплан розбився в друзки.

1912 рік приніс ряд перемог: на тримісному літаку S-6 із потужним двигуном Сікорський встановив світовий рекорд швидкості; підняв у повітря двох пасажирів. На Міжнародній виставці повітроплавання у 1912 році у Москві S-6А одержав Велику золоту медаль. Двадцятитрирічному винахіднику без вищої освіти, тільки з дипломом льотчика киянин Михайло Шидловський пропонує посаду генерального конструктора в Повітроплавному відділенні Російсько-Балтійського вагонного заводу „Руссо-Балт”. Цього ж року конструктор започаткував російську морську авіацію, поставив літаки на поплавки, він спроектував перший російський літак, проданий за кордон; перший спеціально спроектований навчальний літак, першу серійну машину. Три літаки конструкції Сікорського стали переможцями на міжнародних конкурсах військових аеропланів. У березні 1913 року був побудований перший у світі чотиримоторний гігант S-9 “Гранд” – прообраз усіх пасажирських авіалайнерів, важких бомбардувальників та транспортних літаків. Чотиритонний літак вміщував у салоні чотири крісла, диван і навіть туалет, чим привернув увагу Миколи ІІ (з цього часу цар називався другом Сік орського).

У травні тринадцятого року велетенський біплан із чотирма двигунами злетів у небо. Небачений корабель, який назвали „Руський витязь”, одразу вивів країну на передові позиції – у створенні важких літаків Росія випередила всі держави світу. На „Руському витязі” Сікорський встановив серію світових рекордів з вантажопідйомності літаків і тривалості польотів. 10 травня 1913 року вперше піднявся у повітря “Великий балтієць”. У серпні того ж тринадцятого року Сікорський працює над новим чотиримоторним літаком „Ілля Муромець”. 12 лютого наступного року киянин започаткував еру багатомоторної авіації своїм «Іллею Муромцем» (S-22), на якому вперше піднявся із 16 пасажирами. Літак мав світло, тепло, туалет і навіть оглядовий майданчик. На цій машині він поставив серію світових рекордів, за що уряд нагородив 25-літнього авіатора орденом Св. Володимира ІV ступеня ( українцеві зробили виняток, бо цим орденом відзначали тих, хто мав не менше 5 нагород) ... дипломом інженера Петербурзького політехнічного інституту.. Повітряні кораблі цього класу, обладнані під важкі бомбардувальники, під час Першої світової війни наводили жах на ворогів. На літакові «ІМ-Б Київський» Сікорський здійснив переліт Петербург-Київ-Петербург із приземленням у Орші.

З початком першої світової S-22 став бомбардувальником і дальнім розвідником, а Михайло Шидловський - першим авіаційним генералом царської Росії. Всього було створено 85 “Муромців”, з яких тільки один німцям удалося збити. У січні 1915 року Сікорський сконструював літак - винищувач.

Ігор Сікорський - людина виняткової делікатності, спокійний, лагідний. Він був так захоплений творчими думками, що не мав часу на «політичні розбори». Залишивши дружину з маленькою Тетянкою на батьків, конструктор подався на еміграційні Сахари. Спочатку 1918 року - Франція, потім з 30 березня 1919 - Америка, і полуда швидко спала з його очей. Американці, яким він розповідав про літаки, тільки знизували плечима і ввічливо виставляли за двері ще одного дивакуватого емігранта. Недосконале знання мови, відсутність коштів заставили стати заробітчанином: викладав математику по 20 центів за урок у вечірній школі для росіян. Сікорський переїхав з готелю до маленької кімнатки і пильно стежив, щоб витрачати не більше вісімдесяти центів за день. Згодом до нього приїхали сестри Ольга, Олена, привезли Тетянку (дружина захопилася комуністичними ідеями і залишила йому на виховання доньку, емігрувати вона відмовилася).

У Сікорського не вистачало грошей навіть на їжу, а він мріяв про повітряний корабель, який перетне Атлантику і Тихий океан. Навесні 1923 року композитор Сергій Рахманінов дав конструкторові 5 тисяч доларів, менш ніж за два місяці, за підпискою на акції сумнівного на той час підприємства, російська еміграція зібрала десять тисяч доларів. На які було започатковано на острові Лонг – Айленд фірму з гучною назвою: «Сікорскі аероінженірінг корпорейшн». Правда, “завод” містився в сарайчині, КБ - у курнику, та й деталі здобували на смітнику (використовували старі ліжка), але у травні 1924 року американці здивовано оглядали досконалу модель S-29, яка одразу одержала світове визнання. Майже через рік перший американський літак Сікорського S-29A викотили з ангара. Мастило для двигунів авіатори придбали на останні центи. Перевезення піаніно виявилося чудовою рекламою і Сікорським зацікавилися… контрабандисти. Вони першими оцінили перевагу авіатранспорту, для якого в той час фактично не існувало кордонів. У СРСР з цього приводу були неприємно вражені: праці “авіаційного білогвардійця” було заборонено, його ідеї, ім’я піддано анафемі.

Тоді ж Сікорський узяв другий шлюб із українкою Єлизаветою Семіон. Один за одним благословилося їм четверо синів.

Сікорський почав виснажливу боротьбу за ринок. Конструктор наважився на ризик: його новий план – будувати літаки-амфібії. Через 5 років прийшов тріумф: авіакомпанія «Пан Америка» зробила ставку на літак-амфібію S-38. Цей літак разом із S-29 А постійно виконує рейсові пасажирські перевезення Центральною та Південною Америкою. Незабаром кількість замовлень на літаки Сікорського перевищила можливості виробництва. І в штаті Коннектикут у Стратфорді збудували новий завод, оснащений за останніми досягненнями техніки. Тридцять першого року там народився літак, аналогів якому не було в світі – багатомісна пасажирська амфібія S-40. Славетний S-42 був розрахований на перельоти через Тихий та Атлантичний океани, на ньому Сікорський встановив десять світових рекордів та зробив США авіа країною № 1.

Новим іспитом став тисяча дев’ятсот тридцять восьмий рік. Попит на амфібії почав падати – їх витісняли більш економічні на той час звичайні літаки. Ігор Сікорський знову почав з нуля: він повернувся до мрії юності - гелікоптера. Перший американський вертоліт Сікорського було складено тридцять дев’ятого року. Офіційно його назвали «Воут-Сікорський», або VS-300. А неофіційно, за численні зміни в конструкції, незграбний вигляд та неслухняність, – охрестили „Ігоревим жахом”. Проте гелікоптер під час показу комісії нерухомо зависав над головами і приземлявся точно в те місце, звідки злітав. Коли машина акуратно підчепила сумку з сирими яйцями, а потім, не розбивши жодного, поставила її на землю – англійський спостерігач вигукнув: я зараз же зв’яжуся з моїм урядом для переговорів про експорт. 14 вересня 1939 року 50-літній конструктор підняв у повітря вертоліт одноґвинтової системи VS-300, на борту якого особисто встановив ще один світовий рекорд з тривалості польоту – 6 травня 1941 року протримався в повітрі 1 годину 32 хвилини та 26 секунд. Понад 90% вертольотів світу створено за класичною схемою Сікорського. З 1943 року серійним виробництвом цієї машини зайнявся Генрі Форд. Винахід геніального українця ліг в основу всіх наступних моделей ґвинтокрилів.

У 1942 році був створений двомісний S-47, він був єдиним гелікоптером антигітлерівської коаліції, який використовували в бойових діях Другої світової. Сам Сікорський вважав основним призначенням S-47 – рятування людей. Так, під час війни у Кореї санітарно-рятувальні гелікоптери врятували понад 10 тисяч людей. Машини Сікорського евакуювали солдатів з-під носа противника, і бійці прозвали їх ґвинтокрилими Янголами. Пізніше машини Сікорського стали основою найпотужнішої в світі системи порятунку, а конструктор навіть заснував винагороду за рятування життя.

П’ятдесяті роки стали переломними в житті конструктора та його фірми: нарешті вони почали отримувати величезні замовлення. А вже в шістдесятих легше було перерахувати країни, де не експлуатувалися вертольоти Сікорського. Дві машини колишнього співвітчизника навіть потрапили до Радянського Союзу. У СРСР вертольоти Сікорського розібрали в лабораторіях для вивчення – і... більше ніколи не згадували про них, як не згадували нічого, що нагадувало про конструктора.

Після війни з’явився турбінний гелікоптер R-4, що неодноразово використовувався американцями у військових операціях; літаючі крани. Легкий S-52 першим у світі виконав фігури вищого пілотажу. 1967 року на гелікоптері S-61 було здійснено переліт через Атлантичний океан, 1970 - на S-65 виконано переліт через Тихий океан із дозаправкою у повітрі. Піком удачі був літак “Геркулес” /S-135/ і потужний роботяга-транспортник /середня вага вантажів - 20 т./, і військова машина в Ізраїлі, Великобританії. У 1958 році, коли серійне виробництво S-58 досягло 400 машин на рік, Ігор Сікорський пішов на пенсію. Але не припиняв займатися винахідницькою діяльністю. Одне з його останніх творінь мало ім’я старшої сестри та першої коханої “Оlga”. Цей ґвинтокрил, уже після смерті великого вченого, долучився до побудови антени компанії CN Tower в Торонто. Гелікоптер підняв і допоміг з’єднати 44 частини антени загальною висотою 553 метри. Будова була знесена до Книги рекордів Гіннесса, а 1996 року включена до сімки найвизначніших інженерних звершень світу. За 83 роки життя “Містер Вертоліт” розробив 78 типів літальних апаратів.

Його ім’я у США включено до Національного залу Слави винахідників разом із іменами Едісона, Фермі, братів Райтів, Пастера. Почесна медаль Джона Фріца “За науково-технічні досягнення в галузі фундаментальних та прикладних наук” в авіації була присуджена тільки двом людям – Ігореві Сікорському та Орвілу Райту.

14 травня 2008 року на території Київського політехнічного постав пам’ятник романтику неба.

Пам'ятник Сікорському Ігорю Івановичу. Встановлено на майданчику біля колишнього ангару, а нині відділу історії авіації і космонавтики Державного Політехнічного Музею. Скульптор М.О. Олійник.

На постаменті вибито: Сікорський Ігор Іванович "... Знімаю капелюха перед Альма-Матер, яка підготувала мене до підкорення неба".
Конструктору перших літаків, вертольотів, студенту КПІ 1907-1911 років від київських політехніків.

Ганна Черкаська

м. Запоріжжя

джерело: incognita.day

Прокоментувати:

Переконайтесь що ви заповнили усі поля, відмічені зірочкою (*). HTML код не допускається