Оперний співак Енцо Леліва (Тадеуш Копистинський)

Понеділок, 18 липня 2016 01:01 Автор 
Оцініть матеріал!
(1 Голосувати)

Ім'я славетного оперного співака, тенора, Е. Леліви, Енца Леліви, Тадеуша Леліви, Tadeusz Leliwa (19 липня 1875 року, Теплик, Поділля, зараз Вінницька область, Україна (за іншими даними - 01(13). 07. 1876, с. Граєв, нині Польща)  - Варшава, Польща, 19 листопада 1929), справжнє ім'я якого від народження було Тадей, Тадеуш, Вінцентій-Тадеуш, а прізвище - Копистинський (іноді пишуть Кописцинський), мимоволі асоціюється зі шляхетським геральдичним знаком Леліва (золотоголова лілія, гарна дівчина, існує також думка про німецьке походження), з романтичним гербом, на якому зображений перевернений півмісяць, що означає нереальне та непереможне, поширеним у слов'янському світі та відомим ще з ХІ-ХІІ ст.. Цей знак, до речі, можна побачити на гербі українського міста Тернопіль.

     
herb_leliwa_large.jpg
Дитинство Тадея Копистинського, народженого через трохи більше, ніж 30 років, після українського художника Теофіла Копистинського, пройшло в Україні. Він навчався в уманській гімназії на Черкащині та в гімназії Білої Церкви, що під Києвом. Першу вищу освіту юнак вирішив отримати на медичному факультеті Університету Св. Володимира в Києві. Згодом він навчався на юридичному факультеті Варшавського університету. Брав уроки співу у пані Массіні та А. В. Алек­сандровича, вдосконалювався в Яна Мечислава Решке (Жана де Решке) в Парижі, Августо Броджі в Італії.
Артистичну діяльність розпочав на оперних сценах Саратова (нині РФ, 1900–01), Києва (від 1901).
Скрипаль Станіслав Барцевич допоміг Тадею виступити в оперному театрі Варшави, дебют відбувся у 1902 році. Це була партія Адамеса в "Аїді", після чого співак залишився у Варшаві до 1904 року.

У Великому театрі Варшави Тадей співав також у "Травіаті" Дж. Верді (Аль­фред), "Піковій дамі" Петра Чайковського (Герман), опе­рі "Мазепа" Адама Мюнхгаймера (Мазепа, до речі, у Варшаві в цій опері співала також Соломія Крушельницька, однак Соломії опера не подобалось, вона про це висловилась відкрито, за що шовіністична преса почала цькування), "Джоконді" (Енцо) Амількаре Понк'єллі, "Фаворитка" Доніцетті (Фернандо), "Шопен" Джакомо Орефіче (Шопен), "Ріголетто" Дж. Верді (Герцог Мантуанський).
Працюючи у Варшаві, Тадеуш гастролював. Артист мав  кілька виступів на оперних сценах Львова  та Вільнюса.

        normal_Tadeusz_Kopystynski_Warszawa_1904_str1.jpg
На запрошення композитора Р. Леонкавалло, який почув Леліву в Варшаві, тенор відправився в 1904 році до Італії співати партію Міліо в опері Леонкавалло ''Заза'', спочатку в Турині (Teatro Regio), згодом у театрі Сан-Карло в Неаполі (1905 рік), де мав роль Геннинга в італійській прем'єрі Леонкавалло 'Roland von Berlin'', виступав також у Палермо, Генуї, Мілані (Ла Скала).
У Мілані виконав партії Йонтека в італійській прем'єрі польської національної опери "Галька" Монюшко (1905 рік) та  Рауля в «Гуґенотах» Дж. Мейєрбера (1904).
Під час свого перебування в Італії співак навідувався до Польщі, мав виступи в театрах Санкт-Петербурга та Києва. У 1907 році він співав на сцені театру Ла Скала в ролі Радамеса в ''Аїді".
Цього ж року (1907) він відвідав Мехіко.
У 1908 році Леліва з'явився в оперних театрах Барселони, Мадриду і Лісабону, також в Театрі Колон в Буенос-Айресі. 1909 року співав у Ковент-Ґардені (Лондон) партію Пінкертона в ''Мадам Батерфляй'' Дж. Пучіні та Каніо в "Паяцах" Леонкавалло разом зі славетною Еммою Дестіновою.
1909 року Тадей співав вперше у США в оперному театрі Бостона (Турідду в ''Масканьї '' та  Альфредо в "Травіаті"), згодом його чекали Чикаго та Нью-Йорк.
Від 19о9 по 1913 рік його слухали в Польщі та Росії. Серед міст, які мали честь його чути, були: Тифліс (нині Тбі­лісі), Одеса (1909), Київ (1911–12, 1913 з трупою Київської опери виїжджав на гастролі у Катеринослав, нині Дніпропетровськ), Львова (1913, Львівська польська опе­ра).
У 1913 році співак знову їде в Італію (Teatro Comunale, Болонья, театр Карло Феліче, Генуї), однак, коли починається Перша світова війна в 1914 році, повертається до Польщі, співає у Варшаві (1914) та Києві (Київська опера (1915–19)). У ці роки працював також як вокальний педагог..
У 1919 році Енцо Леліва через втрату слу­ху залишив сцену, останній виступ відбувся в Києві (партія Йонтека в "Гальці" С. Монюшко).
Від 1922 року працював викладачем у Варшаві, розгорнув широку педагогічну діяльність, зокрема очолив вищий клас сольного співу в музичному інституті А. Грудзинського, викладав у музичній школі ім. М.Карловича (1923), проводив оперні вокальні студії з А. Должицьким (1924), серед його учнів – знаменитий тенор Ян Кепура, Л. Массаль, В. Тисяк.
Зробив записи на грамплатівки в Санкт-Пе­тербурзі та Мілані. 

  lelivafon.jpg
 І, попри те, що покинув світ порівняно рано - у 53 роки, ми маємо чудову можливість почути спів, яким захоплювались його сучасники по всьому світу.

Прокоментувати:

Переконайтесь що ви заповнили усі поля, відмічені зірочкою (*). HTML код не допускається