Учениця К.Черні та Ф.Шопена

Вівторок, 17 травня 2016 03:49 Автор 
Оцініть матеріал!
(3 голосів)

 

 

Товариш Фридерика Шопена (також Адама Міцкевича) художник Теофіль Квятковський, який після придушення польського повстання 1830-1831 років знайшов притулок у Франції, на картині "Останні хвилини Фридерика Шопена" біля ліжка композитора зобразив на повен зріст у чорному вбранні ученицю та подругу Шопена, аристократку, відому свого часу піаністку Марцеліну Чарторийську (до заміжжя - Радзівіл, Радзивіл), яку високо цінували її славетні сучасники: Черні, Берліоз, Міцкевич...

2495182.jpg

Княжна Марцеліна прийшла у світ 18 травня 1817 р. у  Підлужному, нині Ровенської області, в родині наполеонівського полковника, князя Михайла Радзивілла та Емілії, з дому - Ворцелюв (Worcelów), дочки Марцелли з Бєльських і Леонарда Ворцеля, що мали маєток у Підгайцях Тернопільської області (Марцеліна успадкувала його після смерті бабці у 1847 році).

 Dom_Marceliny_Czartoryskiej_2010.jpg (Будинок Марцеліни Чарторийської у Підгайцях, у якому бував Фридерик Шопен)

Мати дівчинки померла, коли дитині сповнилось лише 5 років. Марцеліну взяла до Відня на виховання бабуся по матері. Музичний талант дитини розвивали кращі вчителі того часу та, звичайно, середовище. Гри на фортепіано дитину навчав учень Бетховена Карл Черні.

У 1840 році Марцеліна вийшла заміж за  Олександра Ромуальда (Романа) Чарторийського, сина князя Костянтина Адама Чарторийського та Марії Дзержановської. Олександр підтримував польських емігрантів, за що був вигнаний австрійськими властями з міста. Молода родина виїжджає на короткий час до Англії, згодом до Парижа, де Марцеліна бере уроки гри на фортепіано  у Ф. Шопена, між ними зароджується справжня дружба.

 "Nikt, prócz pani Sand, nie umiał z nim obchodzić się tak jak księżna; w niczyim towarzystwie nie czuł się tak uspokojony, tak szczęśliwy" (Ferdynand Hoesick, ''Ніхто, окрім пані Санд, не вмів з ним так поводитись, як княжна; в нічиєму більше товаристві не чувся він таким заспокоєним, таким щасливим").

Коли здоров'я Шопена підупало, Марцеліна стала його опікункою, відвідувала чи не щодня. А після смерті композитора 17 жовтня 1849 року допомогла родині відновити Шопенівські рукописи.

Чарторийська часто подорожувала по Європі, даючи концерти в Парижі, Лондоні, Відні, багато з них були  на благодійність, залучала до своїх виступів видатних віртуозів, зокрема: Анрі В'єтана, Огюста Жозефа Франкомма, Поліну Віардо, Ференца Ліста. З Шопенівських творів піаністка виконувала два фортепіанні концерти і сонату сі-бемоль мінор.

Під загрозою конфіскації майна у 1850 році Марцелія була змушена повернутися до Санкт-Петербурга зі своїм сином Марцелієм, у майбутньому колекціонером, народженим 30 травня 1841 року в Парижі. Жінка мандрувала імперією сама, а, продавши майно у Підлужному, яким довго опікувалась ( у маєтку княгині Марцеліни Чарторийської католицький священик з-під Рівного разом з органістом викладали азбуку та проводили катехизацію дітям віком 7-15 років, причому не тільки селянським ), отримала дозвіл на виїзд за кордон на 6 місяців.

У 1852 році Марцелія повернулась до Парижа, де вона будує будинок-палац для поляків і французів. Вона товаришувала зі знаними представниками польської діаспори та французькою творчою елітою. До її постійних гостей належали зокрема:  Шарль Гуно, Жан-Огю́ст-Доміні́к Енгр, Поль Деларош, Ежен Делакруа. Чарторийська підтримувала контакти з Адамом Чарторийським і його сином Владиславом. Марцеліна неодноразово з'являлась у громадських місцях, особливо з репертуаром Шопена, щоб передати зароблені гроші на благодійність.

У 1856-1858 р.р. піаністка часто навідувалась до Польщі. Вона виступала у Львові, Познані та Кракові, виконуючи, крім іншого, Концерт для фортепіано мі мінор Шопена. У 1867 році Марцелія остаточно повертається на батьківщину, спочатку живе у Львові,

а з 1870 року оселяється у Кракові, де будує палац, куди з'їжджається розважитись музична та художня еліта, стає покровителем Краківського музичного товариства, звертається до влади у Відні посприяти відкриттю консерваторії у Кракові, навчає молодих піаністів (не систематично, однак її влучні поради допомагають не одному музиканту вийти на інший рівень сприйняття музики та гри). Проте пожежа у палаці у 1882 році змушує родину Чарторийських на час реконструкції виїхати з дому.

По смерті чоловіка у 1886 році залишок свого життя Марцеліна вирішує віддати благодійній діяльності. Жінка стає головним спонсором будівництва дитячої лікарні Святого Людвіка у Кракові, першої в Польщі та однієї з перших у Європі,

а також інтернату у Львові.

Marcelina_Czartoryska.jpg

(Ян Матейко. Марцеліна Чарторийська. 1874)

"Jeśli widuje pan czasem miłą księżnę Marcelinę, należącą do osób, które darzę największym szacunkiem, zechciej złożyć u jej stóp wyrazy hołdu; wciąż żywo mam w pamięci jej łaski i nadal podziwiam jej talent, jednoczący ją z utraconym przez nas serafinem, który urzeka teraz sfery niebiańskie." (З листа Делакруа до В. Гжимали у 1861 році. "Якщо бачить пан часом милу княжну Марцеліну, що належить до осіб, до яких я маю найбільшу повагу,хотів би віддати їй моє шанування низьким поклоном до її стоп, в моїй пам'яті ясно живуть її благодаті, надалі захоплююсь її талантом, як і (талантом) втраченого нашого серафима, який тепер дивує небесне царство").

За сприяння М. Чарторийської Ян Старший Клечинський (8 червня 1837, Яневичі, нині Іваничі Волинської області України - 15 вересень 1895, Варшава) створив свою ґрунтовну наукову розвідку з технічних і стилістичних засад викладання та інтерпретацій творів Шопена

Марцеліна Чарторийська померла 5 червня 1894 року, похована у чернечому одязі, як та, що належала до кармелітів і присвятила своє життя служінню Богу та людям.

Прокоментувати:

Переконайтесь що ви заповнили усі поля, відмічені зірочкою (*). HTML код не допускається