Художники Кузнецови

Вівторок, 01 грудня 2015 21:07 Автор 
Оцініть матеріал!
(1 Голосувати)

           

   Бувають збіги, які пояснити не можеш, проте й забути теж. Не раз доводиться стикатися з людьми, в родинах яких двоє дітей з різницями у віці, проте народженими в той самий день. Щороку згадую про це, бо в моїй родині теж таке явище мало місце.

Художники Микола Дмитрович Кузнецов, який послужив для Іллі Репіна прототипом старшого сина Тараса Бульби - Остапа (козак з перебинтованою головою) на картині «Запорожці пишуть листа турецькому султану» та ката («Микола Мирликійський позбавляє від смерті трьох невинно засуджених»), і Дмитро Дмитрович Кузнецов, який підписував свої роботи Kouznitsov, про що є запис в одному з французьких каталогів, рідні брати, між якими два роки різниці, мали щастя святкувати свої уродини в один і той же день - 2 грудня.  

H3827-L22705266.jpg

*Ліворуч - Дмитро Кузнецов, зображений Миколою Кузнецовим.


Про молодшого Дмитра, живописця, збереглось мало інформації. Як і старший Микола, він народився у Степанівці Херсонської губернії, тепер  Одеської області, в сім'ї штаб- ротмістра Дмитра Михайловича Кузнецова, великого херсонського землевласника, проте не 1850, як брат, а 1852 року. Важко сказати, яким селом Степанівці були тоді, через 35 років після народження Дмитра, у 1887 році, у селищі налічувалось 49 чоловіків і 51-а жінка ( у 2001 році тут нарахували лише 38 чоловік: 35 українців та троє росіян). Батькові насправді належало кілька сіл: Новомаринівка, Костянтинівка, Дмитрівка, Степанівка, Мар'янівка, Пшоняне. Та родина з-поміж інших для помешкання вибрала Степанівку.

37.jpg

* Дмитро Кузнецов, зображений братом Миколою.


У 1871-1876 роках Дмитро Дмитрович Кузнецов (одні видання його згадують як Kousnetzoff D., інші - Kouznitsov, Кuznetsov), який з дитинства мав хист до навчання, отримував освіту на природничому відділенні математичного факультету Новоросійського університету в Одесі, згодом став членом Товариства південноросійських художників і учасником виставок товариства з 1891 року по 1903-ій.

_big_1380786696.jpg

 *Д. Кузнецов "Портрет К.К. Костанді"


У 1890 -і оселився в Парижі. До 1917 року наїздами приїжджав до Одеси та з відомих причин після революції повертатись у рідні краї не наважувався. Не раз виставляв свої пейзажі та портрети в Парижі у салоні Марсового поля.

Загинув у французькій столиці 8 липня 1924 року, потрапивши під автобус.

Його брат Микола, Nicolas Kousnetzow, Nikolai Dmitrijewitsch Kusnezoff, Mykola Dmytrovyč Kuznecov, Nikolaj Dmitrievič Kuznecov,  батько знаменитої оперної та камерної співачки, танцівниці, балерини, племінниці І.Мечникова, що створила Російську приватну оперу в Парижі, Марії Миколаївни Кузнецової-Бенуа (за другим шлюбом Карепанова, за третім Масне, 1880, Одеса - 25 квітня 1966, Париж), дійсний член, академік, професор Петербурзької академії мистецтв, засновник Товариства південноросійських художників, як відомо, почав  отримувати освіту в Одеській гімназії.

109.jpg

(М.Кузнецов. Портрет українського художника Порфирія Мартиновича)

 

Схильності до наук, на відміну від молодшого брата Дмитра, Микола не виявив, і в 7-му класі залишає гімназію та веде вільне безтурботне життя, маючи усі для цього можливості, єдине, чим займається -  полювання. Стурбована мати, Клавдія Гаврилівна Кузнецова (уродж. Леонтович), виявляє у сина схильності до малювання і відвозить його в Одесу, до друга родини - художника Ф.Д. Мальмана, одного з кращих викладачів Одеської школи малювання. Микола починає  виявляти неабиякі здібності. 

898-2.jpg

Як дитина з родини військового, спортивний, у чудовій фізичній формі, юнак, досягнувши 26 років, вирішує їхати до Петербурга, щоб потрапити до гвардійського уланського полку. Проте барон Ессен, командир гвардійських уланів, не зміг через хворобу зустрітись з Миколою. І тут "шибайголова" приймає несподіване  рішення  - навчатись вільним слухачем в Академії мистецтв.

Перебуваючи під впливом захоплення мандрівним життям та пересувними художніми виставками, неспокійний юнак, чудово навчаючись, беручи приватні уроки у П. Чистякова (Миколу вистачило на 3 місяці занять), часто залишає Академію, де має чудові успіхи - 3 срібні медалі, щоб пожити в родовому маєтку, проте й там продовжує серйозно займатись малюванням. Щоб не втратити свою техніку живопису, займається у Афанасія Прокоповича Размарицина. 

kuznets.jpg

Часто їздить за кордон, знайомиться з сучасними іноземними художниками. Крім того, що його роботи беруть участь у міжнародних, російських та українських виставках, він сам купує твори світових майстрів. Його колекція стає однією з кращих на півдні Російської імперії. 

.jpg

Здобуває популярність в Одесі, отримує багато замовлень.

 Одружується на волинянці-заробітчанці Ганні Гриценко, дочці відставного прапорщика, в Успенській церкві Одеси 5 лютого 1888 року. Мати була проти шлюбу з Ганною ( у спогадах друзів художника є згадка, що Микола навчив Ганну читати), тому молоді побрались, коли у них було вже двоє дітей (дочка Маруся 1880 року народження, син Михайло 1881-го). Одним зі свідків при одруженні був художник Кирияк Костанді. Пізніше народиться дочка Людмила, яка після заміжжя стане Гроссул-Толстая.

 

Мистецьку славу приносить художнику полотно "У відпустці" 1882 року (інша назва - "Полювання з хортами"). Його полотно "Спляча дівчина" купує імператор Олександр III. На піку популярності пише жанрові полотна-портрети відомих художників: Іллі Репіна, І.П. Похитонова, В.М. і А.М.Васнецових, Є.Є.Волкова, М.Л.Скадовського, Г.О.Ладиженського, В.Д.Поленова, А.М.Бенуа, композиторів: П.І.Чайковського, Е.Ф.Направника, вчених: І.І.Мечникова, О.О.Ковалевського, графа М.М.Толстого, Терещенків, співака Федора Шаляпіна (який пізніше помре на руках його дочки), зближується з відомою родиною покровителів мистецтва - Єлизаветою та Савою Мамонтовими, стає учасником Абрамцевського художнього гуртка.

 145.jpg

 * Портрет Пелагеї ТЕРЕЩЕНКО, виконаний Миколою Кузнецовим

 098.jpg

*Портрет Панаса Карповича Саксаганського

 1887 року разом з братом Дмитром та К. Костанді мандрує Європою.

У 1889 році, бажаючи задемонструвати свої фізичні можливості перед братом та знайомими,  Микола, тримаючи на плечах двох чоловіків, підняв лежачу на землі бабу вагою 32 пуди ( 512 кг)  і пошкодив колінні зв'язки. Часом він не міг самостійно пересуватися, працював сидячи, довго користувався милицями, лікувався на багатьох світових курортах.

З 1890 року осів у Степанівці, яка завдяки йому перетворилась на культурний центр. Сюди приїжджають видатні представники еліти Російської імперії - І. Ю. Рєпін, В.О. Серов, М. О. Врубель,Ф.І. Шаляпін, П.К. Саксаганський, Л.О. Пастернак та багато інших.

Значний вплив справили на митця Крамський, Поленов, Шишкін, з якими він мав змогу спілкуватись. 

У 1893 році художник переїжджає до Одеси, щоб здійснити свої задуми, а у 1895 році його запрошують до художнього училища Петербурзької академії мистецтв на посаду професора-керівника класу батального мистецтва. Тут працює 2 роки, і, врешті-решт повертається до Одеси, де купує землю для запланованої галереї та  майстерні. Відкриває свою галерею у 1900 році. 

 М. Кузнецову присвоєно звання академіка (1900 р.), професора Академії мистецтв. У цьому ж році стає кавалером ордена Почесного легіону.

Його твори виставлялися на паризьких салонах і на всесвітній виставці в Парижі 1900 року. Великий вплив справив на інших художників, зокрема на Г.П. Світлицького, Ю.Р.Бершадського, Ю.Ю. Блюменталя.

Kuznetsov_02.jpg

 

Впродовж 1909–1910 років експонувався в одеських салонах Володимира Іздебського.

Обставини змусили на початку 1920 року емігрувати з Одеси разом з родиною на французькому пароплаві . Микола повіз з собою і свою колекцію від експроприяції та націоналізації...

Через певен час оселився на Балканах. Мешкав у містах Вжеш, Бела- Црква (Банат), Рієка, Сараєво.

Брав участь у виставці російського живопису й скульптури у Бруклінському музеї — у Чикаго (1893), виставці Об'єднання російських художників у Королівстві словенів, хорватів і сербів.

Написав багато портретів дочки Марійки.

Portrait_of_Maria_Kuznetsova_as_Maria_in_the_opera_Mazepa.jpg

(Дочка Марія)

Помер 2  березня 1929 року, проживши на 7 років довше за брата. Поховали Миколу Кузнецова у Сараєво, далеко від рідного дому та місця, де знайшов останній притулок його рідний брат.

 

Прокоментувати:

Переконайтесь що ви заповнили усі поля, відмічені зірочкою (*). HTML код не допускається