Італійський художник з Ковалівки (Миколаївщина)

Четвер, 26 листопада 2015 01:24 Автор 
Оцініть матеріал!
(6 голосів)

           

 

                             gral-29.jpg          

27 листопада за старим стилем (9 грудня за новим) 1890 року в маленькому селі Ковалівка Одеського повіту Херсонської губернії, нині Миколаївської області України,заснованому 1792 року полковником Шостаком, першим одеським комендантом, на подарованій йому землі (першими поселенцями були тридцять шість сімей колишніх запорозьких козаків, які у складі Чорноморського козачого війська брали участь у російсько-турецькій війні 1787-1791 років), селі, де колись був розбитий один з кращих садів цього краю, народився художник на еміграції Нікулін Всеволод (Вітторіо) Петрович, син місцевого священника.

                                  il_570xN.222150772.jpg         

Всеволод усе життя служив мистецтву, став  живописцем, акварелістом, художником театру, ілюстратором, проте більше відомий в Італії, де він проживав з 1919 року та помер у липні 1968 року в Мілані. До речі, з цього села вийшло кілька знаних особистостей: англійська вікіпедія згадує одного з піонерів ізраїльської архітектури Зеева Рехтера, син якого теж став відомим архітектором, М.К.Садовський залишив спогади про видатного піаніста його часу, диригента, композитора та педагога Ф.М.Блуменфельда, українська вікіпедія подає біографію Ковпаненко Галини Тихонівни, українського історика, археолога, дослідника пам'яток скіфської епохи, та російська - українсько-російського співака Олександра Сєрова. 

mille-notti-1.jpg        Nicouline_Scena_Ill_57.jpg    

Народжений у Ковалівці, у 1909-1914 роках хлопець отримує мистецьку освіту в Одеському художньому училищі під керівництвом італійського скульптора Луїджі Моріні та вступає (1916 рік) до ІАМ у Петрограді, проте виклик на військову службу, а згодом революція змінюють долю - після демобілізації Нікулін повертається до Одеси, так і не отримавши повної вищої освіти.

 Одеса надихає митця на акварельні пейзажі та інтер'єри з фігурами, карикатури для одеських гумористичних журналів «Крокодил» (1911-1912) і «Бомба» (1917). В. Нікулін робив також обкладинки для одеського видавництва «Омфалос» (1917-1919), займався майолікою. Брав участь у 2-му пересувному «Салоні» В. А. Іздебського (1911), 25-ій, 28-ій і 29-ій виставках Товариства пересувних художників (1915, 1918, 1919; став членом ТПРХ у 1919). 

 З 1919 року працює викладачем Школи малювання, креслення і ліплення Миколаївського товариства образотворчих мистецтв при Музеї ім. В. В. Верещагіна. Проте недовго - цього ж року емігрує з Одеси до Константинополя, де був змушений працювати судновим вантажником. 

 

gral-95.jpg          mille-notti-1.jpg

 У 1920 митець переїхав до Італії і оселився в Нерви, де відкрив свою студію при Польському Пансіоні. Часто бував у Генуї та Римі, пізніше оселився в Мілані. У протоколах італійської поліції вказується на те, що він симпатизує російським революціонерам. З цих причин Префектура міста Генуї постійно стежить за ним, звітуючи про його часті подорожі в Рим і Мілан та про його зустрічі з представниками російського уряду в Італії.

Спочатку Нікулін працював натурщиком у Генуезькій Академії Мистецтв, але незабаром його картина «Battaglia di Samurai» ("Самурайська битва") розкрила професорам його талант. Картина була придбана галереєю "Moretti" в Генуї, де в грудні 1921 р. художник вперше показував свої ксилографії. 

                                        SO_VI_Legg_Enea.jpg

1922 року Всеволод взяв участь у LXVIII виставці Товариства витончених мистецтв Генуї, в 1923 і 1925 - в 1-ій і 2-ій Міжнародних виставках акварелістів у Мілані, а також в 1-ій і 2-ій Міжнародних виставках декоративного мистецтва на Королівській віллі в Монці поблизу Мілана.

У 1930-і почав як художник співпрацювати з газетами і журналами (оформляв обкладинки для журналів «Il Secolo XX», за «La Donna», «Mammina» тощо). У 1934 створив серію ілюстрацій до «Енциклопедії для дітей», після чого успішно працював у галузі книжкової ілюстрації для видавництв "Hoepli Italgeo", "Mondadori", "Academic Press", "Utet". Ілюстрував книги італійських авторів, а також Шекспіра і Кіплінга, виконав ілюстрації для італійських видань «60 байок» І. А. Крилова (1945) і «Золотий півник» О.С.Пушкіна (1953). Виконував прикладні графічні роботи, зокрема розробив колоду гральних карт.

   mjAsUFmLJgGKvkhib6zgMdA.jpg                   s-l225.jpg        

У 1940-ті звернувся до театру. Виконав серію ескізів для театру Ла Скала в Мілані і Метрополітен у Нью-Йорку, створив ескізи костюмів і декорацій для «Сорочинського ярмарку» М.П.Мусоргського в постановці режисера А. Саніна в театрі Ла Скала (прем'єра 21 березня 1942). Акварелі на тему театру придбав музей Метрополітен у Нью-Йорку.

1941 року провів у фойє театру Карло Феліче в Генуї виставку своїх малюнків для атласу «Імаго Italiae». У грудні 1947 він  виставив 40 робіт у галереї "С. Radegonda" в Мілані.

1946 року отримав італійське громадянство та прийняв ім'я Вітторіо. З того часу відомий світові як Vittorio Nicoùline. Нікулін, який створив велику кількість чудових ілюстрацій до дитячих книжок.

 

  

Прокоментувати:

Переконайтесь що ви заповнили усі поля, відмічені зірочкою (*). HTML код не допускається