Прима бакинської опери

П'ятниця, 27 березня 2015 17:04 Автор 
Оцініть матеріал!
(3 голосів)

                          Titarenko.jpg                                                music_03_36.jpg                                                 

Біографія Марії Сергіївни Титаренко  - відомої в Азербайджані  оперної співачки, заслуженої артистки Азербайджану, що була у 1950-1960-ті роки примою бакинської оперної сцени, незвичайна - дівчинка-сирота, позбавлена батьківської опіки майже від початку життя, досягає неперевершених успіхів у всьому, до чого береться.

  Titarenko.jpg                                           music_03_36.jpg   

Марія Титаренко народилась 27 ( у деяких джерелах подається 23 березня) 1918 р. у Севастополі, за кілька днів до Кримської операції 1918 року, коли здійснився тріумфальний військовий похід спеціальної групи Армії Української Народної Республіки у Крим проти більшовиків на чолі з полковником Запорізької дивізії Петром Болбочаном у квітні 1918 року, метою якого було встановлення української влади на території Криму  та взяття під контроль Чорноморського флоту. Рівно через місяць, саме  29 квітня 1918 року, Чорноморський флот у Севастополі підняв український національний прапор, а керівництво флоту оголосило про своє підпорядкування уряду в Києві.

 

   У трирічному віці дівчинка залишилася сиротою після смерті батька. Мати Марії покинула усіх своїх шістьох дітей напризволяще. 

У 14 років Марійка закінчила семирічку, де вивчала мову кримських татар. Після закінчення школи навчалась у  фабрично-заводському училищі, де отримала спеціальність токаря 3-го розряду і почала працювати на заводі, підвищуючи свою кваліфікацію до токаря 5-го розряду, при цьому виконувала норму на 300%. До речі, ніхто так і не зумів перекрити Маріїн результат.


  Працюючи на заводі, як і під час навчання в ФЗУ, Марія брала участь у художній самодіяльності, де заспівала партію Оксани в опері українського композитора Гулака-Артемовського «Запорожець за Дунаєм» (режисером був Заголо). Варто зазначити, що з цього ж гурка вийшла раніше Оксана Петрусенко (1900, Балаклава —  1940, Київ) — українська оперна співачка (лірико-драматичне сопрано), сирітське (батько помер, коли дівчинці сповнився рочок) дитинство якої теж проминуло в бідності та нестачах.

Марія тричі перемагала в міських конкурсах самодіяльності в Севастополі і на  Всекримській олімпіаді самодіяльності в Сімферополі. Хоча 18 жовтня 1921 року з півострівної частини Таврійської губернії була створена Кримська АСРР у складі Російської СФРР, українська громада разом з кримсько-татарською певний час були ще досить потужними, навіть після горезвісних процесів 1928-1929 років - проти лідера кримських татар В.Ібраїмова за «випинання національних інтересів на шкоду класовим» (1928) та проти «зловісної» Спілки визволення України (1929 рік). Ці громади мали свою пресу в Криму, де публікували і про талановиту  самодіяльну співачку. Публікації були і в самій Україні. В одній з газет, що збереглася у Марії Титаренко, датованій 1936 роком, її назвали співачкою-самоучкою і токарем-Стаханівкою. У тому ж  році Марія вийшла заміж за Миколу Найду, начальника одного з цехів заводу, якого незабаром  завербували на Бакинський судноремонтний завод імені Закфедераціі. Разом з чоловіком у 1937 році в Азербайджан приїхала і його юна дружина Марія.

У Баку Марія влаштувалась токарем, та вже у лютому 1938 року, коли навчальний рік давно почався, М.Титаренко  прийняли без іспитів у Бакинське музичне училище, після закінчення якого вона навчалась у консерваторії.


У 1943 році Марія Титаренко стала солісткою бакинського оперного театру, в якому працювала разом з такими майстрами, як Бюль-Бюль, Фатма Мухтарова, Шовкет Мамедова та багатьма іншими.


За 25 років роботи на сцені Марія Титаренко заспівала 36 провідних партій. Шість сценічних образів, створених М. Титаренко, - образи в операх «Кероглу», «Азад», «Нізамі», «Вагіф», «Севіль» вона співала азербайджанською мовою.

  У першій кіноверсії музичної комедії основоположника азербайджанської національної композиторської школи Узеїра Гаджибекова «Аршин мал алан» азербайджанською мовою  Марія Титаренко виконала за кадром партію юної Гюльчохри, яку зіграла актриса Лейла  Бадірбейлі. У російському варіанті екранізації цього твору роль Гюльчохри озвучена тільки у виконанні Титаренко.

 

"Працювала я разом з Рашидом Бейбутовим у будівлі, яка нині носить його ім'я. Я ніколи ще не чула у той час свій голос у запису, це не сьогодення, коли нормальним є співати під фонограму. Я була вражена звучанням власного голосу. Співала я азербайджанською мовою. До речі, інформація, що саме я озвучувала головну героїню, 40 років приховувалась. І актриса, що грала головну роль, видавала мій спів за свій" (Марія Титаренко)

 

    "Коли бакинці дізналися, що знімається фільм, то діставали зі «скриньок» сімейні реліквії: начиння, одяг, гідну бекського інтер'єру і несли на знімальний майданчик. Весь реквізит був справжній: і золотий портсигар, і багаті вбрання, прикраси, меблі, посуд ...

Відзнятий фільм відправили до Москви - його повинен був подивитися Сталін, без дозволу якого тоді жоден фільм не з'являвся в прокаті. До цього його показали худраді, яка картину «зарубала», вважаючи, що вона чужа радянській дійсності, не відповідає сподіванням народу і т.і. Сидів на обговоренні Сергій Ейзенштейн, він  відверто нудьгував від оцінок «знавців» кіно і забавляв себе тим, що малював на них шаржі під загальним заголовком «Секс під час чуми». Незгідний з думкою худради, Сергій зажадав, щоб про це повідомили Сталіну, сказавши, що «фільм завоює весь світ». Але справу зам'яли, поки напередодні святкування річниці Жовтневої революції про нього не згадав сам Сталін. Стрічку привезли на ближню дачу Жданов і голова Держкіно Большаков.«Хазяїн» подивився "Arşin mal-alan"  підряд три рази, був дуже веселий і сказав: «Дуже хороший, потрібний народові фільм, і герої чудові»" (http://www.telespektakli.ru/index.php?productID=1653).

Фільм "Аршин мал алан» обійшов 136 країн світу, дубльований на 86 мов.Тільки в СРСР за півтора місяці прокату фільм подивилися 16 мільйонів глядачів. Бюджет російського та азербайджанського варіантів фільму становив за тодішніми цінами 5807000 крб., а через два роки після виходу на екрани було зароблено до 5 мільярдів рублів. Фільм дуже сподобався Мао Цзедуну, і він навіть наказав зняти в Китаї свою версію, яка б називалась «Любов під ковдрою» (китайці «ковдрою» назвали чадру). У 2013 році до сторічного ювілею оперети група компаній AtaHolding спільно з агентством Peachline провели реставраціію та фарбування фільму. І фільм був представлений в кольорі. Реставрація та фарбування вироблялися фахівцями з Голлівуду, проте відреставрована була лише азербайджанська версія фільму. Версія фільму російською мовою залишилась чорно-білою.

 

Марія виконувала також провідні партії в операх «Фауст», «Богема», «Іоланта», «Євгеній Онєгін», «Снігуронька», «Маскарад» та ін.

 

"Найважчою моєю роллю була партія Надії Свєтлової з однойменної опери. Чому вона була важкою для мене? Я її співала під час війни. Співала 22 рази, при повних аншлагах. Чому? У ній розповідалося про жінку, яка чекає чоловіка з фронту. Ключовим моментом були вірші К.Симонова "Жди мене - і я повернусь". Я плакала на репетиціях, бо цей сюжет був про мене - я сама втратила чоловіка на війні. Тій війні, коли ми всі разом, як один потужний кулак, боролися з ворогом, захищаючи нашу спільну Батьківщину. Це давно в минулому. І спільна Батьківщина теж. А тоді ми не думали, що може бути інакше" (Марія Титаренко)


Марія Титаренко співала азербайджанською мовою партію Нігяр (згодилося знання мови кримських татар) в «Кероглу» разом з Бюль-Бюлем. 19 років співак був партнером Марії в оперних виставах. У роки війни опера «Кероглу» виконувалася і російською мовою.  Партію Кероглу російською мовою виконував співак Олександр Дроздов. На всіх виставах незмінно був присутній разом з дружиною сам Узеїр Гаджибеков.


 Працювала Титаренко і в філармонії. Після відходу з театру вона  викладала в музучилищі, де вела оперний клас. Серед її учнів були як заслужені, так і народні артисти. Феноменальна пам'ять Марії служила їй справно до останніх днів життя.

 

 Якось Марію Титаренко, коли вона вже не працювала в театрі, спитали, чи вона ще співає, оперна прима відповіла:

"Я є членом товариства «Немеркнучі зірки» при Фонді культури. Він є однією з тих організацій, які в наш час, не менш, а може навіть більш важкий, ніж військовий, не дають згаснути мистецтву. Нещодавно я співала на заході, присвяченому пам'яті Хагігят Рзаєвої. Я співала азербайджанською мовою. Хоча я співаю і українською, бо беру участь у заходах Української громади Азербайджану (пам'ятаю, ще в молодості, мені сказали, що з таким прізвищем не можна не співати - Україна завжди славилася своєю співучістю)". (http://www.gumilev-center.az/mariyu-slushal-velikij-uzeir-gadzhibekov/)

 

26 вересня 2002 року Марія Титаренко у віці 85 років покинула цей світ, залишивши по собі теплу та довгу пам'ять у серцях друзів та шанувальників свого таланту.

Прокоментувати:

Переконайтесь що ви заповнили усі поля, відмічені зірочкою (*). HTML код не допускається