У пошуках долі

Вівторок, 05 березня 2013 05:43 Автор 
Оцініть матеріал!
(1 Голосувати)
     
 
 
 
   

   4 березня 1891 року в сім'ї  київського художника Костянтина Туржанського народився всесвітньо відомий кінорежисер,  актор, сценарист, художник кіно і живописець,  В'ячеслав (у майбутньому Віктор) Туржанський, Victor Tourjansky.

_экрана_299.png

Хлопець рано захопився театром і незабаром був прийнятий до трупи Київського театру М. Соловцова. У 1911 році він приїхав до Москви вчитися акторської майстерності та стажувався в 1-й школі-студії Московського художнього театру під керівництвом К.С.Станіславського і В. І. Немировича-Данченка. З 1912 року пов'язує долю з кіно. У 1913 дебютував як актор у фільмі «Страшна помста». Надалі знімався в кіно в амплуа героїв-коханців. У 1914 потрапив на фронт і незабаром був важко поранений, довго лікувався в Криму. Цього ж року дебютував у якості режисера і до 1919 року працював у Ялті у найзнаменитішій російській та успішний до революції кінокомпанії І. Єрмольєва, яка перебазувалась разом з усіма іншими кінокомпаніями Росії в безпечнішу на той час Україну; зняв як режисер дванадцять німих фільмів. У 1918 у фільмі «Шукачі перлів» виступив як режисер, художник і актор.        

 19_250x250.jpg

 У 1918 році одружується з кіноактрисою Наталією Кованько-Фастович (Nathalie Kovanko), яка народилась в Ялті 13 вересня 1899 в акторській сім'ї комедіантів. У середині 1919 р. червоні війська захоплюють Крим. Якби серед акторів не було І. Мозжухіна, найвідомішого актора російського дореволюційного кіно, якого впізнає комісар, студійна група була б знищена. Єрмольєв приймає рішення покинути Росію - актори кінопідприємства "Товариство І. Єрмольєва", у тому числі старший брат Наталії Борис Фастович, народжений 6 червня 1890 у Феодосії, актор, сценарист, редактор, письменник і візажист у майбутньому, а також актриса, одна з найбільших зірок російського дореволюційного кіно, племінниця Миколи Лисенка Наталя Лисенко (народжена 10.08.1884 (або 1886) у Миколаєві) та її чоловік Іван Мозжухін, евакуювалися у лютому 1920 року на грецькому товарному судні "Пантера" з Ялти через Константинополь та Афіни до Італії, а потім у Париж. Віддані мистецтву, і на борту судна вони знімають стрічку, яка має назву "Жахлива авантюра".

_экрана_301.png

Прибувши до Франції, В'ячеслав змінює своє ім'я на легше для французької вимови - Віктор.

На певний час життя в Парижі Туржанський стає режисером у Російській опері князя А. Церетелі, де бере участь у постановці "Пікової дами" П. І. Чайковського (1920 р.), а також членом правління Літературно-артистичного гуртка. У 1921 знявся в 12-серійному фільмі "La Pocharde" ("П'яниця") А. Етьєвана на кіностудії "Ermolieff-Cinema". У 1922 став одним із творців кінофірми "Альбатрос" у Монтрей під Парижем, яка виникла на основі "Ermolieff-Cinema". З 1924 працював у компанії "Ciné-France-Film" у Д. Харитонова та Н.Блоха, де зняв як режисер п'ятнадцять картин, серед них: "Le chant de l'amour triomphant" ("Пісня переможної любові", 1923, по І. Тургенєву, до речі, у цьому фільмі дебютує інший українець - Анатоль Литвак), "Calvaire d'amour" ("Любовна голгофа", 1923), "La Femme masquée" ("Дама в масці", 1924), "Le Prince charmant" («Чарівний принц», 1925), "Michel Strogoff" ("Михайло Строгов", за романом Ж. Верна) та ін. У 1927 році був помічником режисера Абеля Ганса у великомасштабному фільмі "Napoléon" ("Наполеон"). Співпрацював з російськими художниками.

        

 _экрана_298.png

  (Письменник, актор. сценарист та візажист Борис де Фаст - брат Наталії Кованько, він, як ще один брат Наталії сценарист та редактор Віктор де Фаста, Victor de Fast, співпрацювали з Туржанським)  

У 1926 поставив франко-німецький фільм "Кур'єр царя" ("Der Kurier des Zaren") за романом Жуля Верна. У 1928-1929 зняв два фільми в Німеччині: "Волга-Волга" та "Манолеску".

tumblr_mrn07lDx7o1qjj5gpo1_r1_500.jpg

43964595_p.jpg

("Volga en flammes" sorti le 06.04.1934)

Наталія Кованько, яка ввійшла в історію як виконавиця ролей у фільмах свого чоловіка, виділялась серед актрис її амплуа красою та акторськими знахідками, вона з успіхом зіграла головні ролі в його фільмах паризького періоду ("Прелюдія Шопена", "Пісня переможної любові", "Шахерезада. 1001 ніч "(1925)," Чарівний принц "(1925), "Михайло Строгов", " Замаскована дама ", також у німецьких та іспанських кінострічках Туржанського, за її неабиякий хист та шарм торговий кінодім "Двигопис" вважав Наталію своїм рекламним амулетом.

  123686637_1.jpg

(Портрет Наталії Кованько. 1923 рік. Художник - С. Сорін)

 У 1926-1930 роках Віктор Туржанський працював у Голлівуді (контракт на 5 років) на кіностудії Metro-Goldwyn-Mayer, де як помічник режисера брав участь у зніманні фільму Сема Тейлора "Tempest" ("Буря", 1928) за сценарієм В. І. Немировича-Данченка, який приїжджав до США. Після повернення в Європу ставив фільми у Франції, Італії, Німеччині, зокрема: "L'Aiglon" ("Орлятко", 1931), "Volga en flammes" ("Волга у вогні", 1934), "Les Yeux noirs" ("Очі чорні", 1935), "Nostalgie" ("Ностальгія", 1937), "Mensonge de Nina Petrowna" ("Брехня Ніни Петрівни", 1937) тощо. Його фільми справляли гарне враження, варто згадати, що класик кіноавангарду Кеннет Енгер пізніше назвав Віктора Туржанського своїм учителем.

У 1931 році Туржанський познайомився з французькою актрисою Симоною Симон і, закохавшись у неї, взяв її на роль у своєму фільмі" Невідома співачка" (1931), потім вона знімалась у його фільмі "Чорні очі" (1935). Ці роки Наталія ще була в Парижі, але після розлучення з чоловіком у 1935 повернулась до Києва, Симона ж стала дружиною Туржанського.З 1933 року Туржанський входив у організаційний комітет Будинку артистів. Знявши на студії УФА пригодницький фільм "Місто Анатоль" (Stadt Anatol, 1936), режисер переїжджає працювати у Німеччину (1938). Там на студії "Баварія", крім розважальних фільмів, знімав пропагандистські фільми, що прославляли німецьку міць, серед них: "Таємний знак ЛБ 17"(1938), "Губернатор" (1939), "Вороги" (1940) і один з останніх нацистських фільмів "Der östliche Express" ("Східний експрес", 1944, який вийшов на екран в кінці березня 1945).
 Відомо, що декілька разів Туржанський зустрічався з Гітлером.

Після 1945 знімав комедії в ФРН. З 1957 працював в Італії, де як продюсер виступав під псевдонімом Arnaldo Genoino. У 1959 був режисером, сценаристом і продюсером фільму "Erode il grande" ("Цар Ірод Великий").

 _экрана_300.png

У 1961 здійснив постановку римейка німого фільму "Михайло Строгов" - "Тріумф Михайла Строгова". За свою кінокар'єру (1920-1962) поставив біля 60-и фільмів.

Живописом займався усе життя. У 1970 році його художні роботи та ескізи декорацій були показані на виставці театральних і кінематографічних художників в Théâtre de Paris.

З середини 1960-х жив під Парижем, хоча останні два роки провів у Німеччині (Мюнхен), де і помер 13 серпня 1976 р..

(http://www.alamy.com/stock-photo/viktor-tourjansky.html)

Прокоментувати:

Переконайтесь що ви заповнили усі поля, відмічені зірочкою (*). HTML код не допускається