Українські організації та активісти в Росії привітали новообраного Президента України Володимира Зеленського та нагадали про складне становище українських організацій в Росії.

Опубліковано в Колонка подій

Завершився  міжнародний шевченківський флешмоб-конкурс, який провели українські організації Москви. Окремо треба відзначити велику роботу по проведенню флешмобу ветерана українського руху в Росії Володимира Любуня, активу Спілки українських жінок Москви Людмили Мельник і Олени Марченко.

Опубліковано в Колонка подій
Понеділок, 11 березня 2019 08:17

"Українці Москви" вклонилися Кобзареві

9 березня 2019 р. активісти українських організацій Москви, Підмосков’я прийшли до пам’ятника Т. Шевченку, щоб покласти квіти і вшанувати Великого Кобзаря. Цього дня минуло 205 років від дня народження невмирущого Кобзаря-Прометея України.
Опубліковано в Українці в світі
Понеділок, 25 лютого 2019 13:59

Хода пам’яті Бориса Нємцова

27 лютого 2014 р. був убитий Борис Нємцов, послідовний борець з нинішнім владним режимом Росії. Схожий на демонстративний злочин здійснено біля Кремля, де б здавалося миша не прослизне.

Чотири роки іде слідство, як мокре горить, і навряд чи будуть знайдені при нинішній владі замовники і організатори злочину.

Опубліковано в Світ

Століттями українці боролись і борються за свою історичну долю. 22 січня 1919 р. був проголошений Акт злуки українських земель, які були розділені по різним імперіям. Заклик до єдності України сьогодні є життєво важливий як і сто років тому.

Опубліковано в Українці в світі

21 липня у Москві на 95 році життя відійшов у вічність Олег Григорович Храбан — активний діяч української громади в російській столиці, ветеран Великої Вітчизняної, бойові заслуги якого в Другій світовій війні відзначені орденами, медалями «За відвагу”, “Учаснику битви за Ленінград” та іншими нагородами.

Опубліковано в Видатні українці

Цього року виповнюється 1030 років Хрещення руського (українського) народу Київської Русі. Українці світу разом з Україною відзначають пам’ятну дату.

Опубліковано в Власна думка

Активісти української діаспори Москви з нагоди традиційного Дня Вишиванки зібралися у суботу в центрі Москви та пройшли невеликою ходою. 

Опубліковано в Українці в світі

Саме такими червоно-оранжевими барвами відкрилось українській громаді Москви село Ярополець.

Чому саме туди вирушили діаспоряни у суботній погожий день?

Село Ярополець знаходиться за півтори сотні кілометрів від Москви у Волоколамському районі на річці Лама. А привертають увагу  мальовничі краєвиди своєю давньою і цікавою історією, яка сягає 16 століття і пов’язана з могучою постаттю в українській історії, визначним політичним і державним діячем, з гетьманом Петром Дорошенком.

У самому центрі села стоїть  каплиця, побудована над могилою Гетьмана з ініціативи поета Олександра Пушкіна. Саме це місце вабило та зазивало, куди і направились діаспоряни.

Козацький марш лунав у центрі Підмосковного села по особливому урочисто і глибоко проник в серця московських українців.

Священник УГКЦ Москви відслужив панахиду, присутні помолились за упокій душі Гетьмана.

А сам екскурсійний день розпочався у Ярополецькому краєзнавчому музеї, де зберігається бюст Дорошенка (робота німецького скульптора Тріппеля 1744-1793 рік).

Звичайно,  громада з превеликим задоволенням відвідала історичні маєтки Гончарових і Чернишових, які перейшли нащадкам  від Петра Дорошенка. Великий парковий ансамбль, хоч трохи і запустілий, вражає масштабністю та архітектурною різноманітністю. Тут свої останні роки провів Гетьман, зростала майбутня дружина Пушкіна Наталя Гончарова (праправнучка Дорошенка), бував і сам Пушкін.

З великою любов’ю до свого села, його історії, директор краєзнавчого музею Козлова Тетяна Вікторівна розповіла про всі історичні пам’ятки та видатних односельчан, за що їй ми щиро вдячні.  Не змогли  оминути своєю увагою першу сільську ГЕС, що на річці Лама, відкриття якої відвідали тодішній вождь Ленін з Крупською.

Хоч по завершенню екскурсії були і українські пісні, і запашна кава, та одного дня недостатньо для того, щоб насолодитись гарним товариством та приємним спілкуванням.

Українська громадська організація Москви «Коло культурної дипломатії», яка є організатором подорожі запевняє:

БУДУТЬ НОВІ ДНІ І НОВІ МАРШРУТИ!!!

 

 

 

 

 

Опубліковано в Українці в світі

Не можна в українців у РФ вимагати зберегти мову, якщо в самій Україні цього нема, — представник діаспори, один з лідерів українського руху в Росії Валерій Семененко

 

«Ми виявилися заручниками при загостренні російсько-українських відносин, тому пішла повна зачистка українського простору, яка продовжується і зараз. Звичайно, нам зараз важко працювати, але ми продовжуємо», — говорить активіст.

Валентина Троян: Відзначають українці в Росії День Незалежності України?

Валерій Семененко: Українці, українські організації в Росії відзначають заходи. Раніше це були відкриті заходи, влаштовували концерти, збори, зібрання. Зараз, здебільшого, це відзначають в душі і серці. Українці в Росії в більшості живуть, думають і мріють та дивляться в майбутнє разом з Україною. Але, на жаль, відкрите відзначення свята сьогодні не таке можливе. 

Валентина Троян: Наприклад, у 2011 році можна було йти російським містом з українським прапором?

Валерій Семененко: Звичайно. Коли були мітинги в 2011-2012 році, був підйом опозиційного руху в Росії, на Болотній площі, були мітинги, туди багато українців приходило зі своїми національними прапорами. Я сам пам’ятаю, після смерті Немцова, коли був мітинг на Слов’янській площі, я прийшов з українським прапором. Прийшов хлопчина з Росії з російським прапором, ми стали поруч, прапори переплелися, багато людей зробили фото, тут же підбігли міліціянти, хотіли мене забрати, а їм по якомусь внутрішньому зв’язку сказали: «Украинский флаг не трогать, пусть будет». І вони розгублені, але мусили відійти. І українські прапори були.

У 2013 році ми влаштували марш вишиванок на Арбаті, вийшли кілька десятків людей, одягли вишиванки. Але без політичних гасел ми пройшли Арбатом. Я бачив розгублені погляди поліції, а ми йдемо у вишиванках і все — нічого не робили і не кричали. Правда, включили музичні пристрої і грали українські мелодії. Це можна було. Але маю великий сумнів, що це можна було би зробити сьогодні. По-перше, чи можна, а по-друге, чи наважаться наші люди піти на це. Наразитися на переслідування з боку правоохоронних органів — це елементарно. Можливо, ти й нічого не робив, але що-небудь знайдуть.

Валентина Троян: Що б ви хотіли сказати важливе, що вам болить в контексті Росії та українців?

Валерій Семененко: Мені болить збереження українства в світі. І в Україні теж. Не можна вимагати в українців Росії зберегти в дітях мову і все таке інше, коли в самій Україні цього нема в широкому розумінні цього слова. Я приїжджаю і мене дуже гнітить, що я не можу купити українську газету в Дніпрі. Я йду на головну пошту і дай Боже, щоб там була «Україна молода», «Газета по-українськи», «День» або львівський «Експрес». Більше нема нічого. Як це так? Та зробіть якусь політику, щоб наші українські газети виходили, доплачуйте їм, а з інших беріть гроші та доплачуйте українським за це. 

 

Опубліковано в Власна думка
Сторінка 1 із 2