Активіст української громади в Польщі втратив роботу і став вигнанцем після того, як написав правду про "Операцію "Вісла" Рекомендовані

Четвер, 07 грудня 2017 15:42 Автор  Орест Опубліковано в Колонка подій
Оцініть матеріал!
(2 голосів)
Eugeniusz Misiło Eugeniusz Misiło

"Минулої суботи я востаннє підмітав вулицю в німецькому селі в Гессені. Я приїхав сюди, щоб заробити на повернення боргів, яких набув, видаючи книжку "Операція "Вісла" 1947".

активіст української громади в Польщі, відомий польський вчений Eugeniusz Misiło, допис якого переклав українською відомий перекладач і історик Andrij Pavlyšynактивіст української громади в Польщі, відомий польський вчений Eugeniusz Misiło, допис якого переклав українською відомий перекладач і історик Andrij PavlyšynТак про свої поневіряння розповів у Фейсбук активіст української громади в Польщі, відомий польський вчений Eugeniusz Misiło, допис якого переклав українською відомий перекладач і історик Andrij Pavlyšyn

Після виходу першого видання в 1993 році я втратив роботу в Інституті літературних досліджень Польської Академії Наук. Після публікації книжки в 2014 році, попри мою докторську ступінь, я вже ніде не міг знайти роботу.

Навіть на автозаправній станції чи як помічник кухаря в піцерії в маленькому містечку Орнета в Вармії. Раз я був занадто старий, а іншого разу занадто розумний для необхідної кваліфікації, а найчастіше відпадав після того, як про мене знаходили в "ґуґлі" інформацію при перевірці мого резюме. Заробити на життя писанням і продажем книжок не вдалося. Врешті-решт, я винайняв квартирантам власне помешкання на два роки, щоб підтримати сина, котрий навчався в Політехніці, і поїхав на село. А точніше повернувся туди.

У такі моменти в житті можна сподіватися на підтримку небагатьох. Політики, колишні депутати, за яких ви голосували і яких підтримували, коли вони того потребували, тепер мають вас в с...! І власне тим нечисленним, хто допоміг мені вижити в найважчі миті, я сьогодні хочу дуже щиро подякувати!

Весну я провів на будівельних риштованнях, рихтуючи будинки, розбиваючи травники і поливаючи садочки в тих, хто мав в с... операцію "Вісла" і мартирологію. Коли потреба в зрошуванні відпала, я найнявся в Німеччині опікуном до "дідуся з вермахту". Праця важка, але принаймні вечорами я міг працювати над новою книжкою, а раз на тиждень поїхати до сусіднього міста, щоб випити еспресо в італійському кафе з безкоштовним Wi-Fi і при цій нагоді умістити текст на FB. Італієць, власник кафе, який лаявся з дочками італійською, чудове еспресо Ceb Caffe і Facebook утримували мене при житті.

Доля наче пожартувала зі мною, адже я натрапив на 80-річного німця, який народився на Волині! Його предки кілька століть тому переселилися з Німеччини і осіли в колонії Матильдів у ґміні Щурин Луцького повіту. Про українців він згадував дуже добре. На жаль, коли почалася війна, фюрер Адольф наказав їм [волинським німцям] притьмом повертатися "на родіну", себто до "фатерлянду", щоб зміцнити німецький елемент у так званому Вартегау в околицях міста Велюнь, замість вигнаних звідти поляків.

Коли в 1945 р. поляки повернулися до власних домівок, родина волинських німців, тікаючи від руских танків, зупинилася допіру в гористому північному Гессені, за кільканадцять кілометрів за лінією кордону з майбутньою НДР. Гер Едмунд часто скаржився, що земля в Гессені не така родюча, як в Україні.

У неділю я сів у потяг у Ґеттінґені і з пересадками в Ганновері та Берліні вирушив додому. По дорозі я писав "(A)ІСТОРИЧНІ ПРОСТОРІКУВАННЯ" ("(A)HISTORYCZNE DYWAGACJE").

 

Прокоментувати:

Переконайтесь що ви заповнили усі поля, відмічені зірочкою (*). HTML код не допускається