Щоб Україна ставала кращою. Півсотлітній ювілей СКУ. Враження.

П'ятниця, 01 вересня 2017 01:58 Автор  Богдан Залізняк Опубліковано в Колонка подій
Оцініть матеріал!
(4 голосів)

У Львові впродовж трьох днів (27-29 серпня) тривало відзначення 50-річчя Світового Конгресу Українців.

Величезна заслуга у проведенні цього свята у Львові належить Ірині Ключковській, директорові Міжнародного інституту освіти, культури та звязків з діаспорою (МІОК) Національного університету «Львівська політехніка», ректор якого професор, член-кореспондент НАПН України Юрій Бобало всіляко підтримує ініціативу п. Ірини.

Адже СКУ – це міжнародна координаційна надбудова українських громад у діаспорі, що представляє інтереси понад 20 мільйонів українців з 53-х країн світу. СКУ, заснований у 1967 році, у 2003 році визнаний Економічною і соціальною радою ООН як неурядова організація зі спеціальним консультативним статусом. 50-ліття СКУ відбувається впродовж року в різних країнах на всіх континентах. Після Львова – у Нью-Йорку, Буенос-Айресі, Брюсселі і Торонто.

Три дні бурхливої діяльності українців з діаспори пролетіли. Про те, що конкретно відбувалося, спробуємо (стисло, звичайно) й вам, шановні читачі, розповісти.

Отже, День перший

На офіційному відкритті Днів української діаспори у Львові на площі біля пам’ятника Митрополиту Андрею Шептицькому першим, звісно, виступив Президент СКУ Євген Чолій:

«Хочу вам зрадити таємницю: ми почали відзначати ці Дні у столиці України разом з владними структурами, громадськістю, ієрархами церков. Але скоро дійшли до переконання, що ми не могли відзначати 50-річчя СКУ, оминаючи Львів… 2016 року ми з радістю відзначали 25-річчя Незалежності України. Не все було так, як треба. Чому тоді падав трохи дощик? Бо з неба падали сльози Небесної сотні з радості, що український народ відзначив 25-річчя Незалежності. Сьогодні хочу сказати, що на річних зборах СКУ в Києві учора прийняли завдання допомагати Україні відзискати свою територіальну цілісність, вигнати всі ворожі сили з Криму і Донбасу.

Дорогі матері політв’язнів! Ми з Вами в молитвах і діях – аж поки не будуть всі звільнені. Маємо також допомагати Україні в сьогоднішній обстановці реформування країни, зокрема, позбутися всіх корупційних діянь. Доб’ємося цього!

На кінець: наше завдання – побороти російську дезінформацію, ніби Україна є невдалою країною. Використаємо мережу 53 країн світу, щоб розповісти, що Україна модернізується. Вона явно реформується і йде вперед до Європейського співтовариства. І ніколи не буде повертатися до страшного Радянського Союзу під будь-якою назвою. Двадцятимільйонна діаспора є з вами! Скоро будемо святкувати ще більшу перемогу – коли Україна буде відзначати свою територіальну цілісність і процвітання як модерна держава. Закликаю вас до цієї праці, щоб прискорити цей день!»

Від імені львівської влади присутніх привітав голова Львівської облдержадміністрації Олег Синютка:

«Для нас це велика честь – приймати гостей на Львівщині. Найперші мої слова вдячності про те, що пам’ятають, що Львів – це і серце, і душа України. Ми в 91-му відновили незалежність, відбулась Помаранчева революція, повстали за власну гідність. Найбільша вдячність – з покоління в покоління – через українське слово, українську пісню і українську ідентичність. Ми маємо кого просити про відстоювання інтересів України у всьому світі. Що воїни 10 країн крокували на Військовому параді в Києві – це перемога кожного українця, який в цей час чи в Лондоні, чи в Парижі, вийшов, щоб сказати: «Там бореться Україна за наші спільні загальноєвропейські цінності і рятує знову Європу.

Я переконаний, що ми разом зробимо наступні кроки. Пройде дуже мало часу, як замайорить наш прапор над Луганськом, Донецьком і Севастополем. «Нам пора для України жить...», як сказав Іван Франко.»

Своє слово сказали також ректор НУ «Львівська політехніка» Юрій Бобало, директор МІОК, головний ініціатор проведення «Днів української діаспори у Львові» з нагоди 50-ліття СКУ Ірина Ключковська, заступник міського голови Львова Андрій Москаленко, Архієпископ і Митрополит Львівський УГКЦ Ігор Возьняк.

На відкритті виставки у НУ «Львівська політехніка», присвяченої 50-річчю СКУ, присутні тепло зустріли виступи Ю. Бобала, Є. Чолія, І. Ключковської та І. Мицак, голови Світової комісії з відзначення 50-ліття СКУ та голови Світової ради засобів масової інформації при СКУ (Канада) (подаємо їх скорочені виступи).

«Ця зала має свою давню історію. У цій залі збираються українці з цілого світу. Велика честь сьогодні приймати всіх вас. Наш університет демонструє глибоке розуміння потреби співпраці зі світовим українством. Тут відбувалася низка заходів СКУ. З року в рік зростає вага СКУ – як авторитетної організації. Висловлюю готовність до подальшої співпраці. Ваша свідома праця надзвичайно необхідна. Нехай зустріч дасть відчуття єдності і сили» (Ю. Бобало).

«Ми часто говоримо, що СКУ багато робить. Але про ту працю мало знають українці в Україні. Львівська Політехніка від перших днів є нашим партнером – і в ті часи, коли нас прийняти означало можливість «подяки» від владних структур – наприклад, за Януковича. І ви в той час теж відкривали двері. То ж ми щиро дякуєм за вашу гостинність. Ви (звертається до ректора Ю. Бобала. – Б.З.) є надзвичайною людиною. Щире спасибі від нас усіх Вам, пане Ректоре.

Про Ірину Ключковську. Ми всі думаємо, що її треба дописати до СКУ. Ті речі, які вона організовує, є взірцеві, все полагоджено. То ж дякуємо Вам, пані Ірино, що Ви взірцево все виконували, чудову роботу зробили…

З нагоди нашої річниці хочемо застановитися над пройденим шляхом і вирішити, як нам діяти наступні 10 років нашої праці. Наше відзначення ми започатковуємо у Львові, потім – Нью-Йорк, Буенос-Айрес, Брюссель і завершуємо в Торонто.

Львівська конференція є нашою фактично європейською конференцією. А Україна і Львів є відповідно – європейською країною і європейським містом. Три дні української діаспори будуть на високому рівні. Будете бачити плоди тієї нашої праці, що понад рік. То є виставка, яка буде проходити в різних містах України. Я щиро вітаю вас. Приємно бачити ту величезну кількість людей, які є в залі. І ви перші оглянете виставку» (Є.Чолій).

«Я дуже коротко розповім про виставку, яка буде ще і в Полтаві, і в Запоріжжі. На наше глибоке переконання, відсутність знань – це причина того, що не було належної співпраці СКУ з нашими структурами.

Наш проект – місія просвітницька. З цією місією їздимо в студентські середовища Півдня та Сходу… Ми перелопатили 7 тисяч документів, інших матеріалів провідних діячів українського руху від 1967 року. Щиро дякую. Я низько схиляю голову перед вами. Ми хочемо, щоб Україна також поцінувала працю кожного з нас.» (Ірина Ключковська).

«Тут вже було сказано про нашу роботу. Пан Яців у світі найбільше знає про СКУ. Я перший раз бачу цю виставку «на живо». Мені, пані Ірино, було дуже приємно з Вами співпрацювати. Наша мета – піднесення рівня свідомості про нашу діаспору, наші спільні цілі.» (Ірина Мицак).

Відступ, конче необхідний

Віктор Сиротюк: «Ми тримаємо руки за Україну»

Хто ж такі, учасники цих урочистостей? Цими днями мав можливість поговорити з одним з делегатів. Мушу зізнатись, цікавий діалог вийшов:

  • "Звідки Ви? – запитав я поважного гостя – учасника «Днів української діаспори у Львові».

  •  - З Бразилії, штат Парана. Професор. Пенсіонер… Це – південь Бразилії.

  •  - А багато Вас, українців, там, у сонячній країні?

  •  - 50 тисяч українців з походження. А в самому штаті – десь до мільйона бразильців.

  •  - Звідки походите?

  •  - З України, звичайно. Тато – з Тернопільщини. Мама – з Львівської області, з села, що біля Бродів. Вони виїхали до Бразилії 1895 року.

  •  - Де здобували освіту?

  •  - В університеті штату Парана. Ще два роки вчився в Швейцарії, в Женеві. Нині – Президент Українсько-бразилійської Центральної Репрезентації.

  •  - Скільки років Ви є учасником заходів, які проводить СКУ?

  •  - 14 років беру участь.

  •  - Коли вперше приїхали до Львова?

  •  - У 1993-му. Був і в селі, де народився дідо.

  •  - Хто з українських президентів Вам найбільше до вподоби?

  •  - Леонід Кравчук. Добрим був президентом, був дуже мудрий. Горбачов і Єльцин вже не могли на той час втримати в руках імперію, не могли нічого зробити на цей момент. Ми тримали руки за українців.

  •  - Як Вам там живеться?

  •  - Ми маємо дві культури. Я – українець. Маю 72 роки, женився з чилійкою.

  •  - Якою мовою спілкуєтесь?

  •  - Іспанською говорить. Коли я був студентом, у Бразилії була диктатура. Я на 3 роки був заарештований.

  •  - Чому?

  •  - Бо коли СРСР приїхав до Праги у 1968-му, я написав лист-протест. Багато було проблем. Я був проти диктатури. Але тепер маємо демократію. Мав контакти в Парижі з соцпартією. І вони знали, що діялося в СРСР. Я знав багато комуністів в Бразилії, які приїхали з Москви. Це не є правильно.

  • - Діти, онуки є?

  • - Дочка. Двоє онуків. Маємо ще два покоління ансамблів: в одному моя жінка, в другому – онук.

  •  - І що: між ними творче соцзмагання?

  •  - Ще й яке. Конкуренція.

  •  - Що хотіли б ще сказати нашим читачам?

  •  - Ми приїхали на Україну – 12 студентів з Бразилії.

  •  - Не зрозумів.

  • -  То, може, я не точно висловився. Вчаться українці з Бразилії в Львівській Політехніці, в УКУ. І взагалі, треба, щоб їх більше приїжджало, щоб вони отримували тут знання.

  • -  Коли Росія забереться з нашого Сходу?

  •  - Не знаю. Перший раз вони були в 1169-му. Коли закінчиться манія імперіалістична. Коли в них порозумнішає нація. У Росії не є демократія. Коли був СРСР, вони були гомосоветікуси. А тепер що вони хочуть?..

  •   - Що далі?

  •  - Ми вже з дружиною на пенсії, будемо жити два-три роки у Львові. Сказали, що це місто зробили для мене.

  • -  Що ж, дай Вам, Боже! Дякую за розмову.

День другий

Відбулася Міжнародна конференція «СКУ в 50 років і далі: Європейський контекст» у Національному університеті «Львівська політехніка». Відкрив її Президент СКУ Євген Чолій.

Далі слово взяла віце-прем’єр з питань європейської та євроатлантичної інтеграції України Іванна Климпуш-Цинцадзе:

«Я вдячна за це запрошення. І тішуся, що можу бути поряд з вами. Роль української діаспори в плеканні української мови, історії, культури – надзвичайна. Доба Незалежності принесла нам нові виклики. Що нині головне? Допомога армії нашій, яка воює; підтримка наших партнерів у світі (і вам завдячуємо, представникам української діаспори); а головне – єдність.»

Заступник міністра освіти і науки України Павло Хобзей говорив про потребу модернізації змісту освіти, про створення Міжнародної української школи, про те, що триває робота Міністерства над створенням тестів про викладання української мови як іноземної.

Олег Синютка, голова Львівської ОДА, виступав і як голова Оргкомітету з підготовки до прийняття української діаспори у Львівській області. Він наголосив на конкретних складових співпраці: в інформаційному просторі, у зміцненні єдності українців поза межами України і в Україні, про потребу якнайширшої присутності України поза межами нашої держави, про лобізм українських інтересів в українському суспільстві і у владних інститутах країн, де живуть діаспоряни.

Виступали також заступник міського голови Львова Андрій Москаленко і професор Юрій Бобало, який підкреслив, що в залі НУ «Львівська політехніка» щороку збирається, як і нині, сотні українців з цілого світу.

На пленарному засіданні до присутніх промовляли Євген Чолій, Ірина Мицак, Іванна Климпуш-Цинцадзе. Активно працювали 4 секції: «Посилення українських громад у формуванні громадської думки в країнах проживання» (секція №1), «Українська освіта як чинник збереження національної ідентичності за кордоном» (Секція №2), «Просування іміджу нової України у світі» (Секція №3) і «Захист людських прав: гуманітарні виклики перед Україною» (Секція №4).

День третій

Розпочався з урочистої акції «Шана Героям» у Державному історико-культурному музеї-заповіднику «Личаківський цвинтар». Відтак була вагома Акція – «Українці разом – майбутнє за нами» у «Саду Світового Українства», Покладання квітів до пам’ятника Тарасові Шевченку. А в Національному музеї імені Андрея Шептицького відбулось Відкриття виставки творів митців діаспори з колекції саме цього Музею.

Завершила проведення «Днів української діаспори у Львові» Урочиста академія з нагоди 50-ліття СКУ «Ремінісценції UA».

Після заключних виступів голови ЛОДА Олега Синютки («Світове українство – єдине») і Президента СКУ Євгена Чолія («Будемо згадувати ці чудові дні завтра») розпочалися, власне, «Ремінісценції UA», закінчення яких зала вітала довго і бурхливо. Адже творчий колектив, що брав участь у цьому оригінальному заході – балет «Життя» (керівник – заслужена артистка України Ірина Мазур), а також – Ірина Доля, Брія Блесінг, Софія Федина, Петро Радейко, Василь Попадюк продемонстрували своєрідну виставу-концерт-діагноз стосунків України і Росії, яка століттями намагалася тримати українців під своєю владою і, врешті-решт, змушена була відступитися від нас (хоча ще продовжує воювати на Сході). Адже суть заходу до 50-ліття Світового Конгресу Українців «Дні української діаспори у Львові» – «Українці разом – майбутнє за нами!»

Віримо, що так воно і буде. Працюймо впевнено і наполегливо – разом усі українці!

Замість післямови:

«Для мене сьогодні велика честь виступати перед вами у цій залі. Вперше я зрозумів вагомість світового українства в 15 років, коли потрапив на місяць до Канади. Я гостив у родини подружжя з сином їх – Богданом. Пластові табори, церкви – багато що я побачив українського у Канаді. Саме тоді я зрозумів, який великий український світ. Низько вклоняюся Вам, діячам, що Ви зберегли українську мову, українську культуру, звичаї. Я дуже Вам дякую. Уже 26 років Україна – незалежна держава. Але чи справді вона стала незалежною? Думаю, що ще не до кінця. Були комітети, які не справлялися з обов’язками. У 1990 році журнал «Economist» написав, що Україна – найбільш перспективна з усіх країн тодішнього СРСР. Не сталося, як гадалося. Причин багато. Ті великі реформи залишилися в зародковому стані.

Словом, треба йти вперед. З оптимізмом дивитися в майбутнє і працювати. Чого не вистачає? Наші патріоти показали і ділом, і словом, і життям, що готові вмерти. Не вистачає високоосвічених, впевнених лідерів, які знають, що робити і мають вести вперед. Нам потрібно зробити основне. Шановні українці всього світу! Ваш досвід, знання, зв’язки можуть стати основою для створення нової політичної еліти. Стенфордський університет створив програму для виховання нових українських лідерів вже цього року. Є спеціальні тренінги. Курують цю програму найкращі діячі світу. Я вирішив стати спонсором цих програм. Я підтримую Фонд, яким керують члени української діаспори. Я думаю, що така спільна дія української діаспори дасть перший результат. Я знаю, що ви, діаспора, маєте енергію, вплив і можливість, щоб за 5-6 років ми отримали нових політичних лідерів. Я вірю, що така підтримка і такі програми приведуть до успіху.

Я буду все робити, щоб Україна ставала кращою. Бажаю, щоб кожен з Вас, коли повернеться додому, поговорив про ці проекти. Найбільша сила українців – у нашій єдності. А взагалі: кожна країна заслуговує на лідерів, які має… «Разом – сила, разом – переможемо!» (Святослав Вакарчук).

Можливо, хтось здивується, чому розповідь про роботу Міжнародної науково-практичної конференції «СКУ в 50 років і далі: Європейський контекст», як і про перебіг «Днів української діаспори у Львові» взагалі, ми закінчили саме виступом керівника «Океану Ельзи» співака Святослава Вакарчука. Але ж іще раз згадаймо про зміст цих заходів – «Українці – разом, майбутнє – за нами!» А хто головні творці майбутнього? Та ж інтелектуальна молодь, авторитетні представники молодого покоління. Їм і інструмент в руки! Чи не так?

Богдан ЗАЛІЗНЯК,

керівник прес-центру наукової журналістики

Західного наукового центру НАН України і МОН України

член НСПУ і НСЖУ, м. Львів

Прокоментувати:

Переконайтесь що ви заповнили усі поля, відмічені зірочкою (*). HTML код не допускається