УКРАЇНСЬКИЙ ХОР З ЕДМОНТОНА – ГІСТЬ УКРАЇНСЬКОЇ ПАРОХІЇ… В ІСПАНСЬКІЙ СТОЛИЦІ

Середа, 26 липня 2017 05:17 Автор  Калина Мирська Опубліковано в Колонка подій
Оцініть матеріал!
(0 голосів)

Дещо незвично звучить, правда? Навіть, до деякої міри, каламбурчик такий собі. Незважаючи на це, у неділю, 15 липня, в парохії святих Андрія та Дмитра, що поблизу станції метро «Колумбія» в Мадриді, гостював чоловічий хор з канадського міста Едмонтона.

Спершу колектив, складений з вихідців з України, якому понад 30 років, взяв участь у Службі Божій, супроводжуючи її співом. А після неї заспівав для усіх присутніх ще й на подвір’ї храму, даруючи чудові миті «сопричастя» з напрочуд гарним, професійним, одухотвореним виконанням українських пісенних творів. Тому неодноразово звучали на адресу українських гостей з Канади вигуки: «Браво» та «Бравісимо»! Та й оплески не вщухали протягом тривалого часу.  

Звісно, не обійшлося без яскравих моментів і під час традиційної щонедільної відправи, очолюваної отцями Костянтином Трачуком й Іваном Палієм. Вже перші звучні рядки, проспівані хором з Канади, викликали в багатьох молільників, що зібралися в храмі, зворушливу реакцію. У декого мурашки пробігли спиною, в інших замерехтіли дивним блиском очі, дехто навіть розправив плечі. А все від того, що такого могутнього та прекрасного співу, який би супроводжував богослужіння, давненько не було чутно в Мадриді та його околицях. Напевно, сам Всевишній чув ці божественні голоси і захоплено дивувався ними.

Пізніше у декого ще й сльози оросили обличчя. Зрештою, це відзначив отець Костянтин наприкінці літургії, який добре бачив цей вияв неабиякого захоплення. Та й сам він виглядав надзвичайно схвильованим і зворушеним. А його звернення до гостей наприкінці богослужіння та під час невеличкої концертної програми поблизу храму було наповнене великою вдячністю як до самих виконавців, так і до їхніх батьків, котрі першими проторували дорогу до далекої заморської країни, вирушивши, як і ми, трудові мігранти в Іспанії, на заробітки, але набагато раніше.

Лише одиниці з хористів народилися в Україні. Одначе всі вони залюбки згадували ті місця, звідки пішло їхнє коріння, спілкуючись з парохіянами та тими, хто прийшов їх послухати. З задоволенням відповідали на запитання присутніх, самі цікавилися деякими аспектами нашого перебування в країні фламенко та кориди.

А ось мій інтерес викликав харизматичний диригент колективу Орест Солтикевич, який приємно вразив як своєю доволі екстравагантною шевелюрою, так і напрочуд енергійною та натхненною манерою диригування. Виявилося, що його батько, в минулому також диригент, є вихідцем з Лемківщини. Саме там в одному з містечок парохував дідусь пана Ореста. Власне, Орестові, а також ще кільком особам, належить ініціатива створення цього хорового колективу. З 1984 року, за винятком п’яти літ, взятих для перепочинку, О. Солтикевич керує хором.

А ось пан Марко Левицький розшукав мене сам. Його зацікавлення викликала моя приналежність до журналістської братії. І це неспроста, адже донедавна він сам очолював одну з газет в Едмонтоні (двомовна: англійсько-українська), яка невдовзі, об’єднавшись з іншими, творитиме нове більш потужне друковане видання, розраховане для вихідців з України. Домовилися з паном Марком про можливість взаємовигідної співпраці. Подивимося, що з того вийде…

А чи  могло обійтися без гостини? Не могло, звичайно. І треба віддати належне господарям, які приготували шикарні столи, накривши їх на дворі під деревами солодощами, фруктами, напоями, від яких пальчики можна було проковтнути. Постаралися, словом. Ну, як без нашої знаменитої гостинності? Врешті-решт, як і без спільних фотографій на добру згадку.

Попри всі позитивні сторони даного заходу, чогось та й бракувало, щось таки глодало нутро. Нарешті второпав. Для такого колективу згодився б значно більший за масштабами храм, як і вентиляція відповідна не завадила б. А то піт лився з усіх рясними потоками. Добре, що в іспанців їхні знамениті віяла (abanico) для таких випадків є. Пригодилися. І хоч це, звичайно, дрібниці, але з них, на жаль, також викристалізовується загальна думка. До того ж, давайте говорити відверто: кількість бажаючих побувати на Службі Божій, а заразом послухати хористів могла б бути значно більшою. Невже вкотре доводиться згадувати нашу «вроджену» байдужість?.. 

Насамкінець повідомлю, що українських канадців, які, крім Мадрида, вже виступили в Барселоні, ще очікують концерти в іспанській Саламанці та португальському Порто. Нехай їм щастить і творчих звершень!

Іспанські новини від МИРСЬКОЇ Калини.

Прокоментувати:

Переконайтесь що ви заповнили усі поля, відмічені зірочкою (*). HTML код не допускається