Відлуння української кінематографії в Чехії Рекомендовані

Четвер, 16 січня 2014 09:32 Автор  Опубліковано в Колонка подій
Оцініть матеріал!
(0 голосів)

У рамках 50-го Міжнародного кінофестивалю «Золота Прага» в Будинку національних меншин у чеській столиці відбулася зустріч місцевої діаспори з представниками української кінематографії, а саме із головним режисером ТРК «Культура» Жанною Бебешко, директором інституту екранних мистецтв Київського національного університету театру, кіно і телебачення ім. І. Карпенка-Карого Василем Вітром, директором кіностудії «Віател» Галиною Криворчук. Вони й презентували фільм про Ольгу Кобилянську з документального серіалу «Гра долі».

Українська діаспора в Чеській Республіці тепло прийняла провідних творців української кіноіндустрії. На зустрічі був присутній керівник міжнародної ГО «Українська міжнародна перспектива» Богдан Данилишин. У рамках фестивалю учасники акції також переглянули 60-хвилинну стрічку «З неба зроджена: балерина Олена Філіп’єва» про сучасну танцівницю, приму-балерину Національної опери України ім. Т. Шевченка, переможницю багатьох престижних міжнародних змагань.
Про продовження серіалу «Гра долі», переваги документальних фільмів та враження від візиту до Чехії ми поспілкувалися з кінорежисером Василем ВіТРОМ.
— Чи матиме серіал «Гра долі» продовження? Хто стане наступним героєм фільму?
— Нині серіал «Гра долі» налічує 53 фільми. В ньому ми акцентували свою увагу на інтимному, особистому житті провідних українських персоналій. У цьому, на нашу думку, і є особливість серіалу. Заздалегідь планували відзняти близько 250 таких фільмів, тому реалізація нашого кінопроекту триває. Відкрию вам таємницю. В рамках серіалу плануємо розповісти глядачам про Василя Стефаника.
— Чи не хотілося вам бути режисером і художніх фільмів?
— Художній фільм передбачає максимальні витрати на його реалізацію. Наш серіал «Гра долі» є хорошою фабулою для майбутнього українського художнього кіно, адже фільмам цього серіалу притаманне власне трактування, ідентичне національному трактуванню цих українських особистостей. Наша думка про фільм про Тараса Бульбу, зйомками якого займалися наші східні сусіди, не може бути повністю позитивною. Українська історія вимагає української кінематографії, щоб українці бачили своїх героїв власними очима, а не очима сусідів.
— Як гадаєте, успіх української кінематографії потребує співпраці з іноземними студіями? Чи її успіх залежить суто від творчого потенціалу вітчизняних режисерів, а фінансові питання в цьому не є визначальними?
— Думаю, що найкращим способом реалізації розвитку вітчизняної кінематографії є копродукція (спільне виробництво). Моя учениця Марина Горбач зуміла успішно відзняти свою стрічку «Love me» в спільному турецько-українському виробництві. Це один із прикладів інтеграції українського кіно.

galychyna

Прокоментувати:

Переконайтесь що ви заповнили усі поля, відмічені зірочкою (*). HTML код не допускається