Надзвичайна історія про українську чуйність

Четвер, 17 листопада 2016 08:47 Автор  Марта Патика
Оцініть матеріал!
(3 голосів)

Майже різдвяна історія про те, як водій автобуса зробив величеньке коло заради старенької бабусі. Ця історія обов'язково підійме Вам настрій!

В автобус "Калуш-Львів" (із зупинками у Моршині та Стрию і саме в такій послідовності) заходить бабуся і одразу до водія:
- "Шоферунцю, як буде Моршин скажете мені, га? Я туткаво буду м сиділа..."
Водій: - "Добре, бабцю, добре, скажу. Сідайте і не переживайте!"
Бабуся: - "Лиш би с те не забули..."
Водій: - "Та не забуду, бабцю, сідайте, все буде добре!"
Людей в автобусі було небагато, водій більше нікого не чекав, швидко рушили, швидко приїхали в ... Стрий!

І тут бабуся, невпевнено так:
- "Шоферунцю, то вже є Моршин?"

Німа сцена. Водій і всі пасажири, які чули попередню розмову, присоромлено згадують, що під час зупинки в Моршині ніхто вголос не сказав слово "Моршин". Німа сцена затягувалась... і тут водій, піднявши очі догори, почухавши чуба, глянувши на годинник і щось собі тихо промовивши, закрив двері, розвернув автобуса і попрямував назад, в Моршин. Дорога не така уже й далека, кілометрів 10, проте, якщо в якійсь інший ситуації це б викликало гнівний спротив пасажирів, тепер ніхто не заперечував, усі відчували певну винуватість перед бабусею.

Приїхавши в Моршин і відкривши двері, водій, якось навіть так святково, промовив:
- "Все бабцю, то є Моршин, виходьте!"
Бабуся: - "Та ні, шофернунцю, мені не треба у Моршин. Я до Львова їду!"
Водій втратив дар мови, у пасажирів заокруглились очі, німа сцена у квадраті...
А бабуся продовжує: - "Дєкую вам шоферунцю, що нагадалисте мені," - і почавши копирсатися у своїх пакунках, - "Мені моя донька у Калуші наказувала, аби я таблєтку випила через півтори години. Але я той дзигарок не ношу... То вна мені казала, аби я таблєтку випила якраз у Моршині. То я зараз ту таблєтку знайду і вип'ю. Дай вам здоров'я, шоферунцю, що с ти не забули і нагадали старій".

Хтось пирснув першим, хтось другим, водій засміявся останнім, але усі реготали аж до Львова. Лиш одна бабуся не розуміла, чому всі себе так дивно поводять...

Oksana Sampara

Прокоментувати:

Переконайтесь що ви заповнили усі поля, відмічені зірочкою (*). HTML код не допускається