Американець з Вашингтона годує свиней і копає картоплю на Вінниччині

Четвер, 09 січня 2014 13:37 Автор  Марта Патика
Оцініть матеріал!
(4 голосів)

Волонтер Корпусу Миру 27-річний американець Райан Шмідт живе у селі Северинівка на Вінниччині. Він не цурається сільської роботи, носить на спині мішки з картоплею з городів, чистить у хліві гній та любить поговорити про життя.

- Він у нас, як свій, не скажеш, що американець, - розповідає секретар Северинівської сільради Антоніна Мазур. – Його запрошують на весілля. Він приходить на похорони. Бере участь у сільських святах. На Івана Купала виграв у лотерею холодильник. Каже, в Америку не повезу, а в дитячому садку холодильник знадобиться.

- Ніколи не могла подумати, що буду жалітися на свою пенсію американцю, - розповідає 78-річна жителька Ганна. – Ще ніхто мене так уважно не слухав. Наша молодь, буває, бабі вже й добрий день не каже, а цей, коли почув, що живу одна, допоміг картоплю викопати. Поки порався на городі, розповів мені про свою Америку. Золота дитина.

Уважно слухає малого і старого

Райан Шмідт у Северинівку, що під Жмеринкою, прибув на запрошення сільської ради. Громада звернулася до офісу американського Корпусу Миру у Києві з проханням направити в село волонтера, який би допомагав учням вивчати англійську, ознайомив молодь з традиціями своєї країни. Прохання задовольнили.

- Мій син зустрічав Райана у Києві і супроводжував його в село, - каже директор сільського будинку культури Валентина Романюк. – Максим, так звати сина, думав, що має приїхати чоловік старшого віку. А тут побачив не набагато старшого від себе, зрадів, познайомилися, знайшли спільну мову. Так що ми були першими в селі, хто приймав волонтера з Америки. Приготувала борщ, вареники. Пам’ятаю, як він пробував на смак борщ, спочатку набирав лише на кінчик ложки, а тоді все більше й більше. Зрештою, до краплини висьорбав і все прихвалював. Тоді ми ще не знали, який цей американець. Тепер можемо сказати, що він такий само, як наші хлопці.

Северинівка – село, яке заробляє гроші, беручи участь у різних проектах. Тут був посол Норвегії в Україні, відкривав створений центр енергоефективних технологій. Облаштували його за кошти гранту, який отримала сільрада за перемогу в одному з конкурсів проектів. Гроші були норвезькі, тому й приїхав дипломат, щоб перерізати стрічку, а заодно пересвідчитися, як саме розпорядилася ними громада. Коли дізналися, що можна запросити волонтера, скористалися такою можливістю.

- Спочатку трохи хвилювалися за американця, - каже сільський голова Северинівки Олександр Христюк. - В селі трапляються різні ситуації. Хтось хильне зайвого, від такого, чого хочеш можна чекати. Та й на дискотеці могли виникнути ексцеси. За цих майже два роки, відколи Райан у нас, він виявився настільки своїм, що з кожним знаходить мову.

Холодець, це щось таке

- У Северинівці людям добре, бо вони їдять натуральні продукти, - каже Райан. – В Америці багато хто хотів би мати такі само харчі. Я перший раз у житті їв так смачно, як у вас. Мені приємно, що можу приготувати страву з того, що сам виростив на городі. Ви не знаєте, яке це добро – мати таку справжню їжу! Якщо мені вдасться, коли повернуся в Америку, спробую вирощувати таких само свиней, як у вас, таку само картоплю, помідори, огірки. Я вже знаю, як це робити, навчили у Северинівці.

Райан сидів за столом у кафе місцевого фермера разом з гостями з Черкащини. У той день у Северинівку приїхали десятеро сільських голів, щоб подивитися, як у цьому селі зуміли відмовитися від газу і замість нього опалюють заклади соціальної сфери альтернативними джерелами енергії. Райан був з ними від початку і до кінця зустрічі. Ходив на всі об’єкти, уважно прислухався до розмов. А потім гостей запросили на обід.

- Що тобі найбільше подобається з цих страв? - запитав тоді у Райана.

- Борщ, вареники і холодець, - каже він. – Кожну з цих страв сам вмію готувати.

Особливо виділяє холодець. Каже, це щось таке, чого не знають не тільки в Америці, а й у світі. Зате як смакує!

Райан проживає у сім’ї на прізвище Свистун. Господарі утримують свиней. Ранок починає з того, що заходить у хлів. Годує тварин, тому знає, від яких кормів наростає добре сало. Його навіть навчили визначати товщину сала на пальцях. А ось собаку, який стереже будинок хазяїв, йому шкода. Американець здивований, що собаку залишають ночувати на вулиці. Він довго переконував господарів, що той має жити у приміщенні. Але не переконав. Коли господарів нема дома, інколи запускає тварину у будинок, щоб той погрівся.

Діти ходять за ним чередою

Найбільше часу Райан проводить у місцевій школі. Він став правою рукою вчительки з англійської Світлани Щукіної. Вчителька часто запрошує американця на урок, коли вивчають нову тему. Тоді Райан доповнює її розповідь. Наприклад, презентує те чи інше місто США, або розповідає про американські звичаї і традиції. Після уроків веде заняття у гуртку з вивчення англійської мови.

- Моя мама працює у школі вчителькою, - каже американець. – Я запропонував членам гуртка написати листа учням маминої школи. Бачили б ви, як вони зраділи такій пропозиції. Ми одразу й написали, тепер чекаємо відповіді від американців.

- Діти його дуже люблять, - каже про волонтера вчителька. – За що? За те, що добре їх розуміє. За те, що простий і доступний у спілкуванні, що по-дружньому ставиться, як до старшокласників, так і до тих, хто у початкових класах. У кожному з них бачить людину. А діти це відчувають. Разом з нами ходить на роботу. Прибирає територію, білить дерева.

- У Северинівці я посадив свої дерева, - каже Райан. – Колись обов’язково приїду подивитися, як вони ростуть.

Їдучи в село, Райан захопив з собою м’ячі і бити. Він навчає дітей грати в американський футбол і бейсбол. Сам охоче грає з ними у волейбол. Із задоволенням вийшов би на майданчик під час районних змагань, але не може цього зробити, бо, за правилами, захищати честь села мають тільки його жителі.

Перший раз побачив дитячу колиску з лози

Одне із завдань волонтера – працювати на розвиток територіальної громади. Райан підготував проект і виграв грант на розвиток сільської культури. За отримані кошти придбав для будинку культури мультимедійне обладнання і 25 стільців. Директор будинку культури Людмила Романюк виділила йому робоче місце. У будинку культури в американця є улюблений зал. Райан веде сходами на другий поверх і показує кімнату, заставлену виробами старовини. Тут і ткацький верстат, і речі домашнього вжитку, коцюба, дошка для прання одягу, стара праска.

- Дуже подобається колиска, - каже Райан. – Спочатку не міг зрозуміти, що це за гамак, зроблений з лози і закріплений до стелі? Мені пояснили, що в такому виколисували маленьких дітей. Коли торкнувся до колиски і вона загойдалася, зрозумів, наскільки гарно придумано.

Ще один проект, який підготував Райан разом з вчителями школи, називається «Вільний удар». Навесні його реалізуватимуть за кошти офісу Корпусу Волонтерів. У Северинівці відбудуться спортивні змагання за участю учнів шкіл і молоді чотирьох сусідніх сіл району і семінар із запобігання СНІДу. Все це відбуватиметься упродовж трьох днів. Проживатимуть учасники проекту у наметовому містечку.

Уже два рази в гості до сина навідувалися батьки Райана. Їм, як і йому, дуже подобається українська природа і наша натуральна їжа. Зараз хлопець чекає в гості брата. У Северинівці ніяк не можуть зрозуміти, як це жителів американської столиці нітрохи не дивують незручності сільського побуту. Таке враження, що вони на це навіть уваги не звертають. У Северинівці роблять висновок, що американці, які в них побували, простіші за нас у сприйнятті реалій сільської глибинки. Для них українське село, ніби ковток чистого повітря. І, звичайно, шматок натуральних харчів.

Як став волонтером

Волонтеру Райан Шмідт 27 років. Він випускник Чарльстонського університету (штат південна Кароліна), за фахом політолог. На третьому курсі подав заявку на участь у програмі Корпусу Миру. Волонтером в Україну поїхав через десять місяців після закінчення навчання в університеті. Загалом на задоволення заяви, щоб стати волонтером, йому довелося чекати три роки.

Перед тим Райан трохи вивчив українську мову, знає її на побутовому рівні. Найбільше йому подобається щедрість українців, їхнє бажання широко відкрити душу перед гостем і поділитися з ним тим, що мають. Захоплюють наші тости під час застілля, бо в Америці нема такої традиції. Влітку незручно користуватися громадським транспортом, бо він не обладнаний кондиціонерами. В Америці ними укомплектовані всі транспортні засоби. За час волонтерства Райан побував у багатьох регіонах і каже, що Україна дуже красива і багата держава. Не розуміє тільки, чому тут багато бідних людей.

джерело: 20minut.ua

фото з сторінки Райана в vk.

 

Прокоментувати:

Переконайтесь що ви заповнили усі поля, відмічені зірочкою (*). HTML код не допускається