Блоги

Розділ особистих блогів користувачів сайту Стожари

  • Головна
    Головна Тут Ви можете знайти всі записи блогу на сайті.
  • Категорії
    Категорії Відображає список категорій з цього блогу.
  • Теги
    Теги Відображає список тегів, які були використані в блозі
  • Блогери
    Блогери Знайти Вашого улюбленого блогера на цьому сайті.
  • Групові блоги
    Групові блоги Знайдіть свій улюблений груповий блог тут
  • Увійти
    Увійти Форма входу

Posted Автор: Створено в Мить розрядки
Картинки по запросу опеньки і мужчини
18.11.17 В моєму садку виросли опеньки. І вже такі великі, як тарілочки, а я не бачила. Аж сусіди підказали. І ходжу там, та не бачила. Отака я уважна. І так до всього, окрім інтонації, слова, голосу, емоцій. Чи не  сама неуважна з неуважних. Зібрала відро опеньок.  Через пару днів, ще відро. І пригадалась бувальщина, де мене звинуватили в надмірній уважності. Було то на Москві. Один з діаспори нашої запросив погуляти в парку і порозмовляти про наші, українські  справи. Отим і заманив мене. Гарний день. Літо. Пішов дощ. Добре, - каже той мужчина. - Пішли до мене. Йдемо, а він все на будинки та на повороти вказує: Дивіться уважно, оце орієнтири. Щоб знали куди ходимете. А я ж неуважна. Дивлюсь-не-дивлюсь, а дивуюсь, до чого оте таке казання. Приходимо до нього. А там – стіл накритий…. Дивуюсь. Та мовчу. Ще не дотягаю. Думаю, хтось має прийти в гості, ми зараз через дощ,...
0

Posted Автор: Створено в Мить розрядки
00173.jpg
  Вічний НАШ "ЩЕДРИК". Візитівка України. Не має байдужих, хто чує цю просту і фантастичну щедрівочку. Що вона робить з нами, Українцями? Куди ми злітаємо, слухаючи її? І чи можемо забути хто ми є? З якої далини долинає до нас зимова щедрівка: Щедрик, щедрик, щедрівочка, прилетіла ЛАСТІІВОЧКА... Чуєте, Українці? Ластівочка серед зими... Не забуваймо нашого коріння і наших традицій... Не забуваймо....     Сьогодні народився автор нинішнього "ЩЕдрика", забитий совітами - Микола Леонтович.  undefined...
3

Posted Автор: Створено в Мить розрядки
-5.jpg
  Шила в мішку не втаїти. Хай навіть той мішок і з бархатного шовку чи з шкіряного дермантину. Та хай і з шкури Чебурашки, шило і звідти таки вилізе і шпігане в саме потаємне місце. А потаємне місце в кожного своє. В кого воно в шкафу. В кого в трьохлітровій банці, закопаній в кінці городу. В кого в офшорних рахунках в теплих країнах. А в кого і в самому срамному місці…. Тут вже, хто що ставить во главу стола… Ще з школи вивчила і полюбила, та й не я одна, вічного Костянтина Сімонова: Был у майора Деева Товарищ — майор Петров, Дружили еще с гражданской, Еще с двадцатых годов. Вместе рубали белых Шашками на скаку, Вместе потом служили В артиллерийском полку. і майже всі, хто ходив до школи продовжать: А у майора Петрова Был Ленька, любимый сын, Без матери, при казарме, Рос мальчишка один. И если Петров в отъезде,— Бывало,...
0

Posted Автор: Створено в Мить розрядки
В спілкуванні з друзями по ФБ постало питання півдня-півночі, заходу-сходу. І відповіла Гаїна Бичковська: Вверху - пн. Зліва - сх. Внизу - пд. Справа - зх. Он як все просто. А як запам‘ятати? Як завтра повторити? А це на карті. А в житті. Де верх, де низ? Колись давно, років з 15 тому пішли ми з друзями в неділю на відпочинок в Кузьмінський парк. Це Москва. Були всі знайомі, тільки одна жінка незнайома. І пристала та жінка до мене, щоб я показала, де метро. Де я живу. В якому районі Москви. Назву я знала, а от сказати в якій частині міста – північ чи південь, я не могла. І вже тим більше не могла показати рукою. Дуже та жінка дивувалась з мене, дуже сміялась з мене. Всім розповідала, і переживала як я буду жити без тих знань. А вже дітей виховувати мені ніяк не можна... І пригадався мені тоді анекдот. Вигулькнула...
Теги: Трамвай
0

Posted Автор: Створено в Мить розрядки
28.07.14 Я ніколи не бачила Рябойка Белесона. Але позаяк моя мама згадувала його дуже часто в негативному розумінні, то я зробила висновок, що він добре знайомий з моїми батьками, навіть більше, бував частим гостем в нашому домі, але те було до мене, до мого народження. Що вони там не поділили, я не знала, але що він щось таке ушкварив, що перестав не тільки до нас приходити, але й давати про себе звістку, було зрозуміло з пів маминого слова. Саме тому я й не наважувалась розпитати про Рябойка, щоб не завдавати мамі неприємних спогадів. Кожного разу, коли мама згадувала його, вона сердилась. Тато згадував Рябойка рідше, майже ніколи, з цього виходило, що Рябойко був татовим товаришем, і посварились вони через маму. Я собі думала, що коли виросту, то розпитаю, так злегка розпитаю тата про Рябойка. Хоч би взнати який він. Чи співпаде татова розповідь з моїми думками. А мої думки були такі....
1

Posted Автор: Створено в Мить розрядки
Другу-психологу з вдячністю… Прийшла в церкву стара баба, Свічок накупила; Де була яка ікона, Всюди поліпила. Іще пара остається, Де їх приліпити?.. «Ага! — каже,— Пошукаю Святого Микити!» Найшла баба і Микиту — Святий чорта ціпить!.. Бере одну йому ставить, Другу чорту ліпить!.. Видять люди й розважають, Щоб там не ліпила. «Що ти, бабо,— кажуть,— робиш? Та ж то вража сила!..» Але баба обернулась: «Не судіте, люди! Ніхто того не відає, Де по смерті буде!.. Чи у небі, чи у пеклі Скажуть вікувати; Треба всюди, добрі люди, Приятеля мати!..» Отак сказав Степан Руданський про значимість приятелів. Не буду багато мудрствувати, повторю його слова: Треба всюди, добрі люди, Приятеля мати!..» Про приятеля, це про Друга з ФБ, який перейнявся моєю депресію, не депресією; втомою від бездіяльності, і те не так; моєю активною життєвою позицією, але зараз запакованою в обмежені рамки. Ось так буде вірно. Він сказав, щоб не сиділа в селі, щоб...
1

Posted Автор: Створено в Мить розрядки
14березня – Преподобної мучениці Євдокії. За народними віруваннями, вважається, що коли наступає весна, 1 березня, Докія не хоче допустити весну, і старається затримати зиму. А для цього, щодня одягає по ще одному кожухові. Отак з 1 березня і до 14 березня, та й наодягає аж 14 кожухів. А сонечко пригріває, а весна таки наступає. Жарко Докії. Знімає вона по одному кожухові в день. Знімає, і трусить ними. І струшує з тих кожухів ще й снігу, й хуртовини, й холодів. От коли зніме останній, от тоді вже й не будуть страшні морози. А доти, кажуть люди, треба стерегтися, одягатись тепло, не довіряти сонечку, бо Докія ще дуже може тими кожухами потрусити. Весна. Было очень тепло и ясно, Было весело и смешно. Рыжий кот мой, мяукал ужасно И смотрел целый день в окно. На скамеечке у подъезда Раздавался гитары стон. Колокольчиком смех разливался И хрипел о любви баритон. А наутро баба Евдокия Взбунтовалась,...
1

Posted Автор: Створено в Мить розрядки
Фото Святослава Щербины.
  ДЕ ХОЛОД ЛЮТИЙ РОЗДИРАЄ ТОБІ ДУШУ, ШМАТУЄ ЩОКИ, ВСЕ ТІЛО ТВОЄ РВЕ І ХОЧЕТЬСЯ ХОЧ ТРОХИ ВСІМ ЗДРІМНУТИ, А ВОРОГ БЕЗУПИННО ВЛУЧНО Б’Є… Святослав Щербина В Країні нашій вже два роки, як стріляють - АТО нам кажуть, а не якась війна, Й на Схід нові загони знову посилають Боротись з тероризмом – та все дарма. І це "АТО" два роки в Україні вже триває, Початок є - нема йому кінця, Й бійцю дружина народила Сина, А він з окопів не вилазить без кінця… Навчились наші хлопці трохи воювати І ворога вже вправно, добре б’ють, Та їм наказ "не можна вам стріляти", Бо Мінські є угоди, за якими всі живуть… Живеться добре в кабінетах пишних, У кріслах міністерських та в самих верхах, А ось на фронті - у сирих окопах, В холодних бліндажах й на блокпостах, Де холод лютий роздирає тобі душу, Шматує щоки, все тіло твоє рве І хочеться хоч...
1

Posted Автор: Створено в Мить розрядки
В Великій Британії живе Українка, Дарія Склярик. В Великій Британії пані Даруся живе Україною. Цим не можна не захоплюватись,  таку Жінку не можна не поважати. УКРАЇНО МОЯ, НЕЗАЛЕЖНО  ЗАЛЕЖНА (Незалежність – це мудра взаємозалежність) уривок Пращурів священна земле, Україно! Тебе святу, вони любили до загину. Тобою гордились, тебе доглядали. Давно – гречкосіями, їх називали. Бо гречку ростили та всяку пашницю, Тебе берегли, наче ока зіницю. Для них, Ти, землице, безцінна була, Ти їх годувала, красою цвіла. Твій нарід Тебе величав у піснях. Про Тебе ходили легенди в світах. Легенди - про пишні вишневі садки, Чепурні, охайні, біленькі хатки. Привітні та щирі в них люди живуть, З піснями до праці, та з праці ідуть. А що парубки ,– мов кремезні дуби, В них сила від вітру, від сонця й води. У ніч солов’їну, в вишневих садках Чарують легінів дівчата в вінках. Барвисте в них вбрання, та cтріки у косах. Чарівну красу, босоніж,...
2
Video shared Автор: Створено в Мить розрядки

Остання гонка чемпіонату Європи з біатлону ознаменувалася конфузом. Замість фінішу з національним прапором Олексій Слепов фінішував з палицею.

undefined
0