Середа, 16 січня 2019 09:00

Кіборг

Ущент обгоріла Донецька земля,
В аеропорту руїнах,
З чого тільки "сепар" по них не стріляв
Жахалася вся Україна.

Там вижити шансу ніхто вже не мав,
Так густо лягали снаряди,
Бо ворог безжалісний танків наслав,
Та кидав у бій навіть "гради".

Стогнала земля та поплавивсь метал,
Падали стіни з бетону,
Немов би картонний, горів термінал...
Тримали бійці оборону.

Ніхто не жалівся, ніхто не злякавсь,
Хоч знали, що бій цей останній,
А кожен із "сепарів" подивувавсь,
Їх мужності тій незвичайній.

Мов кіборги сильні, без їжі й води,
У кіптяві, в ранах, і в гарі ,
Вкраїну собою від горя й біди,
Закрили від клятих "сепарів".

Без сну, відпочинку, бо ким замінить?
Їх мало і зміни немає,
Як кіборги стали, сталевими вмить,
Лиш серце живе і кохає.

Молитися ніколи, є лише мить,
Патрони аби зарядити...
І матінка перед очима стоїть,
А комусь згадалися діти...

Чи буде коли іще радісна мить:
Вернутися в рідную хату,
Обняти усіх...Так ще хочеться жить!!!
А в серці рішимість: СТОЯТИ!!!!

І, мов в м’ясорубці, змішалось усе –
Кривава страшна мішанина,
Та знову хтось вістку недобру несе:
Рашистів ще хлине лавина.

Вже стіни упали, немов не було,
А Кіборги, ніби із сталі, –
Трималися хлопці... А лихо ревло.
В руїнах отих терміналів.

Гранати, снаряди, свист куль без кінця,
І доля така невблаганна,
Та б’ються іще патріотів серця,
Хоч кров’ю стікають їх рани.

І хтось вже на небі, у Бога в Раю,
Небесні поповнює Сотні,
За Батьківщину кохану свою,
За мрії про волю високі.

Ураз помутилась свідомість бійця,
В очах пелена лиш кривава...
Стояв за Вітчизну...Стояв до кінця...
Героям всім, Кіборгам – Слава!!!!

На руки взяли побратими його,
Хоч був у обіймах у смерті,
І винесли з бою, як брата свого,
Бо мужні і сильні, і вперті.

В супереч долі, на зло ворогам,
Маючи рани смертельні,
Вижив Герой, хоч платив він життям,
Мов кола проходив пекельні.

Вижив... Казали, що він не жилець...
"Не просто так Кіборга вбити" –
Всміхається сильний і мужній боєць –
"На зло ворогам буду жити!"

І буде завжди в патріотів серцях
Цвісти-розквітать Україна,
І будуть стояти вони до кінця,
За славну Вітчизну єдину.

( Із збірки "Спиніть війну!")

Опубліковано в Літературна сторінка