У селі Іммерат на заході Німеччини енергокомпанія RWE Power почала руйнування села разом зцерквою, яку закінчили будувати в 1891 році. 

Опубліковано в Світ

Роздуми над книгою професора Дмитра Степовика «Володимирський собор»*

Опубліковано в Власна думка

В УКУ минулого року відбулася лекція «Жіночі чернечі спільноти УГКЦ у Галичині (1946 – 1989 рр.)». Доповідачка с. Андрея Маслій із Згромадження сестер мироносиць, яка успішно захистила кандидатську дисертацію,  де проаналізувала здобутки та проблеми періоду підпілля УГКЦ, а особливо – часу легалізації релігійних громад в Україні вкінці ХХ століття. Окрема увага була зосереджена на внеску монахинь у процес легалізації УГКЦ на зламі 1980-90-х рр. та на особливості діяльності й формації монастирів протягом катакомбного періоду УГКЦ.

Опубліковано в Цікаво

У португальському місті Брага почала функціонувати російська церква, яка прикривається ім'ям Української православної церкви.

Опубліковано в Світ

14 вересня в Берліні відбувся фантастичний концерт українсько-німецького молодіжного симфонічного оркестру.



Про це на своїй сторінці повідомляє дипломат Світлана Мельник.

Створенню цього унікального оркестру завдячуємо диригенту Оксані Линів (Oksana Lyniv) за активної підтримки Campus Projekt Deutsche Welle, Beethovenfest Bonn та інших акторів.

У берлінській церкві Святої Єлизавети прозвучали твори не тільки Бетховена. Її стіни були наповнені несамовитою енергією українських композиторів Бориса Лятошинського і Мирослава Скорика.

А особливою родзинкою концерту стала "Галицька симфонія" надзвичайно талановитого львів'янина Богдана Сегіна Bohdan Sehin, спеціально компонована ним на замовлення фестивалю.

Енергійний перформанс, супроводжуваний соло семи акордеоністів, дав змогу блискуче відтворити непрвторну музичну спадщину міста Лева, зокрема феномен батярства, органічно вплетений у канву шлягерів 100-літньої давнини.

Була вражена, що наші молоді музиканти з усіх куточків України (наймолодшій ледь виповнилося 13 років, її батьки - вимушені переселенці з окупованого Донбасу) не поступалися своїм більш досвідченим німецьким колегам ні талантом, ні європайською зовнішністю.

Особливого шарму святковому вечору додало модераторство чарівної журналістки DW Анастасії Буцько, яка своєю вишиванкою в особливий спосіб демонструвала симпатію до України.

Цей незабутній концерт зайвий раз засвідчив, наскільки важливо популяризувати музику українських композиторів на системному державному рівні.

Адже лише тоді, коли пересічний німець чи європеєць знатиме імена і впізнаватиме геніальні витвори наших геніальних співвітчизників, Україна остаточно зможе закріпитися як велика культурна нація.

Опубліковано в Колонка подій

Вчора, 31 серпня 2017 року російські спецслужби заблокували храм Святих рівноапостольних князів Ольги та Володимира Української православної церкви Київського патріархату в Сімферополі. Все, що відомо на сьогодні.

Опубліковано в Україна у вогні

Українська громада поселення Марселіно в бразильському муніципалітеті Сан-Жозе-дус-Піньяйс (штата Парана) нарешті відкрила омріяну церкву Святої Трійці, повідомляє Gazeta Do Povo. Місцеві українці йшли до цього майже століття.

Урочисте відкриття храму відбулося в неділю, 4 червня. Зведена поруч зі старим храмом, церква Святої Трійці уособлює в собі традиційну архітектуру українських храмів. До слова, ця будівля є однією з найбільших церков у Бразилії.

Маючи площу приблизно в 740 квадратних метрів, церква здіймається на 32 метри у висоту. Приміщення храму одночасно може прийняти до 450 осіб. І це лише сидячі місця!

"Якщо порахувати разом зі стоячими місцями, то одночасно в приміщенні церкви можуть перебувати до 500 осіб", - розповідає головний архітектор Леопольдо Ґімарайнш.

Для того, аби звести цей храм, Леопольдо витратив дев'ять років. Усі кошти на будівництво церкви було взято з пожертвувань вірян у старому храмі та під час спеціальних фестивалів, які відбувались у поселенні.

Зовнішній вигляд

Архітектурний проект нової церкви було створено секретарем управління містобудування Куритиби (столиця штату Парана) Марсело Феррасом Сезаром. Наслідуючи візантійський стиль, для церкви було обрано хрестоподібну форму з банею в центрі. Таким чином зведено багато храмів в Україні.

Окрім центральної бані, церква має ще чотири менших з боків.

"В Україні прийнято ставити на церквах непарну кількість бань - одну, три або п'ять. В нашій церкві ми зробили таку кількість, роблячи символічну відсилку до Ісуса Христа та чотирьох апостолів: Марка, Луки, Іоанна та Матея", - розповідає Леопольдо Ґімарайнш.

Бані для церкви Святої Трійці виготовив ремісник з Прудентополіса Ніколау Бобало Нето спільно з українцем Григорієм Недорубом. Це восьмикутні конструкції, вкриті алюмінієвою плиткою у вигляді луски.

Внутрішнє оздоблення

Всередині церкви підлогу вистелено з мармурових та гранітних плит. Головний акцент в інтер'єрі зроблено на ікони та дерев'яні різьблені фігури.

В склепінні центральної бані можна побачити головне зображення храму - Ісуса Вседержителя в оточенні янголів.

"Майже 60 відсотків внутрішньої іконографії вже готове. Ікони було виготовлено майстринею сестрою Веронікою Ноґас, яка працювала над ними разом з українською молоддю", - каже головний архітектор храму Леопольдо Гімарайнш.

Храм добре освітлюється сонячним світлом через прозорі вікна. Водночас різнобарвні вітражі підсвічують вівтар та прикрашають склепіння храму.

На верхньому поверсі півколом розташовано три балкони, на яких можуть розміститися хор та музиканти. 

"Після усіх докладених зусиль та проведеної роботи я нарешті можу почуватися задоволеним - церкву нарешті відкрито для нашої громади", - ділиться враженнями Педро Ноґас Нето, президент місцевої церковної ради.

Фото: www.gazetadopovo.com.br.

Опубліковано в Українці в світі
Середа, 31 травня 2017 17:45

Пішов із життя Любомир Гузар

На 85 році пішов із життя Блаженнійший єпископ-емерит Української греко-католицької церкви Любомир Гузар.

Про це повідомляє пре-служба УГКЦ.

"31 травня 2017 року, о 18-30, на 85 році життя, після важкої недуги, відійшов до вічності Блаженніший Любомир (Гузар), Архиєпископ-емерит УГКЦ", - йдеться у заяві УГКЦ.

Про поховання архієпископа повідомлять згодом.

  • Народився Блаженнійший 26 лютого 1933 року у Львові, проте за 11 років його родина змушена була покинути Україну, відтак він спершу опинився в Австрії, а потім у США. Саме у Штатах владика здобув середню освіту, закінчивши Малу духовну семінарію у Стемфорді (штат Коннектикут).

    У 1965 році Любомир Гузар переїжджає до Риму, де згодом прожив майже 25 років.

    Тут він захистив дисертацію та у 1973-1984 роках викладав у Папському місійному університеті "Урбаніана", виконував різні доручення Патріарха Йосифа (Сліпого).

    У 1977 році патріарх Йосип Сліпий висвятив його на єпископа, а за рік Блаженнійший став архимандритом монастиря Святого Теодора.

    Крім того, з 1984 до 1991 року був протосинкелом Львівської архиєпархії в Римі.

    Повернувся Любомир Гузар до України в 1993 році. До 1994 року служив духівником у Львівській духовній семінарії Святого Духа, а в 1996-му його призначили Єпископом-помічником Глави Української Греко-Католицької Церкви.

  • У січні 2001 року на Надзвичайному Синоді Єпископів його обрали Верховним Архиєпископом УГКЦ, а вже у лютому Папа Іван Павло II призначив Любомира Гузара кардиналом Католицької Церкви.

    Він очолив УГКЦ у 2005 році, проте в 2011-му вирішив піти у відставку, передавши паству та церкву Святославу Шевчуку.

    Зауважимо, що Блаженнійший Любомир Гузар упродовж багатьох років залишався беззаперечним моральним авторитетом не тільки для греко-католиків, але й для вірян інших конфесій та людей, далеких від релігійного життя.

Опубліковано в Видатні українці

У селі Яришів Могилів-Подільського району Вінницької області існує підземна церква. Побудували її у 1920-х роках минулого століття. Про це повідомляє Vlasno.info. Виданню про унікальну церкву розповів священик Назарій Давидовський.

– Історія створення цієї церкви дуже цікава. Заснував її чернець Агафодор (Шумлянський) після того, як повернувся з Афону, - розповідає він. - Є інформація, що Агафодора звали Андрієм, він з юності хотів жити на Афоні, і згодом це йому вдалось. Там прийняв постриг і став Арсенієм. Але тамтешній клімат був дуже вологий для нього, тому загострилась хвороба ноги. Духівник Агафодора порадив йому повертатись додому. Мовляв, тоді й нога не буде турбувати. Так Агафодор опинився у Харкові, де й прийняв чернецтво і його нарекли саме Агафодором.

Опісля повернувся в село Яришів, жив з батьками. Втім, батько не схвалював його вибору, вважав ченців трутнями і неробами.

– Якось Агафодор попросив свого брата допомогти побудувати церкву. З історичних джерел відомо, які тоді влаштовували гоніння на церкви. Багато храмів знищили. Тому брати вирішили церкву заснувати таємно. Спочатку вони вирили звичайний погріб, а звідти, через тунель можна було попасти й у церкву, яку видовбали просто у скелі, - зазначає Назарій Давидовський. - Вона невелика, загалом близько 15 квадратних метрів. Є зроблений з дубових дощок вівтар, царські врата, жертовник. Все збереглось з тих часів. Центральна частина невеличка, округлої форми, зі склепінням.

До початку Другої Світової війни Агафодор правив у цій підпільній церкві, про яку знала обмежена кількість людей.

– Можливо, тому й зберігся цей храм, що радянська влада про нього не знала. Відвідував церкву Агафодор по ночах. Для необізнаних людей це був просто погріб, в якому зберігався усілякий мотлох, - припускає священик. - А сам Агафодор у 1940-х роках перейшов служити духівником до черниць у село Галайківці Мурованокуриловецького району.

Храм досі діючий. В ньому щомісяця проводять богослужіння. Над ним звели невеликий будинок. Доглядає за храмом місцева жінка Ольга. Слідкує, щоб там було чисто, побілено, щоб доріжки були застелені тощо.

– Ця церква є унікальною. Я поки що не чув, щоб подібні десь існували в Україні, - запевняє Назарій Давидовський. - У Києво-Печерській лаврі є підземний храм, але він не є підпільним, бо збудований набагато раніше.

А так виглядала в ті роки дерев'яна церква в Яришеві, яка теж була знищена ще до Другої світової війни:

Коли церкву було побудовано, точно невідомо. Перші згадки про неї датуються 1768 роком. Втім, є припущення, що цю п'ятикупольну церкву звели набагато раніше. Церква була побудована у вигляді зрубу з дубових брусів та обшальована тонкими дошками. Стояла на кам'яному фундаменті.

Вінничани мають можливість відвідати підземну церкву в Яришеві вже незабаром. Історично-паломницька поїздка охопить й Галайківці, Бар та Кривохижинці. Вона мала відбутись 22 квітня, але через негоду її перенесли на 29 квітня.

Нагадаємо, цілющі джерела біля занедбаного монастиря на Вінниччині повертають зір.

Фото надані Назарієм Давидовським 

Джерело: vlasno.info

Опубліковано в Цікаво

Владика Венедикт (Алексійчук) упродовж трьох місяців переїде до США та стане п'ятим Правлячим єпископом Чиказької єпархії УГКЦ.

20 квітня 2017 року, у Ватикані повідомлено про те, що Папа Франциск поблагословив рішення Синоду Єпископів УГКЦ про призначення дотеперішнього Єпископа-помічника Львівської архиєпархії владику Венедикта (Алексійчука) Правлячим єпископом єпархії Святого Миколая УГКЦ з осідком у Чикаґо, США, перенісши його з титулярного осідку Германіціяни.  

Біографічна довідка. Народився 16 січня 1968 року в селі Борщівка Костопільського району Рівненської області. З 1975 по 1983 навчався в Борщівській восьмирічній школі. У 1983 році розпочав своє навчання в Рівненському медичному училищі, яке закінчив у 1987 році за спеціальністю фельдшера. Опісля працював на станції швидкої медичної допомоги. Із травня 1987 по травень 1989 служба в війську. Опісля рік працював як фельдшер в санаторії у місті Трускавець.

У 1990-1993 роках навчався в Духовній семінарії в місті Дрогобичі. Був висвячений на священика 29 березня 1992 року. Тоді ж був призначений на парафію села Бистриця Дрогобицького деканату. Крім того, душпастирював при церкві Святої Трійці у м. Дрогобич. З 1992 по 1994 рік, працюючи в Патріаршій катехитичній комісії, відповідав за організацію місійної праці на Східній Україні.

13 травня 1993 року був прийнятий до Свято-Успенської Унівської лаври монахів Студійського уставу. Отримав монаший постриг 13 жовтня цього ж року. 31 грудня 1995 року отримав малу схиму.

З липня 1994 року душпастирював у новоствореному монастирі Святих Бориса і Гліба в Полоцьку (Білорусь). Одночасно працював у парафіях у Вітебську, Могильові, Гомелі, Бресті. Був духівником в молодіжній християнській організації в Мінську.

У 1996 році закінчив Люблінський католицький університет із написанням магістерської праці на тему «Християнська духовність за св. Іваном з Кронштадта».

З грудня 1996 року перебував у місті Сан-Кетерінс (Канада) з метою заснування у цьому місті нового монастиря. Звідти повернувся у квітні 1999 року, оскільки був обраний ігуменом Свято-Успенської Унівської лаври. У травні 2000 року повторно був обраний ігуменом, а в травні 2005 року – переобраний на наступну каденцію.

З 2004 року член Патріаршої комісії у справах монашества.

З жовтня 2004 року розпочав докторантське навчання в Люблінському католицькому університеті. У 2006 році закінчив лецінціат у згаданому університеті з теології духовності.

У 2006 році був адміністратором парафії Святого Миколая в м. Перемишляни. У лютому 2006 року призначений головою секретаріату Собору монашества УГКЦ. У травні 2007 року очолив Літургійну раду. У серпні 2007 року був обраний головою Ради вищих настоятелів чоловічих інститутів богопосвяченого життя УГКЦ.

18 квітня 2008 року в Люблінському католицькому університеті захистив докторську роботу на тему «Настоятель як духовний отець. Дослідження у світлі творів преподобного Теодора Студита».

3 серпня 2010 року призначений Єпископом-помічником Львівської архиєпархії. Йому призначено титулярний престол Джерманічана.

5 вересня 2010 року в архикатедральному соборі Святого Юра у Львові здійснено єпископську хіротонію. Чин архиєрейської хіротонії у присутності Блаженнішого Любомира, за участю членів Синоду Єпископів УГКЦ здійснив владика Ігор (Возьняк). Співсвятителями були владика Юліян (Вороновський), Єпарх Самбірсько-Дрогобицький, та владика Павло (Хомницький), Єпарх Стемфордський (США).

Довідка про єпархію. Єпархія святого Миколая в Чикаґо входить до Філадельфійської митрополії та є її найбільшою частиною з огляду на територію, охоплюючи території північних, центральних та західних штатів країни. Вона була заснована 1961 року та згідно з даними «Annuario Pontificio 2017», станом на минулий рік нараховувала приблизно 50 парафій, надаючи духовну опіку понад 10 тисячам вірних. Цей осідок став вакантним 16 серпня 2016 року після відходу до вічності четвертого Єпарха Чиказького владики Річарда (Семінака).

Джерело: Департамент інформації УГКЦ

ВІДЕО: Владика Венедикт у церкві Воскресіння м. Винники.
У Світлий Вівторок, 18 квітня, у церкві Воскресіння Господнього відбулася Святкова Літургія, яку очолив Преосвященний Владика Венедикт, Єпископ-помічник Львівської Архиєпархії УГКЦ із нагоди 175-річчя освячення церкви Воскресіння Господнього, парохом якої багато років поспіль є митрофорний протоієрей Петро Паньків.

Опубліковано в Віра
Сторінка 1 із 2