Переглядаючи свої паперові загашники-досьє, надибав на нотатки, пов’язані з його «величністю» футболом. Скажімо, «воскрес із забуття» один, мій таки, допис, опублікований в жидачівській районній газеті «Новий час» (на Львівщині) ще в 1990 році, який відображав канву запеклих спортивних двобоїв між футбольними командами мого рідного Ходорова та районного центру. Проте, якщо бути відвертим до самісінького кінця, то за кулісами цієї конкретної теми приховуються дещо більші протиріччя, які важко помітити неозброєним оком, але котрі все ж притаманні віддавна в стосунках поміж Жидачевом і Ходоровом.

Цікавим і захоплюючим буде, як на мене, цей допис і нині, по перебігу майже 18-ти років після видрукування його в районці. Тим паче, що зараз можна по-іншому поглянути на події тих доволі неблизьких уже років, про які повідомлялося в «Новому часі», проаналізувавши їх під іншою «підливкою». Маю на увазі нещодавно створену Ходорівську об’єднану територіальну громаду, яка, хоче чи не хоче хтось констатувати той очевидний факт, що між містечками на берегах річок Луг і Стрий намітився, навіть не вузький проміжок, а доволі широкий каньйон. Які аргументовані підстави є так стверджувати, - можете познайомитися.

А якщо зважити на той факт, що події тих років обросли новими спогадами, деталями та подробицями, то даний матеріал можна сміливо зараховувати до рубрики «Ну, нічого собі!..» Далебі, доволі довгих передмов: берімо бика за роги.

Опубліковано в Скарбниця спогадів
Понеділок, 13 листопада 2017 12:26

З піснею по житті: факт і коментар

Богдан і Надія Дремлюхи – емігранти четвертої хвилі еміграції  українців у Канаді. Подружжя Дремлюхів одразу ж після переїзду активно влилося у культурне життя української діаспори. Богдан – соліст гурту «Друзі», неодноразово брав участь у благодійних концертах, з успіхом виступав на Всеукраїнському фестивалі у Торонто...

Опубліковано в Творчість
Продовжуємо чудову серію публікацій, присвячених історичним подіям, які вирували у історичних будівлях. Сьогодні ми станемо свідками 1919 року. Початок історії читайте у попередніх матеріалах. Про будівлю, яка вартує належної пошани, - і не лише… (Частина перша).
 
Опубліковано в Скарбниця спогадів

Продовжуємо чудову серію публікацій, присвячених історичним подіям, які вирували у історичних будівлях. Початок історії читайте у попередньому матеріалі

Про будівлю, яка вартує належної пошани, - і не лише… (Частина перша).

Опубліковано в Скарбниця спогадів

Будівлі, неначе люди. Вони вимагають уваги, турботи, доброти. А ось старі споруди, немов особи похилого віку. Їм потрібна підвищена дбайливість, піклування, опіка, догляд. Це, безумовно, в повній мірі стосується приміщення Ходорівської загальноосвітньої школи №3 І-ІІІ ступеня. І не тому, що я особисто гриз граніт науки у ній вісім років, адже раніше вона була восьмирічною. Навіть не через те, що в її стінах торували шлях до знань відомі, навіть видатні, якщо хочете, особистості (про це ще піде мова трішки далі).

А те, що ця будівля потребує бальш прискіпливої уваги з боку багатьох інстанцій, ясно, як Божий день. І то не гаючись, адже кожен день, чи навіть година, ведуть до занепаду унікальної з багатьох точок зору споруди. Тим паче, що давно пора виводити її на світ із пелени забуття.

Опубліковано в Скарбниця спогадів