Шматочки хліба часів Голодомору 1932-33 років знайшли серед архівних документів, під час опрацювання позасудових справ реабілітованих, які датуються 1918-50 роками. Хліб зберігся у кримінальній справі стосовно Олексія Сорокіна.

Опубліковано в Цікаво
Вівторок, 23 жовтня 2018 07:39

#Holodomor85 Постріл в обороні мільйонів

21 жовтня 1933-го - дата одного з найгучніших вбивста в історії України.

Цього дня, рівно 85 років тому, член Організації Українських Націоналістів, 18-річний студент-математик Микола Лемик, виконуючи наказ ОУН, на знак протесту проти Голодомору в Україні, у радянському консульстві Львова двома пострілами вбиває працівника радянського консульства у Львові – високопоставленого чекіста Олексія Майлова.

Після успішного виконання наказу оунівець залишається на місці і спокійно здається у руки поліції, аби згодом на судовому процесі засудити дії радянської влади проти українського народу. Мету вбивства хлопець вперше оголосить під час затримання. Поліції він скаже, що є представником ОУН і здійснив ці постріли в обороні мільйонів українців, які стали жертвами тоталітарного режиму.

Цим кроком ОУН намагалася привернути увагу світової громадськості до штучного голоду, влаштованого комуністичним режимом в УСРР.

Опубліковано в Цей день в історії
Вівторок, 23 жовтня 2018 07:17

Кривава біла пляма "Заходу"

22 жовтня  - біла пляма історія України, залита кров'ю десятків тисяч її жертв. Операція "Захід" - примусове виселення населення Західної України органами НКВС. Протягом доби депортували понад 76 тисяч осіб: 18 866 чоловіків, 35 152 жінки та 22 174 дитини. Більшість з них загинула по дорозі до Сибіру.

Українська письменниця Дзвінка Торохтушко написала болючий текст про цю трагедію.

"Цього дня 71 рік тому на терені західних областей України почалась спеціальна каральна операція, яка проходила під керівництвом  МДБ за кодовою назвою «Захід».

За всіма ознаками вона вважалась успішним бліцкригом. Всього за добу з міст і сіл Галичини, Волині і Полісся були вивезені і етаповані до Сибіру , Казахстану та північних регіонів Росії лише за офіційною статистикою самого МДБ 75 000 осіб.  Проте, історики схильні довіряти іншій цифрі, яку подає на основі архівних  записів та державних документів підпілля ОУН – 150 000 людей.

Опубліковано в Історія
Яким чином російська православна церква вийшла з підпілля, та чому їй каральна машина СРСР дозвола проводити свою діяльність після десятиліть гонінь віруючих войовничою атеїстичною імперією? Виявляється, відповідь досить проста. Імперська влада не гребувала жодними засобами поширювати та підтримувати свою владу. Помісний собор Російської православної церкви, на якому в 1945 році був обраний московський патріарх, проходив під контролем Народного комісаріату державної безпеки (НКВС), що був попередником КДБ СРСР.

Про це свідчать архівні документи колишнього управління КДБ України, з яких Служба безпеки України зняла гриф таємності, і які тепер у вигляді фотокопій публікуються і обговорюються в соціальних мережах.

Опубліковано в Віра

У «Долині смерті» ­– на місці масових захоронень жертв спецзагону НКВС – поблизу села Пащиха на Рівненщині відкрили пам’ятний знак. Ініціатором вшанування пам’яті людей, яких закатували «перевертні Сафата», стали місцеві жителі. Дослідники збирали свідчення родичів убитих та очевидців. Спецзагін НКВС Сафата Панасюка під виглядом УПА діяв на Волині у 1944-1946 роках.

«У цій «Долині смерті» спочивають вічним сном українські патріоти та їхні родини, закатовані бойовиками спецзагону НКВД з листопада 44-го по грудень 1946 року» – пам’ятний знак із таким надписом і зображенням калини й свічі постав у далекій від автошляхів місцині.

Криниці на Волинській височині сягають ста метрів глибини. Скільки замордованих людей отримали вічний спочинок не на цвинтарі, а в цьому зрубі, достеменно знали хіба що їхні кати, боївку яких очолював завербований енкаведистами Сафат Панасюк. Однак відомо, що лише з Пащихи тут покояться останки 35 убитих селян. У 60-х роках минулого століття замість криниці тут виріс пагорб, а в роки Незалежності постав хрест. Відтоді щороку в літню пору тут відбуваються панахиди за невинно вбитими земляками.

Опубліковано в Історія

З початком німецько-радянської війни органами НКВД СРСР було здійснено масове знищення ув’язнених і арештованих. Цей злочин став продовженням карально-репресивної політики радянської тоталітарної системи. Влада, стрімко втікаючи від наступу німецьких військ, не спромоглася організувати швидку евакуацію в’язнів. Боячись залишити свідків терору НКВДисти вдалися до їх фізичного знищення.

Масові розстріли в Луцькій тюрмі відбулися 23-24 червня 1941 року. Дослідники називають різну кількість убитих – від двох до чотирьох тисяч. Згодом на території тюрми впали жертви і німецького окупаційного режиму.

За радянських часів трагедія Луцької тюрми червня 1941 р. замовчувалася. Після 1991 р. стало можливе проведення досліджень цієї події, зокрема й археологічних розкопок. Волинська громадськість вимагає на території тюрми створити музей.

Опубліковано в Цей день в історії