Шануймо Віру і пам’ятаймо Марію!

Середа, 13 червня 2018 12:34 Автор  Стожари
Оцініть матеріал!
(3 голосів)
Шануймо Віру і пам’ятаймо Марію! Фото - Facebook. Автор - Marina Asmolova

Днями соціальну мережу сколихнуло фото літньої жіночки в українському народному строї, що стояла у вагоні київського метро. Схиливши голову та замислившись, вона, здаєтся, увібрала увесь вселенський сум та занепокоєння. Здається саме так має виглядати Ненька Україна. Втім, вдалось встановити хто ця жіночка.

"Бабунічка, ніби з казки, і разом з тим така справжня і красива. Стоїть тихенько, втомлено, сором'язливо, думками десь далеко від мегаполісу, так далеко, що її мов привида ніхто не помічає. Бо чого тоді вона стоїть осиротіло обпершись на патичок? Може і справді привид, чи то люд не зрячий (подай Боже їм здоров'я), - написала в одному з коментарів Тетяна Сухенко. 

Але її постать та історія нагадали ще одне життя  - Марії Капніст-Сірко. Своєю розповідю з порталом української діаспори "Стожари" поділився Митрополит Димитрій Рудюк. А ми ділимось з нашими читачами:

"Я дуже добре знаю цю жіночку. Здається її ім’я Віра. Це парафіянка Володимирського патріаршого собору у м. Києві. Вона скористалась київським метрополітеном для того, щоб добратися на богослужіння, або може їде з нього до свого помешкання.

У 90-х роках, коли я служив у Володимирському соборі, ми багато з нею спілкувались. Вона надзвичайна патріотка і прихильниця Київського Патріархату. Це дійсно прості люди - носії нашого генетичного коду...

Так само на моїх, тоді ще студентських спостережливих очах, на початку 90-х років, дещо своєрідно по-акторськи зодягавшись, приходила на богослужіння до собору Марія (Марієтта) Капніст-Сірко, відома акторка і нашадок знаменитого роду кошового отамана Івана Сірка з Нікопольщини.

Так само за чоловіком вона мала відношення до не менш знаменитого графського роду Капністів.

Для мене вона запам‘яталася ше з дитинства, з дитячого фільму радянських часів під назвою «Кортик», де Марія Ростиславівна Капніст-Сірко зіграла роль мовчазної графині, яка оберігала маєток від зазіхань "пролетарського елементу".

Дивно, але про когось із Капністів у такій ролі, тільки справжній, життєвій, згадує в одному із своїх інтерв’ю Патріарх Мстислав Скрипник: "Потім вже дуже скоро більшовики прорвалися на Суми і аж до села Срібного у Прилуцькому повіті. Це величезне село, там були маєтки графів Капністів, свідомих українців. Я знав стареньку: вона гостила нас у 1918-му році, коли наш український полк імени Гордієнка переходив через її маєток. Вона убралась у старі парчові убрання полковниці і дуже гарно нас приймала. Батько нашого міністра Паливоди був там управителем маєтків. Але це все між іншим".

Одного разу, вже будучи в похилому віці, вона переходила дорогу і потрапила під колеса автівки. Поховали Марію Капніст-Сірко у Великій Обухівці біля Миргорода поруч з могилою її пращура Василя Капніста.

Я згадав вислів Вольтера: "Люди завжди стверджували, що добрий старий час був кращий за теперішній", - і далі продовжує, що Нестор у "Іліаді", як мудрий посередник Ахілли і Агамемнона, розпочинає свою промову словами: "Мені довелось колись жити з людьми, з якими нам не порівнятися, ні, ніколи я не бачив і не побачу мужів, настільки великих, як Дріас, Сеней, Ексадіус і богорівний Поліфем".

Для чого ця цитата? Для того, щоб відзначити, що і минуле ХХ століття, не дивлячись на всі його жахи, було епохою великих людей... Дехто з нього перекочував у ХХІ ст., перейшов його межу. Тож шануймо ВІРУ і пам’ятаймо МАРІЮ!"

518888 original

1414409861 335453021

1974 Maria Capnist

 

Прокоментувати:

Переконайтесь що ви заповнили усі поля, відмічені зірочкою (*). HTML код не допускається