На Кубані 83 відсотки населення були українцями! Рекомендовані

П'ятниця, 09 лютого 2018 12:31 Автор  Дмитро Шурхало Опубліковано в Історія
Оцініть матеріал!
(2 голосів)
«Карта українських земель». Видавництво «Нова українська школа», Львів, 1928 рік «Карта українських земель». Видавництво «Нова українська школа», Львів, 1928 рік

У січні 1918 року була утворена Кубанська Народна Республіка, а в лютому була проголошена її незалежність. Проте, фактично, незалежною кубанська держава так і не стала. У той час на Кубані були сильними українські настрої, обговорювалася ідея про об’єднання з Україною на правах автономії чи на засадах федерації. Але цим планам також не судилося бути реалізованими.

Про кубанську історію сторічної давнини розповідають історики Андрій Іванцев та Дмитро Білий, - передає "Радіо Свобода".

Є такий доволі поширений український стереотип, що «Кубань – це Україна». Але, насправді, сто років тому там усе було дуже неоднозначно. Кубань була дуже неоднорідною. Населення ділилося на козацьке та некозацьке, окрему групу становили північнокавказькі народи. Зрештою, і козаки ділилися на чорноморців, які були нащадками запорожців, та лінійців, які були здебільшого з російських регіонів. Як ці кілька складових між собою взаємодіяли?

Дмитро Білий: Якби ви сказали, що Кубань не Україна у ХІХ сторіччі, то на вас би дуже дивно подивилися. За даними перепису 1897 року, на території, де проживали чорноморські козаки, було 83%-86% українців. Там був абсолютно український простір.

Кубанське військо утворилося у 1860 році шляхом об’єднання Чорноморського козацького війська та Лінійного козацького війська, яке мало декілька складових, і там також було 35%-40% українців.

І наскільки сильною була українська складова? Адже сама держава – Кубанська Народна Республіка – утворилася й себе ідентифікувала за територією, а не національністю.

Андрій Іванець: Більшість населення на Кубані складали українці, хоча там був досить потужний великоруський елемент, були гірські народи Кавказу.

Але переважна більшість була українцями, тому під час Української революції багато політичних сил розглядали Кубань як частину майбутньої автономної України.

Всеукраїнський національний конгрес, який відбувся у квітні 1917 року в Києві, сформував Центральну Раду як загальнонаціональний орган, а головував на цьому конгресі кубанський козак Степан Ерастов.

1FA3E1CC E231 408E A6B7 C7CE9F2D613B w250 r0 s

Коли вперше були висунуті пропозиції від Центральної Ради до Тимчасового уряду в Петрограді про створення української автономії, то там було зазначено, що до її складу, зокрема, має входити й Кубанська область. Але в силу того, що на Кубані розвивався специфічний політичний процес, Центральна Рада вирішила обмежитися дев’ятьма губерніями Наддніпрянської України.

BABB958F 5001 4F8C 8F2D 5C96E337B2CC w250 r0 s

Після більшовицького перевороту зникає легітимна центральна влада, і на Кубані самовизначаються із тим, яке обрати політичне майбутнє. Був варіант об’єднатися з іншими козацькими областями.

Наприкінці 1917 року Кубань стала учасницею Південно-Східного союзу козачих військ, гірських народів та вільних народів степів. Але в подальшому, у процесі боротьби з більшовиками була проголошена Кубанська Народна Республіка.

І на засіданні Кубанської Ради було ухвалення рішення звернутися до УНР з пропозицією про федеративне об’єднання. Був проявлений проукраїнський напрямок.

Проте політична ситуація не дозволила реалізувати цю ідею, оскільки почався відступ з Кавказького фронту більшовизованих частин російської армії. З іншого боку, зайшли на Кубань російські білогвардійські війська. В цих умовах, коли червоні знищували вольності кубанців і тиснули на Кубанську республіку, її керівництво вимушено залишило свою столицю Катеринодар, а невдовзі зустрілися з білими і підписали союзний договір із ними.

F7C67FB9 FAC6 46D4 B4B6 9D0F30750D94 w250 r0 s

Але на тому контакти з Україною не припинилися. Навесні 1918 року відбувся державний переворот – замість УНР виникає Українська Держава. І вже приїжджає поважна делегація від Кубанської Народної Республіки на чолі з головою кубанської Законодавчої ради – спікером кубанського парламенту – Миколою Рябоволом. Велись переговори про допомогу, але з мемуарів міністра закордонних справ Української Держави Дмитра Дорошенка ми знаємо, що була укладена таємна угода про те, що Кубань має об’єднатися з Україною. Мали місце дебати – чи це буде федерація чи Кубань стане автономією.

Дмитро Білий: Потрібно розуміти тодішній контекст. У квітні 1918 року на Кубані почалося антибільшовицьке повстання. У цій ситуації дуже багато залежало від того, хто першим пришле свої війська і допоможе.

До речі, коли представник Української Центральної Ради Микола Галаган прибув до Катеринодара, то зауважив, що у Києві він бачив державу без армії, а на Кубані – армію без держави. Там воювали всі.

Здається, був навіть момент, коли депутати кубанського парламенту й члени уряду воювали.

Дмитро Білий: Це був епос, коли кубанці відступали з Катеринодара, а червоні наступали. Там були ще чотири бандуристи, які сиділи й грали, коли члени Кубанської Ради йшли у контратаку. Для Кубані бандуристи – це було святе.

Наскільки близько Кубань у 1918–1920 роках наблизилася до союзу чи до об’єднання з Україною?

Андрій Іванець: Є питання самовизначення того або іншого регіону. Із запізненням, оскільки Російська імперія не давала простору для вільного самовияву, після 1917 року для кубанців виникають різні альтернативи: об’єднатися з Україною в єдиний модерний національний проект, створити свій козачий кубанський проект, козачий проект в об’єднанні з іншими найближчими козачими утвореннями – Доном і Тереком або стати частиною великоросійського національного проекту. Серед кубанської еліти були люди, які пропонували різні альтернативи.

Спікер кубанського парламенту Микола Рябовол тяжів до України, Іван Макаренко виступав за кубанську самостійність, представники козаків-лінійців тяжіли до великоросійського проекту.

294B338C B42C 4A13 B2E0 2ECFA4FE3E4B w250 r0 s

Але у кубанців не було змоги завершити самовизначення, вони опинилися між червоною та білою Росією, і все закінчилося тим, що вони потрапили під більшовицький режим – розкозачування та Геноцид 1932–33 років. Це поставило крапку на можливостях на той момент розвиватися кубанцям як українці.

– Кубанці більше відзначились у російській громадянській війні на боці антибільшовицьких сил. А що відомо про кубанців в українському національно-визвольному русі?

Дмитро Білий: Кубанці зробили надзвичайно багато для України: сотник Юшкевич зі своїм відділом перейшов на бік армії УНР, Андрій Чарнота був одним із ватажків холодноярських повстанців…

Власне, трагедія України сталася тому, що не змогли долучити Кубань.

D259A795 0153 498C A3BC 0785EFC8C857 w650 r0 s

Рідна мова населення Кубані за даними перепису 1897 року

мова частка
українська 47,36 %
російська 42,56 %
черкеська 2,01%
карачаєвська 1,4%
інші мови 6,67%

Національний склад Кубанського округу за переписом 1926 року

національність чисельність частка
українці 915 450 62,2 %
росіяни 498 102 33,8 %
вірмени 21 023 1,4 %
білоруси 8 434 0,6 %
німці 7 255 0,5 %
Останнє редагування П'ятниця, 09 лютого 2018 13:06
Детальніше в цій категорії: « Павлокома. Забута трагедія.

Прокоментувати:

Переконайтесь що ви заповнили усі поля, відмічені зірочкою (*). HTML код не допускається