Kurenivka - українське місто в американській пустелі.

Четвер, 14 вересня 2017 11:25 Автор  Опубліковано в Культура
Оцініть матеріал!
(1 Голосувати)

З 27 серпня по 4 вересня цього року в американській пустелі Невада відбувався щорічний фестиваль Burning Man. Цього року на фестивалі було і українське місто. Kurenivka - так називався проект. Як і що  відбувається на фестивалі, читайте нижче.

Усіми подробицями зі "Стожарами" поділилося видання "Хмарочос".

Ідея

Kurenivka — результат зусиль Ярослава Корця, який з 2016 року прагнув організувати на Burning Man український табір. Ще донедавна більшість людей, які оселилися в ньому, не були знайомі. Але на етапі планування табору всі швидко здружилися. Майже півроку ми ретельно все прораховували й розподіляли обов’язки. Була команда архітекторів, яка розробляла план містечка: креслили вулиці та доріжки, визначали місця, де збудуємо житло і розмістимо арт-об’єкти, а де будемо паркуватися і зберігати сміття.

Так само робили організатори й інших фестивальних спільнот — кожне ком’юніті має звести своє містечко згідно з генеральним планом фесту і стежити, щоб мешканці мали все необхідне: продукти, паливо, транспорт, інструменти.     

Ядро нашої команди вирушило до майбутньої куренівської локації за два тижні до старту Burning Man. За цей час ми мали збудувати житло, облаштувати кухню і душові кабіни, визначити місця, де будемо проводити перформанси, зберігати свої речі й складати сміття.   

Ключове слово цього заходу – приязність. Організатори взагалі не називають це фестивалем. Скоріше, це зустріч друзів і тимчасова локація, де кожен може почуватися вільно. Хоча пустеля й відкрита для всіх, далеко не всім туди треба. Це не просто тусовка серед пісків, а радше випробування: як налагодити комунікацію, організувати спільний побут, витримати складні погодні умови. Сюди приїздять зовсім різні люди — наше містечко будували ді-джеї та скульптори, продюсери і маркетологи, інженери і техніки.   

Звісно, якщо хтось захоче їхати самостійно, нема жодної проблеми. Але квиток на фестиваль треба замовляти заздалегідь. Його вартість майже 500 доларів. Для такої подорожі потрібні досвід та велике бажання. Без допомоги ком’юніті можуть виникати складнощі у побуті. Та й не дуже цікаво приїздити на цей фестиваль, якщо відсутні спілкування, командна робота й спільна мета.

В обігу там немає грошей. Ви живете у повноцінному місті, де нічого не треба купувати, адже кожен чимось ділиться. Це відмова від засад суспільства споживання – всюди панує економіка дарування. І ці подарунки ти оцінюєш зовсім по-іншому.

Житлове питання

Блек-Рок-Сіті — це тимчасове, але офіційне місто. Організатори Burning Man щоразу отримують новий дозвіл на його зведення. Місто працює протягом тижня, а по закінченню фестивалю демонтуються усі місцеві будівлі та інфраструктура.

У міста — радіальна структура. Її продумав ландшафтний архітектор зі Сан-Франциско. Нумерація вулиць починається з центру й тягнеться до околиць. Навігація тут чітка і зрозуміла. Є пошта, заправна станція, бібліотека, пункт швидкої допомоги, але немає закладів харчування. Єдиний виняток — кафе Centre Camp, де продають напої. А також CampArctica, де можна придбати лід.

У Блек-Рок-Сіті є декілька видів житла, які відрізняються за рівнем комфорту і достатку. Найпростіший спосіб оселитися у місті — розбити палатку в спеціально відведеному місці. Але через сильну спеку жити у ній незручно.

Основним видом житла є так звані гексаюрти. Інструкція з їх зведення вільно поширюється у мережі. У Kurenivka ми зводили дво- та п’ятимісні юрти (всього їх збудували двадцять дві). Взагалі, гексаюрта є комфортним помешканням, у якому навіть можна стати у повний зріст. Але на фестивалі є більш просунуті в будівельному плані громади. Вони зводять складні шатрові конструкції навіть зі системою кондиціонування.  

Охочі можуть орендувати спеціальні будинки на колесах (їхня вартість близько п’яти тисяч доларів). Були й люди, які жили у власних автомобілях. До речі, у місті діє ліміт: переміщатися на автівках можна зі швидкістю не більшою 5 миль на годину (8 км/год).

Отже, вибір житла залежить лише від наявного бюджету та творчої наснаги. До речі, бьорнери використовують цей будівельний досвід у країнах, де відбуваються стихійні лиха. Вони допомагають постраждалим від катастрофи зводити мобільне житло.

Добросусідство — понад усе

Нашими сусідами були росіяни й литовці. Цю локацію ми жартома називали «слов’янським гетто». Росіяни збудували посеред пустелі дві бані, які ми охоче відвідували. У кожній локації тут чимось пригощають — хтось розливає домашнє вино, інший готує вегетаріанську піцу, ми пригощали гостей пловом.

Центральна частина в Kurenivka називалася «Майдан». Це був накритий геокуполами майданчик. Ці геокуполи створила талановита Олександра Степаненко. Наша команда розписувала їх в арт-сквоті Гогольфесту, а доставляли ми їх прямо у валізах. На майданчику були танцпол, лаунж-зона і бар Nastoyanka. У барі розливали українські алкогольні напої: хріновуху, лимонник, настоянки калгану і шипшини. Вони користувались великою популярністю серед інших фестивальних спільнот, особливо – японців. Вони спеціально приходили до нас і казали, що справжні самураї мають добряче хильнути.

На фестивалі ми презентували лише українську айдентику: виготовляли ляльки-мотанки, а для місцевого храму — величезного солом’яного павука. Також у нас працювала імпровізована майстерня нікопольського художника і скульптора В’ячеслава Гуденка, де й з’явилася скульптура «Жночий ритуал».

Чистота, зведена в абсолют

У Блек-Рок-Сіті заборонено смітити взагалі. Все привезене ви маєте забрати назад. Називається сміття MOOP – Matter Out of Place.

Прибирають завжди командою, використовуючи пластикові або магнітні граблі (останні виявляють у пустелі весь дрібний металевий мотлох). Одне з найважчих завдань, які нам випадали — після будівництва збирати тирсу серед пісків. Втім, після фестивалю також залишається велика команда, яка остаточно все підчищає.

Власне, це зайвий раз підтверджує, що поїздка на Burning Man — це не лише про тусовки та розваги. Завдяки фестивалю люди дізнаються, що таке творче натхнення та приязність, тут вони вчаться берегти природу, жити у спільноті та поважати інші культури. А найголовніше — це розуміння, що допомагати, дарувати та ділитися не тільки легко, але й по-справжньому круто.    

 

1 коментар

Прокоментувати:

Переконайтесь що ви заповнили усі поля, відмічені зірочкою (*). HTML код не допускається