Не стирайте слово український у шкільному розкладі уроків. Болить

Середа, 04 січня 2017 11:06 Автор  Опубліковано в Дозвілля
Оцініть матеріал!
(0 голосів)

_мова.jpg

Було надруковано в газеті "Слово "Просвіти" від 8 грудня 2016 року.  

 

 

 

Токмань Ганна Леонідівна, доктор педагогічних наук,

кандидат філологічних наук, професор, вчитель-методист

Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет

імені Григорія Сковороди.

Останнім часом у низці публікацій, зокрема доктора філологічних наук, професора Г. Клочека «Інтеграція двох літератур – об’єктивна необхідність» (http://osvita.ua/school/52907/), члена робочої групи з розроблення нового держстандарту загальної середньої освіти М. Товкало «Інтегрована мова. Школярі нарешті заговорять українською» (https://life.pravda.com.ua/technology/2016/11/3/219725/), висунуто ідею об’єднання в один навчальний предмет шкільних дисциплін «Українська мова», «Українська література», «Зарубіжна література» (або двох останніх). У названій статті мого шановного колеги, літературознавця Г.Клочека йдеться також про долучення до нових предметів ще й дисциплін «Художня культура» і «Естетика». М. Товкало пропонує назвати новий предмет «Українська мова», Г. Клочек - «Художня література» (в середніх класах), «Словесність» (у старших класах).

Думаємо, що, реформуючи мовно-літературну освіту, слід урахувати чинники сучасної доби – у її політичних та ментальних характеристиках. А саме, звернімо увагу на постколоніальний стан свідомості суспільства, національно-визвольну війну, завдання Майдану.

По-перше, нинішній стан українського суспільства - постколоніальний, посттоталітарний, постгеноцидний, постлінгвоцидний. Перед нами історично зранена душа нації, а також викривлена ворогами протягом століть історична пам’ять. Тому: не чіпайте українознавчі предмети (не змішуйте з іншими, не інтегруйте, не перейменовуйте), навпаки, необхідно їх зміцнювати сучасними засобами навчання, наповнювати новим змістом з огляду на історичну добу, модернізувати методику викладання. Не збивайте з пантелику учня, додаючи до українського письменства твори зарубіжних авторів, адже в цих творах зображується інша нація, залучено інший історичний контекст, виражено інакшу ментальність, використано інші фольклорні джерела. Майстерність українськомовного перекладу полягає саме в максимальному переданні національної специфіки художньої мови оригіналу і особливостей індивідуального стилю митця.

Україна в серці - ось наше завдання, і не треба полікультурність привносити на уроки української літератури, це не їхній засадничий принцип, українськість має проймати викладання цього шкільного предмету, саме її бракує в душах співгромадян.

По-друге, нинішня політична ситуація - це війна, а саме: російсько-українська війна, з боку Росії загарбницька, з нашого – визвольна. На сьогодні зазнаємо поразки: частина території окупована ворогом. Проте нападника зупинено, країна все робить для перемоги, яка полягає у звільненні території від загарбника. Володимир Горбулін у статті «Точка біфуркації» («Дзеркало тижня». 4 листопада 2016 р.) ставить завдання перед усіма нами - «забезпечення стійкості. Причому стійкості не тільки держави як системи державних органів і політики, яку вони реалізовують, а стійкості самого суспільства до гібридних загроз. Адже саме суспільство тепер стає і об'єктом атаки, і суб'єктом відповіді на неї. Суспільство може як посприяти діяльності агресора, так і дати йому дуже жорстоку відсіч». Тому: конче необхідно надати особливої ваги українознавчим предметам - Історія України, Українська мова, Українська література (вони гоять рани і надають стійкості - формують історичну пам’ять, мовну картину світу, передають в образах архетипи і національні цінності), а також послідовно проводити принцип україноцентризму у викладанні інших гуманітарних предметів. Це означає: щодо англійської мови - добирати тексти про Україну та її місце у світі, формувати готовність юних громадян гідно представляти Україну на світових теренах, зіставляти іншомовні явища з особливостями української мови; щодо зарубіжної літератури – висвітлювати зв’язки автора з Україною, аналізувати твори, пов’язані з Україною, проводити типологічні зіставлення з українською літературою, виявляти увагу до майстерності українськомовного перекладу. На нашу думку, головна освітянська мета нині – у процесі навчання формувати стійку політичну націю, яка має об’єднатися навколо етнічної нації – титульної в державі Україна.

По-третє, поряд з воєнною у нас сьогодні - постмайданна політична ситуація, пора для здійснення ідеалів Майдану, зокрема таких, як: 1) цивілізаційний вибір України - Європа, культурологічно ми підтримуємо європейські цінності, політично – прагнемо долучитися до Європейського Союзу; 2) очищення держави від корупції, утвердження рівності всіх перед Законом, реалізація конституційних прав людини. Тому: слід зберегти пари предметів, а саме: Історія України – Всесвітня історія; Українська мова – Іноземна мова; Українська література – Зарубіжна література. Саме такий бінарний принцип гуманітарного складника середньої освіти важливий, бо має сенси самоповаги й самопізнання (самоідентифікація) і відкритості до світу, його пізнання й поваги до нього (ідентифікація).

Майданівська вимогаморального очищення системи суспільного життя в Україні (на всіх рівнях – від екзистенційного до ефективної антикорупційної роботи силових органів) є чинником перегляду аксіологічних основ навчання літератури: слід акцентувати на демократичних цінностях, це цінності громадянськості, свободи, конституціалізму, людської гідності, прав людини, влади народу. Вони закладені в основу багатьох високохудожніх творів, і їх слід урахувати під час перегляду змісту літературної освіти. Демократичний світ підтримав український Майдан, і ми маємо відповісти йому увагою до духовних надбань, з якими солідарні.

Помаранчева революція і Революція гідності, фронт, волонтерство проявили (і сформували) риси української молоді, її прагнення, зацікавлення, естетичні смаки, які ми маємо враховувати, укладаючи шкільні літературні програми. Потрібні твори про моменти екзистенційного вибору, межові ситуації, дружбу, кохання, пригоди, фантастичні події, утопії і антиутопії, сувору правду існування і занурення у химерний кіберпростір, життєві ризики і доторк до позасвіту, відкриття невідомого у світі і своєму «Я», силу людського духу і сенс іронічного, насмішкуватого погляду на проблеми, красу і потворність, добро і зло та їх дивовижні сплетіння, які слід розгадувати…

Отже, не можна підходити до шкільного розкладу уроків і стирати гумкою слово український (для того щоб написати натомість «Література», «Словесність» або ще щось), предмети Українська мова, Українська література, як і Історія України, є гостро актуальними, чільними, недоторканними для національної освіти. Треба оновлювати зміст навчання, розвантажити програми, модернізувати методику проведення уроків, забезпечувати науково-методичний супровід, створювати сучасне освітнє середовище, але не змінювати об’єкт вивчення.

Останнє редагування Середа, 04 січня 2017 11:25

Прокоментувати:

Переконайтесь що ви заповнили усі поля, відмічені зірочкою (*). HTML код не допускається