Давайте поговоримо про Гімн

П'ятниця, 17 квітня 2015 21:58 Автор 
Оцініть матеріал!
(8 голосів)

Слово від Тетяни Коваленко і Мирослави Олійник (Бучківська)

Дорогі українці!

Мої співвітчизники, кожен, хто любить свою рідну землю, дорожить життям, любить Бога і ближнього!

Шановний пане президенте!

    Давайте поговоримо про роль гімну держави.

Кожна держава має свій гімн. Дуже цікаво було б видати збірник пісень гімнів держав світу, щоб побачити: а про що саме люди співають?..

Можна прочитати історію створення нашого гімну. Рекомендую прочитати всім. Там приводяться приклади текстів пісень і інших держав: «Ще не вмерла Польща», «Ще не пропала Хорватія» і далі в такому ж дусі. Тому й у нас вирішили взяти текст із словами «Ще не вмерла Україна». До цього, з 1949 року по 1991 рік в Україні існував супероптимістичний гімн, що починався так: «Живи, Україно, прекрасна і сильна, в радянськім Союзі ти щастя знайшла. Між рівними рівна, між вільними вільна, під сонцем свободи як цвіт розцвіла»... Та що сталося з УРСР, як із самим радянським Союзом, і якою була ціна «рівності, щастя й свободи» – ми всі добре знаємо...

   Так що ж  тут неясного? Колись люди будували Вавілонську башню, щоб зробити імя собі. Памятник собі будували, високо в небо забралися. Та не добудували... Бог перешкодив. Так чому розвалився радянський Союз? Та по тій самій же причині: возвеличували людину і забороняли відвідувати храми, забороняли книгу Біблію, садили в тюрми священиків. Тому самий позитивний текст не спрацює, якщо з країни виганяють Бога.

   Нинішній гімн Українитеж не має на увазі Творця. «Сьогодні ми маємо питання остаточного тексту нашого гімну відкритим. Єдине, що варто памятати: нам треба знати той славень, тобто гімн, який є на сьогодні, а до пропозицій його змінити треба ставитися дуже виважено», – такими словами закінчується висновок укладачів гімну.

   То ж давайте поговоримо. Я особисто не від однієї людини чула нарікання на текст нашого гімну, тому ділюся своїми власними думками і пропоную взяти участь в обговоренні. Я не хочу співати «ще не вмерла..., я не хочу, щоб слово «смерть» вимовляли мої вуста... Тому я написала свою версію тексту, де проголошується життя. І прославляється Той, хто це життя дає.

   Так про що ж ми співаємо сьогодні? Той гімн, де ми так урочисто виспівуємо, що «душу й тіло ми положим за нашу свободу» веде нас до масових смертей. От доки ми будемо всі дружно і гуртом проголошувати смерть, доки й гинутимемо.

   А який початок у нинішнього гімну? «Ще не вмерла...». Так «ще»? А що – повинна померти хіба? Оте слово «ще» вказує, що «поки-що ще не вмерла»... «Ще», але ось-ось... Думаємо далі. «Ще нам, браття молодії, усміхнеться доля...» Ці слова були написані два століття назад. Так що, за ці два віки доля так і не всміхнулася, чи, може, «всміхалася»?.. Правда, комусь усміхалася, а над кимось і насміхалася... Так коли ж вона, вкінці кінців, таки усміхнеться? За текстом гімну, доля таки колись усміхнеться в невизначеному майбутньому...

   Далі, ми співаємо, що «Згинуть наші воріженьки, як роса на сонці...» – так що, за ці двісті років ще не згинули? А може тепер уже згинуть?.. А хто є нашими «воріженьками»? Найперше, ми самі собі воріженьки. Таке страшне слово і так ніжно «воріженьки»... Та не «воріженьки», а справжні вороги, причому, найперше самі собі. Люди один одному заздрять, осуджують, критикують, брешуть, крадуть, лізуть до сусіда в двір, обманом відбирають квартири, займаються перелюбством, зраджують один одного в сімях, сваряться, бються, батьки і діти сквернословлять, процвітає алкоголізм, наркоманія, в школах учні не слухають вчителів і т.д. Так які вороги повинні згинути? Хто ж кому ворог? Ворог Богу і собі, і ворог ближньому своєму. Отже, згідно тексту пісні, маємо згинути всі...

   А ще є духовний закон, згідно якого месником має право бути лише Господь. Бог сказав: «Я є месник. Не мсти за себе, а віддай це мені. Я відплачую за все. Я є суддя». Отже, якщо я бажаю смерті моїм ворогам, то смерть прийде й в моє життя. Прочитайте про це в Новому заповіті в книзі Євангеліє від Матвія, 5 розділ, 24 вірш. Ісус Христос говорив такі слова: «Колись було так: око за око, зуб за зуб. А тепер так не буде. Любіть ворогів своїх, благословляйте тих, хто проклинає вас, робіть добро тим, хто ненавидить вас, моліться за тих, хто гонить вас». Зрозумійте правильно: Ісус Христос не закликає розціловуватися з агресором. Захищатися потрібно. Але як? Якщо Бог не охоронить держави, то самі ми не справимося. Тому потрібно почати з молитви.

   Як молитися? Спочатку віддай себе в руки Божі, покайся в своїх гріхах, стань дитиною Божою, а тоді вже й проси в Бога захисту для всієї держави. І потім скажи: «Господи, в твої руки я віддаю всіх ворогів, а ти сам зверши нашу перемогу». Бо за діями агресора стоїть сатана. Його не візьмеш ні танками, ні «градами», ні ядерною зброєю. Воювати потрібно спочатку в дусі і, відповідно до ситуації, проголошувати Слово Боже. Яке саме? А цьому потрібно вчитися. Підручник – Біблія. Вождь – Ісус Христос, і його бойова стратегія і тактика ведуть до перемоги.

   Бог через пророка Осію говорить: «Від недостачі знань гине мій народ». Безбожжя – це страшна річ. Бога не боїмося, людей не шануємо. Президенти кладуть руку на Біблію, та чи її читають?.. Люди, які вважають себе віруючими, але не читають Слово Боже, не є віруючими. І тільки той, хто читає Слово Боже і спілкується з Богом, є дитиною Божою і є під охороною Божою. Все решта – самообман...

   Аналізуємо далі текст гімну. Ось неначе надія на хороше життя: «Запануєм і ми, браття, у своїй сторонці...». Та доки пануватиме гріх у нашому житті, доки й матимемо на Землі пекло. Бо чому ж за ці двісті років, відколи звучать ці слова, досі ми не запанували?.. Дехто, все-таки, панував і панує за рахунок інших. А дехто гине, співаючи «душу й тіло ми положим за нашу свободу». Ці слова не можна навіть подумки промовляти, а не те що вголос виспівувати та ще й усією державою. Бо слова матеріалізуються. Що проголошуємо, про що співаємо, те і маємо...

   «І покажем, що ми браття козацького роду...». Це ми можемо показати? Із шаблями проти танків, проти ракет, проти градів... І мужньо вмерти – як співається в пісні. Почуття патріотизму, мужність, незламність, стійкість – це в нас є. А мудрості немає. Бо без Бога ми нічого не покажемо: горде і велике «Я! Ось Я тобі покажу! Ось Я тобі дам! Бачиш мою шаблю?..». Сьогодні агресор має силу, зброю, ненависть і сіє смерть. А що є в наших руках? Та ж шабля...

   Ми любимо нашу країну, нашу Україну, тому готові стати на захист нашої держави з тим, що в нас є. Але лише коли ми з Богом, то і Бог тоді з нами. І нам не треба тоді навіть зброю дл рук брати. Христос сказав: «Без мене не зможете робити нічого». Чому? Тому що існує духовна сфера: Бог, Ангели Божі і сатана із своїми демонами. Насправдв іде війна за душі людські. Сатана веде агресора, щоб вбивати, сіє смерть руками людей. А прокляття до нас приходять через наші вуста – що ти скажеш, те тобі й буде. Сьогоднішній Гімн України потрібно публічно визнати не просто шкідливим, а таким, який руйнує державу, притягує смерть. Ми самі собі співаємо прокляття. Слова повинні стверджувати життя, так давайте співати про те, що ми хочемо мати. Пропоную оголосити конкурс на кращий текст гімну. Слова повинні збудовувати і радувати душу людини. А поки такого тексту ще немає, то хай краще замість цього страхітливого гімну звучить духовний гімн Миколи Лисенка «Боже великий, єдиний, нам Україну храни». Це був і є духовний символ України.

   А вигуки «Слава Україні!» – «Героям слава!» хором вигукує вся Україна. А Бог дивиться на людей і чекає, поки люди скажуть: «Слава Господу в Україні!». Бог чекає, поки вся Україна схилить свої коліна в покаянні перед ним, щоб простити народ України, і тоді він почне діяти. Бог може діяти лише там, де його кличуть. Бог грішників не слухає, а хто шанує його і виконує його волю, того слухає. Господь сказав: «Якщо змириться мій народ і покається, тоді я почую і прийду і зцілю землю». Всі війни виграються спочатку духовно, а потім – фізично. А як вся держава, повторюю, вголос проголошує «душу й тіло ми положим...», так воно і відбувається. Як бачимо, боятися є чого...

   Тому давайте скажемо правильні слова, звернемося до Бога, попросимо його, щоб нас помилував і простив, і прийшов в життя кожого, і в життя України:

МОЛИТВА ПОКАЯННЯ. Отче небесний! В імя Ісуса Христа я до Тебе звертаюся. Господи, я визнаю всі гріхи перед Тобою. Прошу, помилуй мене і прости. Я відрікаюсь від усіх проклять, які прийшли в моє життя через гріхи моїх предків. Я відрікаюсь від усіх проклять, які прийшли в моє життя через мої гріхи, через неправильні слова, сказані мною в свою адресу чи в адресу мого ближнього. Я прощаю всіх, хто мене образив. Прощаю моїх ворогів і віддаю їх в руки Божі. Я звертаюсь до Сина Божого Ісуса Христа. Господь, ти пролив свою кров через мої гріхи, був покараний замість мене. Помер і воскрес для мого виправдання. Прошу Тебе, Господи, очисти мене від моїх гріхів, омий мене Своєю кровю, увійди в моє серце і живи в мені вічно. Ісусе, дай мені Духа Святого, щоб він мене вів шляхом святим і чистим. Духу Святий, наповни, навчай мене, допоможи молитися, допоможи розуміти Слово Боже, освячуй мене, зроби з мене людину, яка буде до вподоби Богу. Дякую Тобі, Отче Небесний, що Ти з мене зняв мою провину, і я тепер маю чисту совість. Дякую Тобі, Боже,, що Ти є моїм Батьком, а я – Твоєю дитиною. Дякую Тобі, Отче, що Ти записав моє імя в Свою Книгу Життя, назвав мене праведним і святим. Я маю в собі праведність і святість Христову. Віднині я поклоняюсь моєму єдиному Богу: Богу-Отцю, Богу-Сину та Богу-Духу Святому. І буду славити мого Бога вічно. Амінь».

   Ісус Христос сказав: «Я є шлях, істина і життя. Я є світло, і хто піде за мною, той не ходитиме в темряві. Я є двері в життя вічне. Я є хліб живий, який зійшов з неба. Я є воскресіння і життя. Той, хто вірує в мене, якщо і помре, то оживе». Ісус Христос є пастирем добрим, і ті, які належать йому, знають його голос і йдуть тільки за ним. Хто піде за Христом, ніколи не пожалкує. Про це і заспіваємо. І не треба співати «душу й тіло ми положим за нашу свободу», бо це вже зробив Христос. Зробив для того, щоб зняти з нас провину, дати нам, перш за все,  духовну свободу, щоб ми жили з миром у серці на землі, ідалі вічно з ним перебували на небесах. Співаймо таке:

   «А я буду жити і не помирати, і про славу Христа всім розповідати. Радість більшу маєм, ніж багатства світу. Ми царюємо з Христом, бо ми його діти. Ми спимо спокійно, живемо у мирі, в нас надія на Христа, любим його щиро. Нас Господь ніколи та й не покине, поки слава з наших вуст та й про нього лине».

   А ще Христос сказав: «Не бійтеся тих, хто вбиває тіло – душі ж не зможе він нічого зробити». Тіло може вбити хвороба, старість, нещасний випадок, війна. Душа є безсмертна. Якщо я при житті належу Богу, то і після смерті тіла із життя я перейду в життя. Помирає лише тіло. А оця інформаційна частина: розум, воля, емоції, совість, інтуїція – це духовна вічна частина, яка сьогодні живе в тимчасовому тілі, яке Бог потім замінить на вічне тіло.

   В Ісуса Христа є його сімя – це ми, хто його прийняв у своє серце. Ми – його церква. А церква – це не будівля, це зібрання людей живих в імя Ісуса Христа. А будівля – це вже храм, в якому люди поклоняються Богу. Та Богу можна поклонятися будь-де. Наше тіло є живим храмом, в якому живе Бог Духом Святим. Бог в мені і Бог навколо мене.

   Той, хто розумний і мудрий, той це прочитає, поміркує, наскільки все є дуже серйозно. Я педагог, вчитель музики і співів у школі. Пишу пісні для дітей та дорослих на світську та християнську тематику. Маю вищу духовну освіту. З 1998 року – є головою МИРГОРОДСЬКОЇ ГРОМАДСЬКОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ «ВІДРОДЖЕННЯ». Наш статут – духовно-моральне виховання населення через концертно-просвітницьку діяльність. Якщо комусь потрібні будуть ноти пісень – звертайтеся.

   При ГО є вокальний ансамбль «Золоті зерна», в якому співають і жінки, і чоловіки. Маємо дуже гарну концертну програму. Приєднуйтесь до нас. Плануємо обїздити всі села району. Люди духовно голодні. Знаємо, що не лише хлібом живе людина, а й всяким словом, яке виходить із вуст Божих. Наші пісні допомагають людям долати життєві труднощі і жити далі, незважаючи ні на що. Ми надіємося на те, що хороші люди завжди були, є і будуть. Бо «світ не без добрих людей», і доброта теж вічно буде. Добрі справи і добрі слова у серцях людей лишають слід.

Пропонований текст гімну України

    Слова Тетяни Коваленко на мелодію нині діючого гімну:

          України слава й воля в світі ясно сяє,

          В україні щастя й доля миром розквітає.

          Руку дружби всім народам дає Україна,

          Святу правду величає і з Богом єдина.

          Хай Господь тримає міцно всю нашу державу,

          А Йому ми віддаємо за все честь і славу.

          Хай про вільну Україну кожен в світі знає,

          Пісня щирої любові голосно лунає.

   Сьогодні нам потрібне приміщення, де б ми могли збиратися, спілкуватися, проводити репетиції, свята, ділитися словом, допомагати один одному і порадами, і конкретними справами.

 Дзвоніть: 0 633 120 931; 0 974 739 389; 0 954 146 299.

ТЕТЯНА ВАСИЛІВНА КОВАЛЕНКО. Миргород Полтавської області.

За згодою автора – приєдналась і відредагувала текст

Мирослава Олійник(Бучківська).

Детальніше в цій категорії: « Вишитий прапор ЄС. Символи України »

Прокоментувати:

Переконайтесь що ви заповнили усі поля, відмічені зірочкою (*). HTML код не допускається