У канадському Торонто 10 вересня українці вийдуть на акцію протесту проти показу російського фільму «Russians at War» («Росіяни на війні») колишньої співробітниці RT Анастасії Трофимової.
Акція розпочнеться у сьогодні 10 вересня о 14:00 за адресою: Scotiabank Theatre, 259 Richmond St West, Торонто.
“Закликаємо всіх на протест проти показу російського фільму “Russians at War”, що розповсюджує російську пропаганду та приховує реальні злочини російської армії в Україні“, – йдеться в повідомленні організаторів.
Організатори зауважують, що цей протест є мирним способом вираження незгоди та осуду рішення Міжнародного кінофестивалю у Торонто (TIFF).
«Будь ласка, майте при собі українську символіку, плакати з головними тезами про те, що слухати про митарства окупантів до виведення військ з нашої території та припинення вогню є допомога та виправдання росіян. Будьте готові говорити з медіа або знайдіть у своєму колі людей, які зможуть хорошою англійською пояснити, чому це важливо», – закликали організатори.
Чому важливо заборонити показ цього фільму? Цей пропагандиський фільм показує невинних окупантів, які воюють на сході України. “Обычные ребята, не злодеи. Воюют, чтобы не воевали их дети”… Вони плачуть за побратимами, ховають чоловіків і хочуть миру, теж страждають і нікого з цивільних не розстрілювали і не гвалтували..“
І тепер уявіть, що буде в головах у європейців та американців, і як вони будуть співчувати цим “невинним” вбивцями.
Україна також висловила занепокоєння через внесення фільму «Росіяни на війні» до програми Міжнародного кінофестивалю у Торонто. Про це повідомила посол України в Канаді Юлія Ковалів.
«З огляду на місію фестивалю — „змінювати уявлення людей про світ через кіно“ — ми вважаємо це спробою відбілити воєнні злочини, які російські солдати вчиняють в Україні», — сказала Ковалів.
Доречі, раніше фільм «Росіяни на війні» продемонстрували на Венеціанському кінофестивалі, що викликало обурення.
“Дуже цікаво, чому цей фільм взагалі показали на Венеційському кінофестивалі. І чому режисерка Анастасія Трофімова, а також деякі інші діячі російської культури – країни, яка щодня вбиває українців, наших дітей, взагалі можуть працювати у цивілізованому світі. Це ганебно“, – написав на своїй сторінці в Telegram голова Офісу президента Андрій Єрмак.
Появі фільму російської режисерки про окупантів на фестивалі у Венеції обурився також глава МЗС Литви.
“Мені важко уявити, що кінофестиваль виніс би на перше місце емоційну травму співучасників геноцидальної окупації. Але ось ми тут, у цій ганебній хронології“,- написав Габріелюс Ландсбергіс у своєму X (Twitter).
В описі до фільму Анастасія Трофімова (росіянка, яка проживає у Канаді) зазначає, що картина є “антивоєнною”. Вона стверджує, що це її “відчайдушна спроба зрозуміти рідну країну і свій народ”.
У Reuters наголошують, що режисерка без дозволу приєдналася до батальйону, що просувався Донбасом, щоб отримати рідкісні кадри російської армії. У фільмі вона показує окупантів, як “абсолютно звичайних хлопців з родинами, почуттям гумору, власним розумінням того, що відбувається в цій війні”.
Трофімова, яка раніше працювала на пропагандистському кремлівському телеканалі RT, на пресконференції, присвяченій показу свого фільму, продовжила просувати російські наративи про “хороших рускіх”.
Так, вона заявила, що за час, проведений з окупантами, “не побачила воєнних злочинів”, а уявлення про російських солдатів як злих нелюдів на Заході з’явилося нібито не через тисячі їхніх злочинів в Україні, а через те, що “інших історій про них не розповідають”. Вона також закликала “бачити один в одному людей”, назвала російське вторгнення “трагедією для регіону” і сказала, що “такий шлях обрали політики, а не звичайні люди”.
Примітно, що у фільмі жодним чином не згадується анексія Криму, зате повторюється кремлівська пропаганда про “громадянську війну” в Україні.
“Судячи з усього, цей фільм — чистий зразок російської пропаганди. Режисерка раніше працювала на Russia Today і щедро використовує знайомі їй інструменти. Це не дивує, дивує інше. Цей фільм мав премʼєру у Венеції, потім, наскільки я знаю, їде в Торонто. І ось тут уже наздоганяє чорне відчуття столітньої втоми від такого цинізму і нерозбірливості топових кінофестивалів.
Взагалі, там усе “найкраще” одразу. Для авторки війна і вторгнення почалися 2022 року, про Крим ані слова, зате згадується “громадянська війна” в Україні. Ще авторка каже, що росія дуже давно не брала участі у війнах і що для авторки в дитинстві війна була чимось геть далеким і абстрактним.
Певно, для неї так само не існували війни росії в Чечні, Грузії, Придністровʼї тощо. Ну і так далі. “Ми — малєнькіє люді, ніхто особливо не хотів воювати, хіба що за гроші, але ось наших бідних героїв вбивають в Бахмуті, ось плачуть їхні близькі, кому це все треба, ми ж за мір“, — влучно охарактеризувала фільм українська режисерка і сценаристка Ірина Цілик.