Системна підтримка з боку української діаспори, вимушених мігрантів та біженців відіграє об’єднуючу роль для українського суспільства. Вона демонструє єдність та солідарність українців у всьому світі перед спільним ворогом – терористичною Росією, країною-ізгоєм «Russia Error 404». Це підсилює дух українського народу та дає йому сили для боротьби. Прикладом такої підтримки може бути діяльність волонтерських організацій, які збирають та доставляють гуманітарну допомогу в Україну, або ж участь діаспори у збереженні української культури та ідентичності за кордоном.
Системна підтримка закладає фундамент для майбутнього відновлення України. Діаспора та мігранти можуть поділитися своїм досвідом та знаннями, щоб допомогти Україні відбудувати зруйновану інфраструктуру, розвинути економіку та створити демократичне суспільство. Зазначена підтримка також свідчить про те, що Україна не самотня у своїй боротьбі, і що міжнародна спільнота готова допомогти їй у досягненні сталого та справедливого миру.
Художниця з Одеси Юлія Подмогіна та її коти-визволителі – уже справжня легенда. Футболки з українськими котами-захисниками носять по всьому світу. До всього, ці чотирилапі персонажі заробили вже чимало грошей для ЗСУ. Одеситка розповіла, як мальовані «діти» бережуть її психіку, допомагають підтримувати країну та працюють на перемогу, інформує ресурс RFI.
Перший кіт-одесит. Юлія звикла жити на валізах. Вона одружена з американцем, який має одеське коріння. Подорожі — звичний ритм життя пари. З часів ковіду по 2-3 місяці подружжя перебувало за кордоном, а літо незмінно проводило в Одесі. Коли в Україні почалася війна, вони були в Мексиці. «День, коли почалась війна, я пам’ятаю дуже добре. Це був пізній вечір, я малювала і моніторила новини. Коли почалися вибухи по всій країні, мої родичі в Одесі ще спали. Потім увесь тиждень, як у тумані, я намагалася вмовити мою мати та сестру виїхати, але все марно. Я не їла, постійно перевіряла новини й не спала», — пригадує художниця.
Коли Юля відчувала нервове виснаження, чоловік умовив її хоч на годину лишити телефон й помалювати. Художниця так і зробила. Тоді й народився її перший котик – одеський захисник із «коктейлем Молотова» в лапі. Його прообразом є кіт Юлії – 9-річний Марат і вже наступного дня чотирилапий став зіркою мережі. «У той час одесити почали готуватися до зустрічі з росіянами. І замість квітів, вони озброювалися і готували «коктейлі Молотова». На наступний день він [малюнок кота] дуже завірусився і став своєрідним символом опору одеситів», – згадує Юля.
До речі, із цим котом був пов’язаний гучний скандал. У вересні 2022 року Юлії надійшла скарга від власника торгової марки Odessa – юристи підприємства вгледіли в малюнку порушення авторських прав. Мовляв, художниця намалювала пляшку з-під ігристого з етикеткою Odessa, чим неправомірно використала їхню інтелектуальну власність. І зажадали, щоб дівчина прибрала з продажу продукцію з цим написом. І хоч закон був на стороні Юлії, вона врешті вирішила змінити малюнок. Тепер на пляшці зображений якір та напис Odesa – з однією літерою s.
Після одеського захисника Юлія щодня малювала по коту. Усі вони були так чи інакше пов’язані з війною. За спогадами художниці, так вона відчувала, що може підтримати наших воїнів та всіх українців, які залишилися або поїхали: «Мені почали писати іноземці та українці, які живуть за кордоном, щоб купити принт якогось із котів для плакату на мітинг чи футболки. Я віддавала їх за будь-який донат та перераховувала гроші на ЗСУ». А от щодо улюблених котів, то такого немає. Бо всі – як діти.
Купила FPV-дрони за календарі. Юлія незчулася, як її захоплення переросло в бізнес і прибуткову справу. Запитів на футболки стало дуже багато, і вона відкрила свою крамницю. «Зараз я продаю футболки, худі, чашки, кепки та календарі по всьому світі. Навіть у Гонолулу і Рейк’явіку є мій календар. Так вийшло, що палкі фанати моїх котів саме за кордоном. Американці, німці, англійці, французи, балтійці дуже вболівають за нашу країну і допомагають», — каже художниця.
Юлія є членом NAFO (англ. North Atlantic Fella Organization – «північноатлантична організація чуваків») – це віртуальна спільнота, яка від початку вторгнення Росії в Україну активно бореться з російською пропагандою та дезінформацією. «У цьому ком’юніті я знайшла друзів із різних куточків світу. Вони мені допомагають проводити розіграші та збирати додати на ЗСУ. Наприклад, у цьому році я продала на твіттері календарів на 6 тисяч доларів. І ми мали змогу купити 12 fpv дронів, що вже круто відпрацювали по окупантах», — пояснює Юля.
Юлія купила вже 19 дронів для українських захисників. Каже, без підтримки друзів із NAFO це було б неможливо. Але ілюстровані котики допомагають не лише воїнам ЗСУ, а й реальним пухнастикам, зокрема, міні-притулку «Лапусик». Художниця збирає гроші та донатить із власних заробітків на лікування та корм.
«Я дуже рада, що маю змогу реально допомогти нашій армії. Я не вважаю себе волонтером, я просто розумію, що інакше я не зможу. Зараз такий час, що якщо ти можеш хоч чимось допомогти своїй країні, чи людині в скруті, чи хвостику, то маєш це зробити», — каже Юлія. Художниця також створює образи котів та песиків на замовлення, іноземці часто просять намалювати свого домашнього улюбленця в українських кольорах чи у формі ЗСУ.
«Мій чоловік допомагає нашій армії з 14-го року та має відзнаки від нашої держави. Якщо чесно, я не рахувала, скільки всього грошей зібрали коти. Я митець — і з розрахунками у мене завжди була проблема. Думаю, десь тисяч 15 доларів зібрали. І не збираємось зупинятися, бо котики — це не тільки гроші. Це ще й підтримка бойового духу та символ перемоги. Тож, якщо чесно, бойові котики — це моє спасіння та підтримка», міркує мисткиня.
Щоб не було війни. За ці два роки війни Юлія з чоловіком жили в Мексиці, Іспанії, Албанії, Румунії, Туреччині. Але кожні три місяці вона незмінно повертається додому, до Одеси. Каже, ніщо не може замінити «перлину біля моря». «Для мене це краще, ніж будь-який райський куточок на землі. Місце спокою та сили. Навіть якщо дуже гучно, мені легше це переживати поруч із родичами, ніж далеко від них. Незабаром планую знову поїхати. До речі, моя сім’я теж допомагає армії, активні волонтери». Юлія радить всім, хто відчуває стрес, робити щось руками. Малювати, плести, ліпити. Бо такі заняття заспокоюють нерви та допомагають вимкнути мозок.
Сама ж більше не планує свого життя. Бо зараз, певна, це не має жодного сенсу. «Ситуація у всьому світі нестабільна, а наші життя можуть обірватися будь-коли. Війна навчила не відкладати те, про що мріяв, а робити зараз. Тому якщо ви завжди мріяли малювати, співати чи кермувати трамваєм – саме час це зробити».