З часу повномасштабного вторгнення Росії в Україну 27 держав ЄС запровадили 13 пакетів санкцій проти Росії. Відтоді діють обмеження на торгівлю нафтою, вугіллям, деревиною та багатьма іншими ресурсами.
Однак серйозна прогалина в режимі санкцій зберігається: європейська промисловість продовжує масово закуповувати сировину, класифіковану як “критичну” або “стратегічну” – це метали. Продаж лише через наступні чотири компанії власниками яких є російські олігархи – РУСАЛ (Швеція та Ірландія), Норнікель (Фінляндія), НЛМК (Бельгія, Данія, Італія, Франція) і ВСМПО-АВІСМА (Німеччина) приніс російському бюджету понад 20 мільярдів доларів у 2022 році. Це еквівалентно більш ніж 6,5 тисячам балістичних ракет Іскандер-М або 400 бомбардувальників Су-34, якими росія щодня бомбить прифронтові та прикордонні українські міста.
По санкційній політиці ЄС також серйозно б’є інформація щодо лобіювання обходу санкцій на рівні держав. Зокрема, днями у ЗМІ з’явилися повідомлення, що президент Франції Емманюель Макрон доклав “значних зусиль”, для того, щоб Канада звільнила Airbus та інші аерокосмічні компанії від санкцій проти російського титану. Ця ситуація створює небезпечні прецеденти.
Що не так із російським титаном
Російська корпорація ВСМПО-АВІСМА є основним виробником та експортером титану до Європи. Отримуючи кошти від продажу із Заходу, корпорація одночасно є стратегічною для російського військово-промислового комплексу. Зокрема, постачає титан для виробництва бомбардувальників типу СУ та ТУ, патрульних кораблів і підводних човнів, з яких Росія запускає крилаті ракети “Калібр”, а також для виробництва балістичних та міжконтинентальні балістичних ракет типу “Булава” та “Тополь-М”, якими Кремль погрожує світу. Титанову продукцію ВСМПО-АВІСМА також закуповує виробник зброї концерн “Калашников”.
Один із співвласників цієї титанової корпорації (25% акцій та одна контрольна акція) – російська державна компанія “Ростех”, що перебуває під санкціями ЄС та США за роботу на російський ВПК, та є зокрема виробником танків типу Т-90 “Прорив” та БПЛА “Ланцет”. Іншим власником є російський олігарх Михайло Шелков (66,42% акцій).
У 2022 році російський титан в останній момент прибрали із пропозицій на внесення у санкційні списки. Це рішення заблокували Франція та інші країни-члени ЄС через залежність найбільшого виробника комерційних реактивних літаків Airbus. Тож через відсутність санкційних обмежень АВІСМА має можливість вести торгово-економічну діяльність з європейськими компаніями напряму, закуповуючи в них необхідне обладнання та ресурси для своєї роботи. Не виключено, що це обладнання використовується і для російського ВПК.
Діяльність АВІСМА в ЄС
Основну діяльність в ЄС АВІСМА здійснює через свою німецьку дочірню компанію VSMPO-Tirus GmbH з офісом у Франкфурті. Лише у 2022 році вона продала до ЄС 15 тисяч тонн російського титану на суму 370 мільйонів доларів США, а у 2023 році – щонайменше на 345 мільйонів доларів (точні цифри невідомі громадськості).
За даними Washington Post, найбільшими покупцями були компанії з Німеччини, Франції, США та Великої Британії. Серед основних клієнтів до 2022 року були Boeing та Airbus. У березні 2022 року у Boeing заявили, що відмовляються від російського титану.
У грудні 2022 Airbus також пообіцяла відмовитися від російського титану. Проте за інформацією з митних даних, проаналізованими Disclose та Investigate Europe (IE), у період з 24 лютого 2022 року по 14 березня 2023 року Airbus закупив російського титану на суму 22,8 млн доларів. Це в чотири рази більше, ніж за попередні 13 місяців.
Крім того компанії можуть закуповувати метал через посередників або закуповувати готову продукцію з російського титану. Наприклад, французький виробник двигунів та шасі Safran та британська компанія Rolls-Royce, яка виробляє двигуни для Airbus і Boeing, в 2022 році заявляли про припинення закупівель російського титану, але імпорт продовжувався протягом усього 2022 та 2023 року.
У квітні 2024 також агентство Reuters повідомило, що незважаючи на накладені санкції на АВІСМА, уряд Канади дозволив Airbus використати титан із Росії у виробництві літаків. Це може стати поганим прикладом для європейських країн, що послаблює санкційну політику.
Російське лобі в ЄС
Залежність ЄС від російської сировини Москва використовує для впливу на політику санкцій. Зокрема, у листопаді 2023 року пов’язані з росією компанії групи NLMK (заводи знаходяться в Бельгії, Данії, Франції та Італія) та металургійна компанія Vitkovice Steel (Чехія), лобіювали послаблення санкцій щодо імпорту сталі з рф.
У результаті у 12-му санкційному пакеті, прийнятому в грудні 2023 року, Євросоюз продовжив дію квот на російські сталеві сляби (металеві заготовки) ще на чотири роки. Продовження дії квот не змушує європейського виробника шукати шляхи диверсифікації надходжень сировини, натомість дозволяє й далі перебувати в “металургійному пулі” росії та бути залежними від Москви.
Цікаво, що Чехія і Бельгія – країни, які лобіювали рішення на рівні ЄС, пов’язані через присутність або комерційні зв’язки зі вже згаданим російським металургійним комбінатом NLMK, що належить російському олігарху Владіміру Лісіну. У квітні 2024 року NLMK прозвітувала про збільшення чистого прибутку за 2023 рік на 25,8%, до 209,37 млрд руб (3,22 млрд доларів США).
Крім того, на продовження квот на рівні ЄС також вплинули і металурги Чехії, які чинили тиск на владу. У листопаді 2023 року профспілка металургів OS KOVO організувала масовий страйк працівників галузі у якому взяло участь близько 1 млн осіб. За “збігом обставин” глава профспілки Роман Дурчо є членом Наглядової ради Vítkovice Steel – найбільшим лобістом квот. Vitkovice Steel раніше належала холдинговій компанії Evraz російського олігарха Романа Абрамовича. У 2014 Vítkovice Steel купила група компаній зареєстрованих на Кіпрі. Згідно проведеного розслідування, їхнім власником є російський державний інвестиційний банк “Внєшекономбанк” (ВЕБ), на який були накладені санкції Євросоюзу через повномасшатбне вторгнення росії в Україну.
У 2022 році чеське управління фінансового аналізу (Úřad pro finanční analýzu, FAÚ) заблокувало активи Vítkovice Steel. Проте, керівництво компанії відкидає зв’язок з Москвою, і станом на травень 2024 року продовжує працювати.
Звісно, отриманий Москвою прибуток від продажу титану та сталі – це не ті мільярди, які росія заробляє на продажі зрідженого природного газу чи інших металів. Проте, це ще один можливий важіль Кремля для політичного тиску на цілі галузі світової промисловості і не тільки. Як і у випадку з підкупом європейських політиків з Німеччини, Франції, Польщі, Бельгії, Нідерландів та Угорщини для впливу на вибори в ЄС та поширення потрібних Москві наративів, росія використовує пов’язані з нею корпорації для впливу на уряди європейських країн. При цьому виникає двояка ситуація: європейські партнери виділяють Україні фінансову та іншу допомогу для відбиття російської агресії, що часто рахується у мільйонах євро, в той саме час, шляхом купівлі російської сировини та протягуванням квот, вони фактично підтримують спроможність росії і надалі ввести цю агресивну війну. Цей факт не лише нівелює саму допомогу, а й ніяк не сприяє закінченню війни.
Матеріал було опубліковано на Ukrainska Pravda