Збройні конфлікти справляють надзвичайно руйнівний вплив на цивільне населення та військових захисників. Прямий вплив війни – смертність і травми, майже рівною мірою стосується як військових, так і цивільних, відсоток втрат серед яких під час сучасних воєн лише зростає. Геноцидна війна РФії, що повномасштабно розпочата проти України у лютому 2022, призвела до значних і суперечливих змін у станах і соціальних процесах, у оцінках, настроях, прагненнях, політичних уподобаннях і пріоритетах українських громадян.
Не менш руйнівним є вплив війни варварської Московії на психологічний стан українського населення, оборонців, діаспори та вимушених мігрантів за межами батьківщини. Цивільні зазнають психологічної шкоди через безпосередній вплив насильства та руйнувань війни: загрозу смерті чи серйозних поранень себе чи інших осіб, втрату житла, вимушене переселення, у т.ч. для пошуку тимчасового захисту в умовах закордону, та розлуку з родиною та друзями. Додаткове навантаження справляють «щоденні стресори»: стресові соціальні та матеріальні умови, які часто викликані або посилені збройними діями.
Дослідники та експерти Національної платформи стійкості та згуртованості регулярно проводять заміри громадської думки з питань, пов’язаних зі стійкістю та згуртованістю. Це дає можливість аналізувати тренди і робити певні висновки, які покликані покращити якість ухвалених рішень, зрозуміти, де є слабкі місця і на що варто звернути увагу. У квітні-травні дослідницька агенція Info Sapience на замовлення Національної платформи стійкості та згуртованості провела два опитування – і ось що встановлено.
По-перше, українці залишаються непохитними у своїй вірі в Перемогу і декларують здатність терпіти труднощі війни. Згідно з квітневим опитуванням, 69% респондентів готові терпіти труднощі через війну «стільки часу, скільки буде потрібно». І лише 12% відповіли, що не «готові терпіти взагалі». У травні 65% відповіли, що Україна з високою долею ймовірності виграє війну. Менш впевнені у цьому або взагалі не впевнені чи висловлюють песимізм – 23% респондентів. Тобто близько двох третин суспільства зберігає віру у краще і готове для цього докласти багато зусиль.
По-друге, абсолютним пріоритетом для українців стали потреби захисту країни і допомога фронту. Навіть питання корупції, таке популярне для українського суспільства, відійшло на другий план.
У травневому опитуванні 51% респондентів назвали допомогу армії серед «трьох ключових пріоритетів, до вирішення яких вони особисто готові докладатися у вільний час». Ще 23% відповіли, що це має бути «допомога ВПО» і лише 15% згадали про корупцію. Також по 9% набрали відповіді про «облаштування бомбосховищ» та «відбудову пошкодженої інфраструктури».
Якщо порівняти ці дані з відповідями на питання про три пріоритети, на які першочергово повинна скерувати зусилля місцева влада, то допомога ЗСУ тут також є головною (46%), хоча друга за значущістю – боротьба з корупцією (34%). Тобто наразі абсолютна домінанта для суспільства – це війна і захист країни.
По-третє, хоча українці готові терпіти тягар війни, але вони дуже чутливі до питання справедливості та якості ухвалених політичних рішень. В умовах, коли значна кількість проблем в державі залишаються невирішеними, вони вже не так активно, як у перші місяці війни, схвалюють діяльність органів влади і більше, ніж раніше, схильні до критики. Це видно по ставленню до всіх без винятку державних інституцій та вищих посадових осіб.
У травні на питання «Наскільки ви довіряєте кожній з суспільних інституцій», найпопулярнішою була відповідь «Сім’я та родичі» (97% повністю або скоріше довіряють). Далі розташувалося ЗСУ (94%), сусіди (77%), співвітчизники (75%), благодійні фонди/ГО (64%), банки(64%), президент (58%), військово-цивільні адміністрації (43%).
Це свідчить про те, що ми знову більше покладаємося на низові горизонтальні зв’язки і менше схильні вірити в ефективну роботу державних органів влади. Це виклик для влади – зрозуміти причини такого ставлення, проаналізувати свої дії, зробити роботу над помилками і покращити якість ухвалених рішень. Це стосується багатьох питань – економіки, енергетики, мобілізації тощо.
Також у квітні лише 12% респондентів відповіли, що віра у державу допомагає їм зберігати стійкість під час війни з росією. Хоча торік у дослідженні «Рейтинг» ця цифра складала 23%.
Примітно, що після повномасштабного російського вторгнення в Україну більшість її громадян у різний спосіб гуртується для спротиву загарбникам. Трагедія окупації, масова втеча цивільного населення, руйнування міст і сіл, життя в умовах військового терору, жертви сил спротиву мають слугувати болісним уроком на тему, як варто формувати спектр запобіжних чинників національної безпеки в мирні часи.
Стійкість і витривалість є критично важливими для збереження фізичного та психологічного здоров’я як цивільного населення, так і військових захисників. Здатність протистояти стресам, викликаним війною, допомагає мінімізувати травми, підтримувати емоційний баланс та знижувати ризики розвитку посттравматичних стресових розладів. Це дозволяє людям залишатися функціональними та підтримувати свою здатність до дії, що є надзвичайно важливим як на передовій, так і в тилу.
Для української діаспори та вимушених мігрантів стійкість і витривалість є основними факторами збереження національної ідентичності та культури. Попри всі труднощі перебування за кордоном, українці повинні підтримувати зв’язок зі своєю культурною спадщиною, мовою та традиціями. Зазначене допомагає зберегти єдність народу та передати наступним поколінням цінності, які є основою української нації. Також це сприяє міжнародній підтримці України та її культурного іміджу у світі.
При підготовці статті також використані матеріали дослідницьких інституцій Національної академії наук України.
Зреферував Євгеній Захарчук,
науковий працівник (за сприяння Західного наукового центру НАНУ і МОНУ, ГО “Україна-Європа-Світ”)
24.06.2024