Адаптація до життя за кордоном може бути складним завданням, але вона є важливою для збереження психологічного благополуччя українців, які вимушено покинули Україну через геноцидну війну ворожої Росії. Вона може допомогти їм збудувати нове життя, знайти нових друзів та відчути себе частиною нового суспільства. Це може допомогти їм впоратися з травмою війни та зберегти оптимізм щодо майбутнього.
Перебування за кордоном дає українцям можливість отримати новий досвід та навички, які можуть бути корисними їм після повернення додому, в Україну. Це може включати знання мови, нові професійні навички, або просто розуміння іншої культури. Ці навички можуть допомогти їм знайти кращу роботу, розпочати власний бізнес або просто жити більш повноцінним життям.
Українцям, які повернулися додому, важливо використовувати свої навички та досвід для того, щоб допомогти Україні відновитися після війни. Вони можуть зробити це, знайшовши роботу, яка відповідає їхнім навичкам, розпочавши власний бізнес або просто волонтерськи допомагаючи іншим. Разом українці можуть збудувати краще майбутнє для себе, своїх дітей та наступних поколінь.
Вважається, що мігранти, які влаштувалися на роботу в Німеччині, займаються здебільшого прибиранням приміщень, обслуговують у ресторанах, працюють на будівництві та доглядають за людьми похилого віку. Таке уявлення можна вважати стереотипом або забобоном, але воно досить точно відображає дійсність, хоча й не повною мірою. Є й інші сфери з високою часткою «приїжджих». Зокрема, у низці галузей ФРН більше половини співробітників мають міграційне коріння, в інших – їхня частка сягає 40 відсотків. І це не тільки ті сфери діяльності та професії, які відразу ж спадають на думку, повідомляє DW.
Кожен четвертий працівник має міграційну історію. Про це свідчать дані, опубліковані 1 березня Федеральним статистичним відомством ФРН (Destatis). Воно вирішило зробити свій фактологічний внесок у широку суспільну дискусію про цілеспрямоване залучення до країни трудових мігрантів. За умов старіння суспільства уряд і бізнес вважають це головним способом розв’язання проблеми нестачі кадрів, що стрімко зростає, причому не тільки висококваліфікованих.
Destatis, що спирається на дані мікроперепису населення, проведеного 2022 року і супроводжуваного докладним анкетуванням, повідомляє: уже зараз частка мігрантів серед жителів Німеччини віком від 15 до 64 років, які мають самостійний заробіток, становить 25 відсотків. Іншими словами, кожне четверте робоче місце в країні залишалося б вакантним без людей з міграційним корінням або, як ще кажуть у Німеччині, з міграційною історією.
Мігранти широко представлені у сфері обслуговування. В Німеччині сферою професійної діяльності з найвищою часткою мігрантів, що становить 60 відсотків, є прибирання приміщень. При цьому йдеться головним чином про співробітників фірм, які забезпечують чистоту в офісних будівлях і на промислових підприємствах, а не про прибиральниць у приватних будинках, які далеко не завжди охоплюються офіційною статистикою.
На другому місці йде громадське харчування: частка людей з міграційним корінням становить тут майже 46 відсотків. І це – не тільки офіціанти. Серед кухарів міграційне коріння мають трохи більше половини: 51 відсоток. Тож мігранти в німецьких ресторанах і кафе не тільки обслуговують відвідувачів, а й годують.
Будівництво – ще одна галузь з особливо високою часткою мігрантів, вона становить, залежно від різних типів виконуваних робіт, від 34 до 40 відсотків. Причому йдеться про постійних жителів Німеччини, зайнятих у цій сфері, а не про тимчасових або сезонних працівників з-за кордону, найманих на конкретні будівельні проєкти.
У міру старіння суспільства і збільшення тривалості життя дедалі більшою сервісною галуззю стає в Німеччині догляд за старими. Дуже поширена думка, що частка співробітників з міграційним корінням тут особливо висока, адже часто вважають, що в цій сфері зайняті переважно няні та доглядальниці, які можуть виконувати свою роботу навіть без знання німецької мови. Насправді німецьким будинкам для людей похилого віку та фірмам, що обслуговують літніх людей вдома, потрібен персонал зі спеціальною медичною освітою. Тож міграційне коріння тут мають порівняно небагато працівників, менше третини: 30 відсотків.
Іноземний лікар у Німеччині – звична справа. І майже стільки ж, 27 відсотків, у Німеччині лікарів і зубних лікарів із міграційною історією, що може здатися неочікуваним тим, хто не живе в країні й не звертається тут по медичну допомогу. А для жителів ФРН уже стало звичною справою, що кожен четвертий лікар не є корінним німцем.
Дані Destatis доповнює свіжа статистика Федеральної лікарської палати ФРН, згідно з якою кількість лікарів-іноземців, які практикують у країні, без німецького паспорта за останнє десятиліття подвоїлася і досягла майже 64 тисяч осіб. Найчастіше вони родом із Сирії, Румунії, Австрії, Греції, Росії та Туреччини.
Несподіваною може здатися і висока частка мігрантів, майже 40 відсотків, серед водіїв автотранспорту, причому це не тільки далекобійники, а й працівники підприємств громадського транспорту, які керують міськими автобусами і трамваями. Ще одну сферу з особливо великою часткою співробітників з міграційним корінням, 36 відсотків, Destatis називає індустрією догляду за тілом. Маються на увазі насамперед перукарі та косметологи.
Мігрантів мало в поліції, серед учителів і в селі. Водночас у деяких професіях і сферах діяльності мігранти, чия частка в населенні Німеччини становить зараз 28 вісотків, представлені, за даними Destatis, вельми слабко. У поліції, кримінальній поліції, судовій і виправній системах їх лише шість відсотків, у збройних силах 10 відсотків, серед учителів загальноосвітніх шкіл 11 відсотків, у банках і страхових компаніях 16 вісдотків.
У сільському господарстві частка мігрантів становить менше ніж 11 відсотків, що теж видається дивним, адже досить багато з тих, хто останніми роками та десятиліттями переїхав до ФРН, походить якраз із сільської місцевості. Настільки низький відсоток, найімовірніше, пояснюється тим, що в аграрному секторі Німеччини домінують традиційні сімейні фермерські господарства, а не агрофірми з найманими працівниками, а також прагненням нових мігрантів оселятися переважно в середніх і великих містах, де вже є багато інших представників їхньої діаспори, в тому числі потенційних роботодавців, а також лікарів, які розмовляють знайомою для них мовою.
Узагальнюючи представлену статистику, Destatis констатує, що «жителі Німеччини з міграційною історією, які мають самостійний заробіток, частіше працюють на менш кваліфікованих роботах, ніж працівники без міграційної історії». У 2022 році мігранти становили більшість усіх підсобних робітників (52 відсотки), вказується в повідомленні відомства. Із цього, своєю чергою, можна дійти висновку, що Німеччині в її міграційній політиці необхідно більше зосередитися на залученні кваліфікованих кадрів і фахівців.