Українські діаспоряни, що проживають у Франції, можуть часто бачити в ефірах місцевих телеканалів і в студіях найрейтинговіших ток-шоу пані Аллу Поеді (Alla Poedie). Взагалі, мало хто із французів може впізнати когось з публічних українців, крім Зеленських, братів Кличко, футболіста Шевченко й мадам Поеді.
Вона переїхала до Франції ще на початку 1990-х, була однією з перших емігрантів тієї хвилі, спочатку жила в Ліоні, зараз у Парижі. За її словами, після розвалу Союзу 100% французів були переконані, що України не існувало ніколи і вона “з’явилася” тільки після 1991 року. З того часу Алла Поеді вивчала цю ситуацію, аналізувала. На жаль, всі ми маємо констатувати недоліки і слабкість української зовнішньої інформаційної політики в напрямку іміджетворення, популяризації української культури та історії (особливо у співставленні із агресивною пропагандою ворога).
До повномасштабного вторгнення росії на територію України основною діяльністю пані Поеді було консультування представників французького бізнесу щодо ведення справ із представниками різних пострадянських країн. Вже із 2014-го мадам Поеді добре знали як активістку, що виступає з проукраїнських позицій.
Зараз свою основну мету роботи в інформаційному просторі пані Алла визначає як “донести правдиву інформацію про цю страшну війну”, її ціль – пояснювати французам реальні мотиви, причини й цілі російської агресії, спростовувати зухвалу брехню російської пропаганди, відкривати для місцевої аудиторії факти нашої історії та презентувати сутність української нації. Зараз вона є редактором телеканалу LCI.
Завдяки асоціації українців La Maison Ukrainienne у Бордо була оранізована зустріч Аллою Поеді. В ній брала участь й кореспондентка “Стожарів” Оксана Запорожченко, після знайомства із нашою знаною співвітчизницею ми з нею й домовились про це інтерв’ю.
Svitua: Розкажіть, будь ласка про вашу медіаактивність на французькому телебаченні. Як сприймає вас та ваші меседжі місцева громадськість та політикум Франції?
Alla Poedie: “З початком війни мене одразу ж запросили на центральний французький канал BFM і 24 лютого ввечері я вже була на цьому каналі. Більше як свідок – дати новини з України. І ви знаєте отут я зрозуміла таку, ну просто катастрофічну ситуацію…”
Svitua: Загально відомо на скільки потужною є пропаганда ворога, як вона фінансується (були й журналістські розслідування, які називали конкретні цифри). І тут важливою обставиною є не тільки кількість їх інформаційної активності, але й її якість – це брудні безпринципні методи, часто зухвала брехня і перекручування фактів до абсурду…
Чи є у вас ідеї, плани залучити ресурси аби вийти на новий рівень масштабу впливу або знайти нові більш ефективні формати інформаційної роботи?
Svitua: Так. В цьому плані французьке суспільство не відрізняється від будь-якого іншого, це людська психологія, людська природа – основні маси людей інертні. Так само і більшість киян з 2014 року залишалися байдужими до подій на Донбасі, так само зараз багато хто із львів’ян чи закарпатців продовжують своє звичайне життя.
Отже, на жаль, ми маємо тільки констатувати – в останні роки живемо в світі сюрреалізму… Об’єктивно, коли психопат іде з гранатою по вулиці – громадяни викличуть поліцію аби цю загрозу нейтралізувати, знешкодити та ізолювати від суспільства. Але ми бачимо, що коли психопат «розмахує атомною бомбою над планетою» більшість людей кажуть « це нас не стосується! Давайте спокійно продовжувати їсти круасани!»
Переважна більшість французького суспільства не розуміє, що коли сусід спалив пів твоєї хати, пограбував, катував, насилував, покалічив і вбив твоїх братів, сестер, дітей і дружину. То аргумент типу «він просто боявся, що ти на нього нападеш…» слабо втішає. Й виправдання типу «його ж бабуся так гарно танцювала в балеті, а дідусь писав романи!…», то є трохи неадекватним.
Об’єктивно, коли війну розпочала росія, а ми 2 роки не маємо права бомбити її територію – це «шизофренія» (так це назвав, зокрема, журналіст Віталій Портников). Коли вона стирає в попіл цілі українські міста – не бити у відповідь це не гуманізм, це маразм і абсурд (якщо порівняти хоча б з Другою Світовою).
Об’єктивно, з 24 лютого в світі не діє система міжнародної безпеки, система права забута… Французи не розуміють всього цього, це їх зовсім не хвилює?
Svitua: Одним з найомріяніших сценаріїв завершення цієї війни є розвал імперії Zла (зараз є обнадійливі ознаки, тенденції…). Ви особисто вірите, що це можливо в найближчі роки-місяці?
В останніх питаннях (хотілося б щоб вони прозвучали більш оптимістично) журналіст Svitua поцікавилась у пані Поеді, чи хотіла б вона колись повернутися до викладання в Університеті на цей раз, можливо, правдивої історії цієї війни? (адже впливати на формування світогляду саме активної молоді це надзвичайно важливо, за ними майбутнє).
Також було цікаво дізнатися – після Перемоги України, в час післявоєнної відбудови, яка сфера діяльності стане пріоритетною для пані Алли Поеді, враховуючи її багатий досвід співпраці з бізнес колами Франції та широкі перспективи залучення інвестицій в економіку нашої держави.
Ми закликаємо всіх наших діаспорян-франкофонів слідкувати за телеефірами, долучатися до соцмереж та поширювати пости пані Alla Poedie.