Домніка-Ольга Гришин-Грищук — легендарна зв’язкова УПА на псевдо Квітка. Попри тортури вона не зреклася своїх поглядів.
Історію мужньої жінки розповідає ШоТам.
За прагнення незалежності України совєти її били, ґвалтували та кинули за ґрати. А вона не здалася. І на суді заявила: «Хочу жити в Україні, а не в СРСР».
«Что ти хотєла?», – А я кажу: «Хотіла України»
Її прирекли на муки за любов до України. Але вона вистояла! Сьогодні їй 101 рік.
Присягу на вірність Україні Домніка склала у 18 років. Саме тоді вона стала зв‘язковою УПА. Під час совєцької та румунської окупацій вона вела партизанську боротьбу: збирала інформацію, розклеювала агітаційні листівки, таємно носила повстанцям їжу та ліки.
«Медичні бинти, медикаменти… Усе для хлопців треба було підготувати. Інформацію, потім і харчування. Було багато завдань», — Ольга-Домніка Гришин-Грищук, зв’язкова УПА.
І одного разу хтось на неї доніс у КДБ, та Домніка категорично все заперечувала. Аби змусити Квітку до співпраці, її жорстоко били, закривали в карцері, принижували.
Пів року допитів і тортур не дали результату, тоді Домніку віддали під суд. Її заслали в Сибір: Домніка бачила, як від побиття, холоду та голоду навколо помирали люди.
За ґрати кинули і її батька, свідомого українця. 10 років Квітка відбула на каторзі, а після смерті Сталіна її відправили на поселення до Тайшета.
Там Домніка зустріла свого майбутнього чоловіка Івана, який витягне її із заслання. Після повернення до України вони разом перебралися до рідного села Домніки Стрілецького Кута.
Трохи раніше звільнився і її батько. Маючи за плечима ув’язнення, роботу знайти було важко, та все ж удалося. До пенсії Домніка працювала медсестрою в санаторії.
Попри поважний вік і роки знущань, вона не втрачає сили духу.
«Яка б не була небезпека, але треба мати свою думку і ніколи не піддаватися на зраду», — Ольга-Домніка Гришин-Грищук, зв’язкова УПА.
Домніка написала спогади про своє перебування в таборах, і невдовзі рідні планують видати її рукопис. Квітка вірить, що побачить велику Перемогу України над російською темрявою.
Раніше ми також писали про трагічну історію буковинської родини борців за ЗУНР.