Агресія Росії в Україні: Індія не визначилась чи щось інше? / Russia’s aggression in Ukraine: Is India undecided or something else?

від Стожари

Індія не тільки величезна країна, – її населення становить більш ніж 1,4 мільярда людей (2-ге місце у світі після Китаю), – це також колиска однієї з найдавніших людських цивілізацій. Для багатьох європейців сучасна Індія найбільше відома по Боллівуду (аналог американського Голівуду), Камасутрі, йозі, Тадж-Махалу, сарі.

Республіка Індія (РІ) продовжує демонструвати одні з найвищих показників економічного зростання у світі. Країна також найбільша за кількістю жителів демократія світу (на останніх парламентських виборах право голосу мали майже мільярд громадян), з величиною економікою та одна з провідних військових потуг. З огляду на геополітичні виклики ця держава нині стає важливим гравцем не лише в регіоні, а й у світі, тому не може бути поза увагою української зовнішньої політики.

Починаючи з 1992 року, відносини відзначалися стабільністю, їх можна вважати найбільш продуктивними у відносинах України та Індії. Саме тоді відбувалися візити високого та найвищого рівня. Двосторонні відносини погіршилися наприкінці 1990-х років через постачання українських танків до Пакистану. Крім цього, наша держава засудила випробування Індією ядерної зброї, а також підтримала економічні санкції проти Індії, запроваджені у відповідь на ці випробування.

Після вступу на посаду В. Зеленського, а саме 01.08.2019 року, відбулась його телефонна розмова з прем’єр-міністром Індії Н. Моді. Під час розмови йшлося про можливі обопільні візити, проте через пандемію коронавірусу очільники держав не зустрічалися. За всю історію незалежності прем’єр-міністр Індії жодного разу не відвідував Україну. Єдиною серед індійських прем’єр-міністрів, хто перебував з офіційним візитом в Україні, була Індіра Ґанді, в 1982 році.

З початком широкомасштабного російського воєнного вторгнення в Україну Індія офіційно зайняла нейтральну позицію. З одного боку, країна відкрито не підтримує російську агресію та закликає до негайного припинення бойових дій і вирішення конфлікту дипломатичними методами. З іншого боку, Індія уникає відкритої критики дій РФ, а також відмовляється приєднуватися до західних санкцій чи запроваджувати свої.

Станом на даний час Україна займає мало місця в інформаційному просторі Індії, тому чимало індійців не обізнані щодо реалій військової агресії та тероризму Росії в найгірших сучасних проявах. Позиція Індії щодо війни може обурювати українців, бо основну увагу вони звертають на те, що індійські компанії саме цього року почали масово купувати російську нафту (яка суттєво подешевшала через західні санкції) й таким чином користають з агресії рашистів в Україні. Окрім того, Індія утрималася під час голосування в Генасамблеї ООН щодо засудження російського вторгнення у березні, засудження анексії українських регіонів у жовтні 2022 року.

Прискіпливий аналіз, здійснений вченими й фахівцями Інституту всесвітньої історії НАН України свідчить, що позиція Індії щодо війни в Україні будується на принципах її традиційної зовнішньої політики – збереження чіткого нейтралітету. Вона також обумовлена наступними об’єктивними та суб’єктивними чинниками:

  • Російсько-українська війна негативно впливає на баланс сил у багатьох регіонах світу, це яскраво спостерігається в азійських країнах. У цій ситуації Індія намагається зберігати регіональний статус-кво та баланс сил у Південній Азії. Офіційний Делі розглядає війну в Україні не як протистояння Москви та Києва, і навіть не як війну Заходу та РФ, а як частину ширшого суперництва між Заходом і Китаєм. Індія не може однозначно підтримати Захід, бо у їхньому розумінні це призвело б до непотрібної зараз дипломатичної конфронтації із КНР, що своєю чергою створило б ризик збройної ескалації у спірних прикордонних районах.
  • Індія претендує на статус одного зі світових центрів сили зі своєю зоною впливу, а тому послідовно підтримує ідеї поліцентричного багатополюсного світового порядку. У цьому контексті основна мета Делі – не тотальний розгром КНР, який є суперником, а визнання Пекіном Індії як одного з полюсів сили Азії, тобто наявності у Делі власної сфери інтересів в Індійському океані, Південній та Південно-Східній Азії.
  • Індії не вигідне послаблення Росії до стану “сировинного донора” або “молодшого партнера” Китаю. Це не відповідає геостратегічним розрахункам Делі, оскільки змінює і без того асиметричний баланс сил у регіоні на користь Китаю. Для Індії дуже важливо тримати Росію у фокусі своєї політичної уваги та стежити, щоб через Росію не утворилися нові загрози національній безпеці, особливо з урахуванням нестабільної ситуації у сусідніх Пакистані та Афганістані. Делі намагається всіма силами запобігти утворенню чогось на кшталт осі “Москва-Пекін-Ісламабад”, про яку заговорили після виведення американських військ із Афганістану.
  • Індія хоче зберегти свою “стратегічну автономність”, оскільки для неї це єдиний спосіб втримати світову систему в певному балансі, не допустити надмірної монополізації глобального впливу однією зі сторін – США чи КНР. Підтримка однієї зі сторін – Заходу (США) чи КНР – означала би автоматичний підрив балансу сил. Оскільки війна в Україні розглядається Індією як неодмінний маркер вибору сторони у цьому глобальному протистоянні, зміна нейтральної позиції з боку Делі щодо російсько-української війни виглядає малоймовірною. У той же час, відверто підтримувати Росію Індія також не стане, в тому числі через зближення РФ з Пакистаном та Китаєм в останні роки (щодо матеріалів дослідження детальніше можна ознайомитися на сайті інституту за посиланням ).

Понад те, тектонічні зміни глобального безпекового середовища та економічної ситуації у світі, нові геополітичні виклики для обох держав, як Індії, так і України, створюють вікно можливостей щодо перспективи українсько-індійських відносин, яким Україна має повною мірою скористатися.

Євгеній Захарчук,

науковий працівник (підготовлено за сприяння Західного наукового центру НАНУ і МОНУ, ГО “Україна-Європа-Світ”)

05.04.2023

Схожі публікації

Залишити коментар