Після початку великої війни мільйони українців були змушені покинути свої помешкання і виїхати за кордон. Велика кількість з них досі залишається за межами України.
Хто ці люди, як вони живуть та які в них плани на майбутнє? Щоб зʼясувати це, організація “Центр економічної стратегії” та дослідницька агенція Info Sapiens провели опитування українців, які виїхали за кордон.
Як свідчать результати опитування, половина українців, які виїхали за кордон, – діти. Серед дорослих більшість (83%) становлять жінки, переважно (42%) у віці 35-49 років. Це не дивно, адже жінки виїжджали за межі країни задля безпеки дітей, тоді як виїзд більшості чоловіків заборонений під час дії воєнного стану.
Серед опитаних біженців найбільше киян (14%), жителів Дніпропетровської (12%) та Харківської (11%) областей. Разом з тим, найбільша частка населення виїхала із Запорізької області (23%), а також Києва та Київської області (близько п’ятої частини від довоєнного населення). Від 15% до 20% населення виїхало з Дніпропетровської, Миколаївської та Херсонської областей.
Більшість українських біженців перебувають у Польщі (38%), Німеччині (20%), Чехії (12%) та Італії (6%). У цих країнах вони можуть отримати статус тимчасового захисту, який надає право на перебування, роботу, доступ до систем охорони здоров’я та освіти.
Найщедріші соціальні виплати в Німеччині: там українці можуть отримувати щомісячні виплати з безробіття (близько 400 євро), додаткові виплати на дітей (285-376 євро на місяць залежно від віку дитини) та субсидії на оренду житла. У Польщі єдиний вид регулярної допомоги, яку можуть отримувати біженці, – виплати на дитину (приблизно 100 євро на місяць). У Чехії українці можуть отримати лише одноразову допомогу (близько 200 євро). В Італії допомога становить 300 євро на місяць і виплачується протягом трьох місяців. Через це 56% українців у Польщі і 50% в Італії не вистачає коштів на базові потреби. У Німеччині 76% українцям виплат достатньо для базових потреб, а 14% ні в чому собі не відмовляють.
Різна політика країн приводить до різної адаптації українців до ринку праці. У Німеччині працюють лише 15% біженців, в Італії – 12%. У Польщі працевлаштувався 41% українців, у Чехії – 47%. У Німеччині низький відсоток працевлаштованих біженців пов’язаний з державною політикою: українців перед пошуком роботи заохочують пройти курси з вивчення мови.
Щоб повернути якомога більше українців після закінчення війни, слід зробити такі кроки.
Перший – співпраця з державами ЄС для повернення українців. Київ має переконати європейських партнерів, що повернення біженців – це ще один вид допомоги країні.
Другий – швидка післявоєнна відбудова постраждалих регіонів. Людям, що виїхали за кордон із зруйнованих Росією міст, нема куди повертатися.
Третій – надання допомоги біженцям з постраждалих регіонів, поки триває відбудова.
Четвертий – допомога в пошуку роботи в безпечнішому регіоні та курси перекваліфікації. Можливість знайти високооплачувану роботу в Україні є важливим стимулом для повернення.
П’ятий – відкриття ринку праці ЄС для українців після війни. Це означатиме, що українцям, які виїхали в ЄС через війну, не потрібно буде триматися за посвідку на проживання в Євросоюзі.
Знаючи, що в будь-який момент вони зможуть знову приїхати в ЄС, ці люди будуть більш схильними повертатися в Україну.
Детальніше про результати опитування за посиланням