20 березня виповнюється 384 роки від дня народження гетьмана Івана Мазепи. Людини що народилась з великим покликанням – стати українським Моїсеєм й вказати шлях цілому народові!
В Європі стане слава вічним троном,
Коли багатим втішиться полоном
Русь наша,з того-втіха ненастанна,
Бо ласку неба віднайшла в Івана !
(Іван Орновський «Муза роксоланська», 1693р)
Природжений політик, талановитий полководець та дипломат, людина відважна, цілеспрямована – він був уособленням епохи українського духовного відродження і розквіту України-Гетьманщини.
Нащадок шляхетського роду Мазеп-Колядинських з відзнакою закінчив Києво-Могилянський колегіум, у Варшаві Єзуїтську колегію, вільно володів латиною, російською, італійською, татарською, польською, французькою, німецькою мовами. Був при дворі короля Яна Казиміра ІІ, де здобув гарний досвід політичного та культурного життя. Служба при польському дворі також вплинула на формування національних та політичних переконань майбутнього гетьмана України, який мріяв про відродження соборної, незалежної та культурно розвиненої про європейської держави.
Ставши гетьманом, Іван Мазепа, зберігаючи спадок Русі-України, намагався налагодити дієве функціонування інституцій Української держави, запроваджуючи успіхи Великого князівства Литовського та Польської Корони, проводив збалансовану зовнішню політику з монархічними дворами Європи, зокрема, Веттінів у Речі Посполитій.
Його пожертви на церкву й освіту сприяли розвитку української культури. Саме за часів Мазепиного регіментарства і завдяки його сприянню розвинулася Києво-Могилянська академія, Чернігівській колегіум та багато інших навчальних та духовних установ на теренах України. Завдяки чому сформувалася когорта блискучих інтелектуалів, які зробили помітний внесок не лише в українську, а й світову культури. Наприклад, саме з мазепинських часів бере свій першопочаток українська історична наука. Саме часи Мазепи, це часи діяльності видатних козацьких літописців – Самовидця, Григорія Граб’янки, Самійла Величка.
Національний історико-культурний заповідник «Гетьманська столиця».
м. Батурин.
Автор фото – Maria Petrenko
Мазепа був єдиним українським гетьманом, який незмінно тримав гетьманську булаву протягом 21 року. Перед Мазепою як господарником, адміністратором, дипломатом також варто схилити голову. Адже саме завдяки «рутинній» діяльності Мазепи в Україні – Гетьманщині сформувалося ядро модерної української нації, постала козацька еліта, що відіграла важливу роль не лише в українських націєтворчих процесах.
Цей період характеризувався економічним розвитком країни, стабілізацією соціальної ситуації, піднесенням церковно-релігійного життя в країні та культури. І це красномовно стверджувало народне прислів’я, яке побутувало на теренах української держави до середини XIX століття : “Від Богдана до Івана не було гетьмана”!
І справді, Іван Мазепа був особистістю світового масштабу! Ним захоплювалися й присвятили свої твори відомі поети та письменники такі як Дж. Байрон, В. Гюго, Ю. Словацький, Й. Фріч та багато ін. Свої музичні твори Мазепі, як талановитому керманичу, адресували Ф. Ліст, П. Сокальський, Е. Неріні, М. Грандваль. На своїх полотнах його зобразила й велика кількість європейських художників.
Мазепа, мов той смолоскип, згорівши, подарував Україні життя й освітив її проєвропейські політичні й дипломатичні шляхи, як і сьогодні всі українці, нащадки Мазепи, захищають разом з усією світовою спільнотою від рашистської навали. За спробу звільнити Україну від московського ярма і йти проєвропейським шляхом, гетьман Мазепа був підданий анафемі, а столиця Батурин стерта з лиця землі, 16 тисяч мирних жителів та оборонців жорстоко вбиті.
Апостол Павло про християн колись сказав, що «нас убивають, а ми живі». Так і українці! Живі й утверджуються! Адже кров Мазепи тече у жилах захисників країни. Його розум, незламний дух, честь, свобода та сила надає їм сили та віри у перемогу, Україні право на незалежність.
Марина Хармак,
науковець заповідника
«Гетьманська столиця»