Рік, що минає від початку широкомасштабного наступу рф проти України 24 лютого 2022 року супроводжується не тільки відповідними узагальненнями політиків, військових та цивільних експертів, але й ставить на світовий порядок денний нові питання. Попередньо планувалося докладніше зупинитися на двох значущих міжнародних подіях крайнього тижня, активні учасники яких діляться особисто чи через ЗМІ різноманітними рефлексіями, котрі вже можна систематизувати та підсумувати. Але вчорашній офіційний візит до Києва президента США Джо Байдена вніс свої корективи, про які трохи згодом.
Отже, для початку кілька тез про щорічну Мюнхенську конференцію з безпеки, яка цього року тривала з 17 по 19 лютого. Як відомо, Мюнхенська конференція з безпеки (нім. Münchener Sicherheitskonferenz, англ. Munich Security Conference) ̶ щорічна міжнародна конференція, яка проводиться в Мюнхені (ФРН) кожного лютого з 1963 року, на якій політичні діячі, військові, представники бізнесу, неурядові організації та експерти в неформальній обстановці обговорюють актуальні питання зовнішньої політики, політики безпеки та оборони.
Так, виступ президента росії в. путіна на 43-й мюнхенській конференції 2007 року, що отримав назву Мюнхенська промова, викликав великий резонанс у суспільстві та деякими політологами було названо початком нової холодної війни. І вже у серпні 2008 р. рф здійснила агресію проти Грузії. І далі… далі була чергова конференція у лютому минулого року і попри всі прогнози прийшов ранок 24.02.2022 в Україні.
Проте вже наприкінці листопада минулого року глава Мюнхенської конференції з безпеки Крістоф Гойсген заявив, що на найближчу конференцію не запросять представників влади рф: “Російські посадовці не запрошені на Мюнхенську конференцію з безпеки 2023 року. Ми не дамо їм майданчик для їхньої пропаганди. Ми хочемо обговорити майбутнє Росії з лідерами російської опозиції та вигнанцями ̶ їхні голоси мають бути почуті та посилені”.
Представницький захід, що завершився кілька днів тому найперше показав консолідовану позиції учасників щодо всебічної підтримки України у війні проти росії, покарання країни-агресорки та притягнення до відповідальності вищого керівництва рф.
Разом із тим у публічних заявах президента Франції Е. Макрона та новообраного президента Чехії П. Павела йшлося про неготовність до можливого розпаду росії як наслідку цілковитої поразки у реалізації своїх загарбницьких планів проти України. Саме на цьому акцентували окремі українські експерти та різноманітні медіа, як то кажуть “розганяючи зраду-зрадоньку”. Такі недалекі оцінки не враховують докорінної зміни позиції переважної більшості держав, зокрема Франції, які мали місце минулого року та розвиваються із початком цього року. Найперше мова про зростання військової допомоги України, як у кількісному вимірі, так у специфікації озброєнь, які постачаються для підготовки широкомасштабного українського контрнаступу весною-2023.
І тут варто окремо зупинитися на такому явищі як Контактна група з оборони України (англ. Ukraine Defense Contact Group), відома також як “формат “Рамштайтайн””. Саме ця міжнародна коаліція від квітня 2022 року відіграє визначальну роль не тільки у військовій допомозі нашій державі, але успішно претендує на роль нового інститут міжнародної колективної безпеки, замість недієздатних через позицію рф та її союзників Ради безпеки ООН чи Організації з безпеки та співробітництва в Європі.
Хоча підсумки 9-ї зустрічі (14-15 лютого 2023 року) й не справдились очікування нестримних оптимістів про винищувачі F-16 для ЗСУ, але 11 країн зобовʼязалися передати Україні танки, 22 ̶ бойові машини піхоти, 16 ̶ артилерію та боєприпаси і ще 9 системи протиповітряної оборони. Разом із раніше розпочатими постачаннями техніки й озброєння та навчання українських військових за кордоном цілком очевидною стає сила контрнаступу ЗСУ в найближчі місця, після того, як сили рф істотно втрачають та втратять у живій силі й техніці в перебігу т.зв “великого наступу”, який за минулі тижні виявився не таким вже великим як у мареннях російських пропагандистів.
Окреме тема ̶ вчорашній візит команди американського президента Дж. Байдена до Києва та його заяви про розширення підтримки України. Повторюся за більшістю вчорашніх коментаторів, що це не тільки перший за майже 15 минулих років офіційний візит американського очільника в Україну, але й окремо акцентую на символізмі цієї події. Зокрема, сьогодні 21 лютого президент путін виступив із щорічним посланням перед федеральними зборами рф. Від цього виступу напередодні першої річниці багато хто очікував чогось особливо загрозливого. Але нічого нового путін не сказав…
Проте не менші негативні очікування викликає анонсований на 24 лютого ц.р. виступ очільника КНР Сі Цзіньпіна із своїм варіантом т.зв “мирного плану”.
Переконаний, що варто зачекати кілька днів та аналізувати відповідні публічні заяви, завчасно не переймаючись поширенням конспірологічних теорій та чергових зрад.
Сьогодні глава МЗС України Кулеба заявив, що член політбюро ЦК Компартії Китаю Ван І поділився з українською стороною ключовими пунктами мирного плану КНР. Кулеба повідомив, що запропонований “мирний план” Китаю стосовно війни в Україні візьмуть до уваги…
Коротко акцентовані події крайнього тижня дозволять позитивно оцінювати перспективи України у протистоянні російській агресії.
За рік наша держава вийшла із статусу другорядного об՚єкта міжнародних відносинах та регіональної політики на Європейському континенті на позицію результативного борця за демократичні цінності у протистоянні із новою реальністю ̶ росією як країною-парієм .
Український народ платить величезну ціну у війні з окупантом, який сьогодні погрожує усьому світу.
Одночасно не можемо не помічати формування нової конфігурації сил у світі загалом та в Європі насамперед, де Україні відіграє все вагомішу роль. Реалізація нашого європейського вибору набуває реальних обрисів, а те, що ще рік тому звучало як оптимістичне прагнення перевести Сектор безпеки та оборони України на стандарти НАТО сьогодні стало реальністю завдяки масштабній підтримці кран-учасниць Північноатлантичного договору, насамперед США.
І ще одне геополітичне. Те, як кремлівський диктатор жахався розширенням НАТО на схід через співпрацю України з Альянсом у межах давно ухвалених програм, призвели до того, що в НАТО вступають вже Швеція та Фінляндія, а натівська техніка та озброєння в руках українських бійців успішно утилізує розхваленну пропагандистами “другу армію світу”, а на марші вже усім відомі “Леопарди-1/2” й не тільки!
Попри величезні капітало- та інформаційні вкладення у свої “п՚яті колони” в країнах Європейського Союзу рф не отримали від них підтримки у протидії співпраці з Україною, за винятком навіть Угорщини, лідер якої В. Орбан вміло балансує між публічними заявами про невтручання у т.зв конфлікт двох слов՚янських країн та прагненням отримувати фінансові інструменти ЄС та консолідованою позицією союзників України в НАТО.
Таким чином, національні інтереси України, зокрема завдяки значними зусиллями української діаспори та тих наших співгромадян, які опинилися у вимушеній еміграції в країнах ЄС, реалізуються у різноманітних форматах підтримки й допомоги у спільній боротьбі цивілізованого світу із країною-агресором та її союзниками, різного штибу та ступеня лояльності до російського диктатора.
Джерела:
1. Корновська А. Підзвітність, боєприпаси й ППО. Підсумки дев’ятого “Рамштайну”. Режим доступу: https://suspilne.media/384818-devata-zustric-u-formati-ramstajn-nazivo/
2. Новообраний президент Чехії вже каже про перемогу України за трьох умов. Режим доступу: https://www.eurointegration.com.ua/.news/2023/02/18/7156431/
3. Премʼєр-міністр Великої Британії виступає за розширення стандартів НАТО на Україну. Режим доступу: https://centr.tv/14278-premyer-ministr-velikoji-britaniji-vistupaye-za-rozshirennja-standartiv-nato-na-ukrajinu.html
4. Росію не запросили на Мюнхенську конференцію з безпеки. Режим доступу: https://www.eurointegration.com.ua/news/2022/11/22/7151105/
5. Саєнко В. Підсумки “Рамштайн-9”: 11 країн пообіцяли передати Україні танки, 22 країни – БМП, 9 країн – системи ППО. Режим доступу: https://www.unian.net/war/itogi-ramshtayn-9-11-stran-poobeshchali-peredat-ukraine-tanki-22-strany-bmp-9-stran-sistemy-pvo-12145176.html
Василь Гулай, доктор політичних наук, професор,
завідувач кафедри міжнародної інформації
Національного університету «Львівська політехніка»/
голова правління ГО «Центр інформаційно-комунікативного менеджменту»