Террі Савчук (повне ім’я Терренс Гордон Савчук) – найкращий голкіпер в історії хокею, син українських емігрантів, який крізь біль та поразки впевнено йшов до перемоги. Зрештою – чотири Кубки Стенлі, стільки ж звань Кращого воротаря НХЛ і абсолютний рекорд.
Террі народився 28 грудня 1929 року в передмісті Вінніпега. Його мати – Анна Масляк – народилася в Україні, але свого часу емігрувала з батьками до Канади. Там вона познайомилася з фермером на ім’я Луї Савчук, який походив із Галичини, вийшла заміж і народила трьох дітей. Середнього назвали Тарасом, але в паспортному столі при оформленні документів хлопчика записали просто – Террі.
Разом зі старшим братом Майком частенько тікали із занять у школі щоби пограти в хокей. Батько, завидівши гру дітей, вирішив розвивати їхні таланти. Але всю амуніцію купили старшому, а Террі лише мовчки заздрив, бо вже тоді хокей займав найголовніше місце в житті.
Під час тренувальної гри Террі кинув камінь, відпрацьовуючи удари, але він поцілив Майкові в груди. Ніхто не знав, що у старшого сина була вроджена вада серця, а забій спричинив його зупинку, навіть до лікарні не довезли. Так, Террі випадково став причиною загибелі брата.
“Я не міг повірити в те, що трапилося. Я сумував кілька місяців, і не знаю, чим би все закінчилося, якби не хокей. Щитки Майка висіли в моїй кімнаті на самому видному місці та постійно нагадували мені про брата. Зрештою я твердо вирішив стати, як і він, голкіпером. Коли я підріс, щитки припали мені майже впору, я одягнув їх не просто так, як зазвичай, для примірки, а на справжню гру, і провів її просто здорово. Зрозумів – це стане моїм життям”, – розповідав пізніше Савчук.
Коли хлопцеві виповнилося 17, його батько пошкодив спину, і Террі Савчук залишився єдиним годувальником у родині. Куди б доля могла завести хлопчину – не відомо, якби не клуб “Детройт Ред Вінгс”, який не випускав з виду молодого воротаря. Саме вони виписали чек на дві тисячі доларів. А далі все було як зазвичай для канадських хокеїстів – юніорська ліга, напівпрофесійна та НХЛ.
Але кар’єра хлопця могла закінчитися, ще не почавшись. У 12 років Террі зламав руку. Перелом неправильно зрісся. Після – було три операції, вилучили 60 уламків кістки. У наслідок рука стала коротшою на два дюйми (понад 5 см).
На своє 18-ліття Террі Савчук отримав важку травму ока – шайба зі страшною силою поцілила в обличчя. Якби не хірург, який екстрено провів операцію, про подальшу кар’єру можна було хіба що мріяти. Тоді було не прийнято носити захисні маски, хоча вони й були у вжитку. Лише через пару років Савчук одягне маску. До того часу на його обличчі вже було понад 600 рубців від швів.
Клуб “Омаха Найтс” став передостаннім щаблем на шляху до НХЛ. У 1948-му Савчука визнали найкращим новачком Хокейної ліги США. Такий самий титул він отримав і наступного року, граючи за клуб “Індіанаполіс Кепіталз”. Ще за рік він дебютував у “Детройт Ред Вінгс”, і хоча в регулярному чемпіонаті НХЛ Террі провів всього сім матчів, а весь кубковий турнір просидів на лавці запасних, його прізвище внесли до реєстру власників Кубка Стенлі.
Наступні п’ять сезонів Террі вже був номером один у “Червоних Крилах”. Всі матчі відіграв майже без замін. Все менше шайб залітають у його ворота, а воротар колекціонує нагороди. У нього була своя техніка захисту – величезний, на напівзігнутих ногах ставав у стійку, тоді як його суперники захищали площину на повний зріст. Окрім того мав відмінну реакцію і самовідданість. Водночас спортсмен мав нестерпний характер.
У 1954-му сталася страшна аварія, після якої хокеїст отримав численні переломи, пробій легенів, травму голови, вивих плечей та забій органів. За лікування спортсмена взялися “Бостон Брюінс”, а вже в наступному році хокеїст-легенда повернувся на лід і взяв Кубок Стенлі.
Внаслідок частих операцій Террі захворів мононуклеозом. Хвороба крові мучила його лихоманками, головними болями і схудненням. Наперекір всьому він ще продовжував грати, захищаючи ворота Торонто, Лос-Анджелеса, а потім і Нью-Йорка.
Потім знову лікарні – поріз лезом ковзана сухожилля руки, екстрене видалення апендикса, розрив спинних дисків, невроз обох ніг. До цього всього – хронічне безсоння, постійні нервові зриви та мігрені. Легендарний хокеїст став тінню самого себе. Зрештою, кар’єру довелося завершити.
Після спорту Террі поринув у приємне нічогонероблення. Одного разу друзі запросили Савчука на пікнік. Там чоловіки випили спиртного, за щось почубилися. Террі впав, і в нього лопнула селезінка, а ще однієї операції організм вже не витримав.
Помер Савчук 31 травня 1970 року. Його поховали в Понтіаку – передмісті Детройта, де знайшли вічний спочинок і його батьки. Через рік канадський українець став лавреатом Залу хокейної слави в Торонто. Посмертно його вшанували призом Лестер Патрік Трофі, який присуджується за мужність і відданість хокею.
Клуб “Детройт Ред Вінгс” навічно закріпив за Савчуком номер “1”. Встановлені хокейні рекорди – 447 переможних матчів і 103 “сухі” перемоги в іграх регулярного чемпіонату – залишалися неперевершеними 39 років.
Читайте також: про етнічних українців Національної Хокейної Ліги вийшов фільм “Юкі”