Крадена Росією археологічна спадщина України. Хотинський скарб монет 11-13 ст.

“Спілка археологів України” розпочала проєкт “Археологічна спадщина, вкрадена Росією”, в якому розповідає про “вкрадене”, “знищене”, “привласнене”, “поцуплене”, “переписане” російською імперією.

Цього разу про крадену Росією археологічну спадщину України, а саме про Хотинський скарб монет 11-13 ст. розповів Микола Ільків доктор історії, керівник Чернівецького обласного відділу Спілки археологів України, доцент кафедри всесвітньої історії Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича.

У 1889 році бургер Архіп Озарчук знайшов великий скарб срібних монет, коли оброщував орендовану землю на території міста Хотин (тодішнього районного центру Бессарабської губернії). За посередництва Російської Імператорської Академії Наук та Бессарабського віце-губернатора скарб був переданий до Ермітажу, де помилково отримав назву Аккерманський скарб. Хранитель Мюнзкабінету імператорського музею одразу оцінив рідкісну знахідку як перший скарб відомих йому брактів. З 19 століття в Ермітажі звично продавати музейні предмети за кордон, зокрема знахідки, експортувані з регіонів. Тому росіяни продали німцям краще збережені монети з Хотинського сходинку, а саме в колекцію Берлінського Мюнзкабінету та Нижньосаксонії в Ганновері.

Загалом до скарбів увійшло від 1000 до 1600 монет. У колекції Ермітажу досі залишаються понад 900 цілих і фрагментів екземплярів.

Попри офіційні звернення до керівництва Ермітажу, росіяни систематично відмовляли українським вченим навіть у знайомстві з цією колекцією середньовічних монет з Хотина.

Серед монет визначено 888 брактатів, два денарії та один напівбрактеат. Брактати представляють срібні монети, виселені на тонкому колі металу лише з одного боку (з верхнім штампом на м’якій поверхні), через що зображення на лицьці виявилося выпуклим, а на зворотному – вогнутим. Вони мали діаметр до 40-45 мм і вагу близько 1 г. Художньо виконані бракти з Хотинського скарбу були вимальовані імператорами Священної Римської імперії, а також низкою світських і духовних дворян на м’яти Тюрингії, Саксонії, Гарца, Магдебургу, Гессені, Каринтії та Богемії. Найдавніша монета в скрупі – двосторонній денарій угорського царя Соломона (1063–1074), а останні – мейсенські брактеати 30-х–50-х років 13 століття. Більшість брактатів з колекції, викладені в 1190-х—1220-х роках на німецьких землях, призначалися майже виключно для місцевого обігу, тому їх зустрічають за межами цих кордонів надзвичайно рідко. Ці монети оцінювалися на вагу срібла. Тому деякі монети складалися кілька разів або фрагменти. Цінність всього скарбу може бути дорівнюваною ціні приблизно трьох коней або десятка корів.

Ці монети потрапили до Галицько-Волинського князівства з німецьких земель через Угорщину, зокрема Трансільванію, і можуть відображати шлях болгар від Угорщини до Києва і далі до Волги. Припускається, що скарб ховав у 1217-1218 роках один з учасників п’ятого хрестового походу на чолі з угорським королем Ендре II. Очевидно, що Хотинська складова пов’язана з переродами боротьби короля Данила проти угорських окупантів та боярської опозиції 1230 року. Його ховали біля старого важливого переходу через Дністер, який спочатку захищав пагорб з дерев’яними та земляними укріпленнями, а з другої половини 13 століття кам’яним замком.

Хотинська знахідка – унікальний скарб європейських монет 13 століття на території Київської Русі. Матеріальне підтвердження європейських зв’язків держави Київської Русі. Той факт, що його значна частина в російському “полоні” вириває ці сторінки з нашої історії.

Вас також може зацікавити:
Про Хотинську битву – з вуст історика та Легенда про “Замуровану дівчину” в Хотинській фортеці