У Києві у Національному музеї Тараса Шевченка завершилася масштабна експозиція, що була присвячена відродженню та переосмисленню українських традицій.
Про це пише «Київ Вечірній».
Виставка є спільним українсько-американським заходом, створеним у межах проєкту «Батьківська Хата. Homestead», що продовжується вже два роки. Він має на меті популяризувати у світі українську культуру та традиції, яскравий колорит українського села, особливості побуту, будови хат та ремесел наших прадідів.
Авторка проекту Оленкою Браво, діаспорянка, фундаторка платформи «Єднання». Ця волонтерсько-освітня фундація, що активно репрезентує світові українську культуру, традиції та мистецтво.
Творці проекту прагнули продемонструвати народні строї різних етнографічних регіонів України кінця XIX — початку XX століть разом з архітектурними формами та побутом відповідної території.
На світлинах, зроблених на території Національного музею народної архітектури та побуту України та за його сприяння, можна чітко роздивитися деталі українського вбрання, взуття, натільних прикрас; ознайомитися з характерними рисами вишивки сорочок різних областей, а також із виглядом традиційних українських осель та предметів побуту того часу.
Окрім цього, проект також є і освітню місію — він мав на меті познайомити якомога більше людей з українською культурною спадщиною.
«Окрім розповідей та висвітлення у соціальних мережах, ми почали активну виставкову діяльність. Це дозволяє залучати більше глядачів, як в різних містах країни, так і закордоном», розповіла пані Браво.
Нещодавно проєктові «Батьківська хата» виповнилося два роки. Від початку проєкт був створений для діаспори.
«В кінці грудня 2021 року, команда проєкту дала анонс про початок другого сезону Батьківська Хата. Homestead. Були вже відпрацьовані плани на цей рік: намічалися представляти нашу експозицію у Верховній Раді у Києві, та письменниця Ната Гончарова мала випускати збірку поезії з титульною сторінкою одним з епізодів. Але. Але прийшло 24 лютого. Тільки-но розпочавши другий сезон, ми зупинилися.
Волонтерили весь свій час: збирали тактичну медицину, предмети першої необхідності та гроші. Всі сили відали на підтримку України! Та й зараз продовжуємо це робити. Але за деякий час ми зрозуміли, що потрібно відроджувати культурний фронт. Бо ця війна відбувається на всіх фронтах: військовому, інформаційному та культурному!
Цього року змінили також виставковий формат. Якщо раніше в нас були залучені світлини й канви, то цього в нас з’явилися ролапи у повний зріст, а то і більше. Це додає ще більшого ефекту ВАУ! А також на цих ролап є qr коди, які переводять відвідувачів у інтерактивний формат анімованої листівки з народною піснею2, поділилася активна діаспорянка.
В команді проєкту зібралися, безперечно, дуже цікаві особистості. Першим, хто підтримав його, була Наталка Стурджілл, що колекціонує автентичне вбрання вже більш ніж 8 років і має у своїй колекції понад 400 сорочок!
Також в проекті брав участь Володимир Щибря, кандидат історичних наук, директор Центру фольклору та етнографії Інституту філології КНУ імені Тараса Шевченка, етнолог, колекціонер народного одягу.
Співорганізаторкою проєкту є Світлана Задоровська, яка є також головною фотографкою проєкту.
Пані Оленка Браво висловила слова вдячності всім причетним до проведення цього культурного заходу: «Також нейморівно вдячна всім друзям, які розділили цю подію з нами, а саме: ініціаторці виставки пані Олені Сухоцькій, співорганізаторам виставки: Світлані Задоровський, Лесі Воронюк, Андрію Паславському та учасникам Марині Сацюрі, Володимиру Кравчуку, Ользі Ровецькій, Людмилі Салевич ».
Раніше ми також писали про особливості вишиванок кожного регіону України.