Минулих вихідних видатний бандурист зі Сполучених Штатів Микола Дейчаківський відвідав українську громаду Аргентини.
Про це Порталу української діаспори “Стожари” повідомив референт Референтури преси УКТ «Просвіта» в Аргентині, член управи Конґресу українців Канади – відділ Торонто Хав’єр Апонюк Савич.
“У суботу музикант виступив на «творчій зустрічі», організованій капелою бандуристів «Тараса Шевченка» нашого товариства, а в неділю, 30 жовтня, відомий бандурист порадував нас своїм виступом на заході “Бінго”, організованому спілкою української молоді СУМ”, – розповів пан Хав’єр Апонюк Савич.
Він також наголосив, що кошти зібрані на заході “Бінго” будуть спрямовані на допомогу Україні.
На святі також виступили танцювальний колектив «Київ» філії Вільде та дитячий танцювальний ансамбль централі «Просвіти».
Микола Дейчаківський розповідав історію Української капели бандуристів імені Т. Шевченка:
– Наш колектив бере початок у 1918 році, коли кобзар Василь Ємець створив свій Кобзарський хор. Згодом колектив став Державною зразковою капелою бандуристів. Коли у 1941 році почалася війна, її розформували. Частина бандуристів, котрі змогли повернутися з фронту, об’єдналася й заснувала Українську капелу бандуристів імені Тараса Шевченка. За німецької влади їх вислали до Німеччини, щоби концертували для остарбайтерів. Наприкінці війни наші бандуристи опинилися в американській зоні окупації. Вони знали, що повертатися до України для них небезпечно, тому виїхали до Америки. З того часу ми вже пару поколінь існуємо в США. І звемося – Українська капеля бандуристів імені Т. Шевченка. Ще додаємо – Північної Америки, бо в Україні теж є Національна зразкова капела бандуристів імені Майбороди, яка з того ж кореня, що й ми: ті бандуристи, котрі залишилися в Україні, після війни знову сформувалися як державна капела, – якось розповідав історію свого колективу один із найстарших кобзарів Микола Дейчаківський.
Особливу популярність детройтські бандуристи здобули серед української діаспори Америки. Втім, за словами пана Миколи, унікальним українським інструментом цікавляться і звичайні американці. «Бандура – це вікно в Україну. Такого інструмента більше немає ніде у світі», – додав Микола Дейчаківський.
У кожного бандуриста своя історія. Більшість із них народилася й виросла в США. Деякі знають українською тільки окремі слова.
Мої батьки були біженцями після Другої світової війни. Я народився у Клівленді, ріс в українській сім’ї. Вдома розмовляли українською мовою, – згадував Микола Дейчаківський.
Нещодавно ми повідомляли, що Національна Заслужена капела бандуристів України дала концерт в австрійському місті Грац.
Вам, шановні читачі також буде цікаво дізнатись, що для молодих бандуристів створено онлайн-платформу «Bandura Hangouts» для навчання і спілкування бандуристів в Америці.