На горищі старого будинку в селі Розваж, що на Рівненщині, випадково виявили згорток з оригінальними гравюрами українського художника і члена ОУН-УПА Ніла Хасевича, датовані 1949 роком.
Про це на своїй фейсбук-сторінці повідомив історик і мистецтвознавець Микола Бендюк.
За його словами, хату з таким культурним скарбом він придбав нещодавно, а гравюри Хасевича знайшли випадково, коли з другом Олександром Гребенюком приводили будинок у порядок.
Бендюк зазначив, що гравюри датуються 1949 роком. Також він дізнався, що за документами колишній господар будинку повстанець Олександр Домащук був заарештований органами МГБ в 1948 році, а в 1949 році він вже відбував 25-річне покарання від раданської влади.
“Мабуть, ситуація склалась таким чином, що після арешту Домащука повстанці вирішили що емгебісти вже не підуть до хати де залишилася дружина і син Антон. Тому вони й заховали документи на горищі, тим більше що, мабуть, під хатою була криївка. Зараз активно досліджую це питання”, – йдеться в публікації.
Микола Бендюк, зазначив, що дереворити зараз на реставрації. Потім їх планують роздати в державні музеї.
Ніл Хасевич – член ОУН-УПА, заснував цілу пілпільну школу художників-графіків. Він сам з Рівненщини – народився в селі Дюксин. Ще у дитинстві втратив ногу, але це не завадило йому докластись до народного спротиву власною працею.
“…Я не можу битися зброєю. Але я б’юся різцем і долотом. Я каліка, б’юся в той час, коли багато сильних і здорових людей в світі навіть не вірять, що така боротьба взагалі можлива… Я хочу, аби світ знав, що визвольна боротьба триває, що українці б’ються “, говорив про себе Ніл Хасевич.
Він керував друкарнею повстанців, готував ілюстрації до сатиричних журналів УПА, оформляв листівки, малював карикатури, за що його і розшукували спочатку гестапівці, а згодом енкавеесівці. Історики підрахували, що загалом, у криївках він провів дев’ять років.
Ніл Хасевич народився 25 листопада 1905 р. в с. Дюксин Костопільського повіту (тепер Костопільського району Рівненської області) в сім’ї диякона і псаломщика місцевої церкви Антона Івановича та Федорії Олексіївни Хасевичів.
В родині було троє синів, двоє з яких стали українськими священиками на Волині. Анатолія закатували поляками в с. Дерев’яне коло волинського містечка Клеваня), а Федір загинув після війни на засланні в Сибіру. Третім був Ніл, що теж вчився в духовній семінарії (і перші уроки малювання отримав в іконописній майстерні), але став митцем-воїном УПА.
Коли Хасевичу було 14 років в його житті сталася трагічна подія – на залізничному переїзді підвода, на якій вони з мамою їхали до гімназії, потрапила під поїзд. Матір загинула, а син, втративши ліву ногу, на все життя зостався калікою.
У цій трагедії добре проявився характер Хасевича, який, хоч був іще підлітком, не опустив рук, а, вміючи вирізати з дерева, сам виготовив собі протез і вперто йшов до мети – одержати освіту.
Серед повстанців його знали як “Бей-Зота”, “Старого”, “333”, “Левка”, “Джмеля”, “Рибалку”.
Саме він розробив ескізи прапорів, печаток, бланків, бофонів і відзнак підпілля (Хрест заслуги, Хрест бойової заслуги, медаль “За боротьбу в особливо важких умовах”), навчав мистецтва гравюри молодих художників, які відходили вже на інші терени ілюструвати підпільну літературу.
Його ілюстраціями були прикрашені майже всі підпільні видання Волині і Полісся.
У 1951 р. роботи Хасевича потрапили до делегатів Генеральної Асамблеї ООН та іноземних дипломатів і були надруковані в альбомі “Графіка в бункерах УПА”. Це остаточно довело до шалу радянське керівництво.
Совіти доклали великих зусиль на пошук упівського графіка, стукачам обіцялися посади, нагороди, почесті, цілеспрямовано шукали місце його знаходження, але відкрити місце його сховку допоміг випадок – розшифрували документи, знайдені в одній із викритих на Рівненщині криївок, в одному з яких ішлося про заготівлю для художника необхідних для роботи 5 кілограмів паперу та вишневого дерева. Там було також названо місце знаходження однієї з останніх на Волині криївок – біля с. Сухівці, за 12 км від Клеваня у Рівненській області.
Місцеві зрадники допомогли відшукати криївку, але живим Хасевич не здався – застрелився з особистої зброї разом із двома своїми охоронцями – В´ячеславом Антонюком – “Матвієм” та Антоном Мельничуком – “Гнатом”, спаливши перед тим усі важливі документи.
Саме завдяки Нілу Хасевичу ми складаємо собі візуальне уявлення про боротьбу УПА. Він є тим, хто забрендував та наділив визвольну боротьбу чіткою та змістовою айдентикою.
А його твори актуальні й досі. Бо українці, як і пів століття тому, ведуть збройну боротьбу проти московських окупантів.
