Огляд публікацій провідних іноземних видань за 9 серпня.
Огляд підготувала Саша Свердлова для інформаційного ресурсу “Бабель“.
Штатний автор The Atlantic Том МакТаг розмірковує про ознаки занепаду американського світового порядку і вплив цих процесів на Європу в нещодавньому есеї. Повномасштабне вторгнення росії в Україну продемонструвало, що світовий порядок покладається на військову та фінансову могутність США, пише МакТаг. Однак внутрішнє розділення і загроза повернення Дональда Трампа ставлять під сумнів стабільність Pax Americana [дослівно з латини ― «американський світ»]. МакТаг поспілкувався з різними дипломатами й чиновниками в Європі, багато з яких кажуть, що питання занепаду Америки тисне на політику в Європі. Ця загроза частково призвела до стратегії ЄС посилювати економічні звʼязки з конкурентами США, зокрема з росією та Китаєм, вважає автор. Однак вторгнення рф в Україну все змінило, і Європа виявилася ще більш залежною від підтримки Америки, ніж будь-коли. «Навіть розділені, недієздатні та занепадаючі Сполучені Штати Америки змогли надати значно більше допомоги європейській країні, ніж інші союзники НАТО», ― цитує МакТаг одного з британських високопосадовців. ЄС має певні плани, як посилити своє становище на випадок занепаду Америки ― зокрема створити європейське хмарне сховище, розвинути напівпровідникову промисловість, енергетичні мережі та зміцнити оборонний потенціал. Однак розвиток Європи ускладнюють внутрішні проблеми. Один із чиновників, з якими спілкувався МакТаг, зауважив, що проблеми створюють не тільки країни на кшталт Угорщини, але й Німеччина через свою «ірраціональну» поведінку. Отже, резюмує автор, Америка сьогодні сильна і вразлива одночасно, вона і гарантує світовий порядок, і ставить його під загрозу ― та інші сили нічого не можуть із цим вдіяти.
У колонці на Politico колишній посол США в НАТО Іво Даадлер називає Туреччину “складний союзник, без якого буде ще важче”. Пан Даадлер зазначає, що президенту Ердогану вдається вести справи як із союзниками по НАТО, так і з ворогами Заходу, такими як президент росії путін чи Ірану Ебрагім Раїсі, і це робить його складним союзником, пише Даадлер. При цьому Туреччина має велике стратегічне значення для Альянсу ― як через своє географічне положення, так і через можливість виступати посередником для інших країн, як, наприклад, під час нещодавньої угоди про відновлення експорту українського зерна. До того ж армія Туреччини є другою за чисельністю в НАТО і має бойовий досвід. Водночас Туреччина ― єдина країна НАТО, яку міжнародна організація Freedom House визнала невільною у плані політичних і громадянських свобод. Даадлер також наводить інші причини, чому Ердогана слід вважати небезпечним, аналізуючи його дії останніми роками, як-от створення перешкод для запрошення Фінляндії та Швеції приєднатися до НАТО та відмову запровадити санкції проти рф. Це викликає сумніви щодо доцільності членства Туреччини в Альянсі, пише автор.
Утім, з ідеєю виключити країну з НАТО повʼязані принаймні дві проблеми. По-перше, принцип консенсусу унеможливлює вихід Туреччини з Альянсу без її на це згоди. А по-друге, стратегічне розташування країни та її тісні звʼязки відіграють важливу роль, яку інші союзники не можуть перебрати на себе, вважає Даадлер.
The New York Times пише про розквіт українства в Італії, де після початку повномасштабної війни українська діаспора набула нових сенсів. Видання поспілкувалося із різними українками в Італії, які живуть там уже певний час і помітили різницю між періодом до 24 лютого та після. Війна привернула увагу іноземців до України, її історії, культури та музики, пише NYT, а також мотивувала українців змінити бачення свого коріння. У підсумку бойовий дух українців раптово поширився й на діаспору. Марина Соріна, яка живе в Італії вже майже 30 років, говорить, що її українська асоціація «Українські мальви» із початку війни збільшилась утричі. Ще не так давно ситуація була іншою ― українок сприймали як людей другого сорту, а тепер вони героїні, а не аутсайдерки. І навіть вишиванки входять у моду, каже одна зі співрозмовниць NYT.
Про роль безпілотників в українській війні пише The Wall Street Journal у великому репортажі з села Прибузьке на Миколаївщині, де видання спілкувалося з аеророзвідувальним взводом «Терра». Хоча безпілотники використовують у військових діях десятиліттями, їх велика концентрація на лінії фронту є унікальною особливістю війни в Україні, пише видання. Тут часом використовують професійні військові апарати ― в Україні це «Лелека», «Фурія», Bayraktar TB-2, Switchblade і Warmate, однак на передовій більш поширені комерційні цивільні дрони типу квадрокоптерів DJI. Їх купують волонтери, родичі та друзі військових, і ці БПЛА стають очима передових підрозділів. Більшість членів підрозділу «Терра», який працює такими «очима» у звʼязці з одним із підрозділів піхоти на Миколаївщині, знайомі через спільний інтерес до реконструкції фламандських лицарських турнірів XV сторіччя в Києві. Видання описує роботу взводу, виклики та надії, з якими його члени стикаються щодня на фронті, сподіваючись перемогти ворога.
Нагадаємо, у 2020 році The New York Times опублікував велике інтерв’ю президента Зеленського.