«Не забуваймо тих, чиї імена записані на скрижалях Незалежності України, які побудували міцний фундамент нашої слави, гідності й засвідчили світові, що Україна була, Є, а в недалекому майбутньому буде земним раєм для прийдешніх поколінь. Пам‘ятаймо й про невеличку цеглинку в цьому фундаменті нашого краянина Теодозія (Ярослава) Старака… Слава Україні!» – так закінчує свою книжку1 про Спеціального посланника Уряду України в Республіці Польща, голову Світової Федерації Українських Лемківських Об‘єднань, дипломата Теодозія Старака (який відійшов у вічність у 1999 році) доктор філософії, письменник Богдан Дячишин.
Теодозій Старак – особливо унікальна постать. Чим? – запитаєте. – Інтелігентністю. Порядністю, Професійним підходом до справи, якою займається – чи взагалі, чи в даний момент. Ми з паном Теодозієм зробили (тобто – поговорили і опублікували ) понад 20 інтерв’ю-діалогів, які були опубліковані в газеті «За вільну Україну» впродовж 1998-1999 років, а також більшість з них побачили світ у книжці «Літаючий амбасадор», виданій у 2001 році в Львівському національному університеті імені Івана Франка.
Приємно, що Богдан Дячишин видав книжку про людину Жертовної Праці. Адже цілком справедливо сказав про пана Теодозія Ян Ольшевський, тодішній прем’єр-міністр Республіки Польща (і про це відображено в книзі): «Він був політиком і людиною, яких сьогодні в ХХІ столітті, що наближається, будуть дуже потребувати Україна, Польща та Європа».
Таких людей потребують таки і Україна, і Польща і Європа нині – бачимо, що діється в зв’язку з нападом «русского міра» на Україну, а по суті – і на Європу, і на світовий порядок.
І Передмову, і розділи своєї книги – «Пам’ять серця не може і не має права старіти», «Українці Перемишльщини і лемки з Надсяння на перехресних дорогах мого життя», «Цю державу я вистраждав», і Післямову Богдан Дячишин влучно пересипав поетичними рядками і Івана Франка, і Лесі Українки, а також – Ігоря Калинця, Павла Мовчана, Петра Шкраб’юка, Любові Бенедишин та інших творчих постатей. Адже за 35 років письменницької праці Богдан Дячишин вже опублікував 10 книг есеїстики та понад 220 газетно-журнальних матеріалів, серед яких – «Крихти живого часу Андрія Содомори» (2017), «Вагота поетичного слова» (2020), «Про моменти життя, обійняті словами» (2020), став лауреатом кількох міжнародних премій.
На закінчення – кілька рядків, які Теодозієві Старакові присвятив його табірний товариш – священник Роман Дурбак:
……
З неба дому голубого!
Може, приповзем колись
Цілувати землю рідну,
Любу матінку, до сліз
Дорогу, святу, свобідну…
Не минай нас, Боже наш…
……
Сучасні політичні події в Україні і за її межами переконливо свідчать: Бог нас не минає – навпаки, Україні, нам – допомагає.
Дякуємо, Богдане, за книжку про моменти «земного життя» Теодозія Старака, вагомого українського патріота, який любив Україну і жив для неї. Дякуємо!
Богдан Залізняк,
керівник пресцентру
наукової журналістики
ЗНЦ НАН України і МОН України,
член НСПУ і НСЖУ
м. Львів