Різдво, це завжди казка! Різдво і батьківська хата, це неподільна частина нашого буття. Адже саме в батьківській хаті, ми вперше впізнаємо загадковість і дух різдвяних свят.
Власне до Різдвяних святкувань команди “Батьківська Хата. Homestead” та “Ukrainian San Antonio” підготували продовження унікального україно-американського задуму, який поєднує українській народний одяг різних етнографічних регіонів кінця XIX – початку XX ст., що його відзнято на тлі архітектурних форм відповідної території!
Починаючи з 7 січня 2022 року, буде представлено другий сезон “Батьківська Хата. Homestead”. Про це Порталу української діаспори “Стожари” повідомила представниця діаспори, авторка проєкту Олена Браво.
Проєкт “Батьківська Хата. Homestead” існує трохи більше року. За цей період відзнято більше 40 фотоісторій, відбулося 9 виставковий подій – як персональних, так і у складі потужних українських заходів. Експозиції робіт побачили у США, Україні та Казахстані.
“Другий сезон буде ще цікавішим! Відзнято майже усі основні етнографічні регіони: Буковину, Волинь, Гуцульщину, Закарпаття, Київщину, Лемківщину, Опілля, Поділля, Покуття, Полісся, Полтавщина, Чернігівщина та показано вбрання з дуже рідкісних регіонів Нижнього Подніпров’я (Дніпропетровська область) та Слобожанщини (Харківська область). Залишилося кілька регіонів, які важко знімкувати – або немає повного строю, або не збереглося жодної хати. Скажімо, віднайти вбрання з півдня України, з Миколаївщини, Херсонщини, Автономної Республіки Крим — це мрія кожного колекціонера, бо костюмів з цих регіонів майже немає. Є поодинокі екземпляри у приватних колекціях і музеях, але, зазвичай, вони у такому стані, що їх вже не можливо вдягнути на людину. Щоправда, можна поєднати для фото чи відео, наприклад, стрій з Дніпропетровської області, а хату – з Запорізької. Територіально вони розташовані поруч, тож їхній побут, якщо і відрізняється, то ці відмінності незначні. Такі світлини представлені у другому сезоні“, – поділилася Олена Браво.
Пані Олена додала, що виконавцям проєкту вдалося поглибитись не тільки у основні регіони, а й в різні райони та селища однієї місцевості: “Приміром, повністю показати Київську область, задіяти усі хати в музеї, і продемонструвати, як відрізняються і чим схоже вбрання та обійстя в цьому конкретному регіоні. Наприклад, в проєкті відзнято чотири строя з Київщини: Центральної, Правобережної, Лівобережної та півдня Київської області. Так само показали різні райони Полтавської, Чернівецької, Чернігівської областей. Дуже цікаво спостерігати, як змінювалися особливості вбрання у кожному районі, в кожному селі однієї області. У Національному Музеї Народної Архітектури і Побуту є дві хати Черкаської області із села Яснозір’я. Цьому селу притаманний унікальний одяг, якого немає ніде в Україні – довгі корсетки (“ґорсет” або безрукавка), та сорочки з оригінальною вишивкою. Тож є цілих три фотоісторії одного села. І як цікаво спостерігати, як господарі по-різному облаштовували свої обійстя в одному селі. І жінки, маючи, здавалося на перший погляд, один силует (схему) пошиття сорочки та горсету, вміли були модними і стильними. Бо одяг шили з різних матеріалів та оздоблень. І вишивали такі різні і водночас схожі візерунки на сорочках різними нитками та різними кольорами. То могла бути і чорна, і червона нитка, і всі відтінки природних барвників, від світло до темно коричневого”.
Як вже було анонсовано, зйомки проєкту розпочато у США.
“Створюємо фотоісторії на фоні відомих будівель того чи іншого штату. Бо для наших дітей, народжених в діаспорі, батьківська хата знаходиться у Сполучених Штатах, але вони пам’ятають звідки походить їх рід. Наразі вже зроблено декілька фото-епізодів у США, зокрема у столиці країни — Вашингтоні. Також відзняли міське вбрання на Андрієвському узвозі у Києві. Такі фотоісторії є незвичними, бо зазвичай знімають лише село”, – розповідає авторка проєкту.
Пані Олена зазначає, що було цікаво спостерігати за реакцією перехожих під час зйомок в центрі Києва, а ще більше позитивних емоцій отримали від небайдужих американців під час фотопроцесу у США: “Була цікава реакція людей! Всі посміхались, махали руками, фотографували! Американці питали звідки ми, що саме ми робимо. Саме найцікавіше, що команда проєкту зустріла українців з Міннесоти у Вашингтоні, які сфотографувались з моделлю, і перехожа навіть пустила сльозу від емоцій! Така реакція, не може, не мотивувати! Така зацікавленість, показує, що те, що ми робимо, потрібно нам, особливо українцям, які живуть за межами своєї рідної землі”.
Таким чином команда проєкту робить просвітницьку роботу навіть під час процесу зйомок. Бо саме інтерактивний процес є більш вдосконаленою методикою просування України у світі та зміцненню її позитивного іміджу!