У Чехії українська діаспора вшановує пам’ять Василя Макуха – українця, який 53 роки тому віддав життя на знак протесту проти радянської окупації Чехословаччини.
Акція вшанування пам’яті Василя Макуха щорічно проходить на пішохідному мосту в Празі, названому на його честь, повідомили представники діаспори.
5 листопада 1968 року Василь Макух здійснив акт самоспалення на знак протесту проти русифікації, колоніального поневолення України та агресивного вторгнення до Чехословаччини. На такий крок українець пішов напередодні святкування чергової річниці більшовицького перевороту у Петрограді, так званої “великої жовтневої соціалістичної революції”.“Геть окупантів! Хай живе вільна Україна!”, – такими були останні слова Василя Макуха, бійця УПА, який пройшов крізь табори ГУЛАГу.
Макух зважився на такий радикальний вчинок на 2,5 місяці раніше від Яна Палаха, празького студента, який підпалив себе на центральній площі Праги і якого ховали цілою країною. Про самоспалення Палаха в Чехії сьогодні розповідають навіть школярам, а в Україні був знищений єдиний музей, створений на кошти небайдужих до долі Макуха, а також Олекси Гірника, який підпалив себе в 1978 році. Цей музей, який називався «Смолоскип», був у Донецьку.
У радянських газетах про його вчинок не з’явилося жодного повідомлення. Факт самоспалення прагнули приховати, але за кордоном і в самвидаві про Макуха писали. Друзі згадували про плани вийти на несанкціоновану демонстрацію на знак протесту проти окупації Чехословаччини, знайомі – про його ув’язнення в Сибіру і участь в Українській повстанській армії.
Василь Макух у віці всього 18 років був засуджений на десять років таборів за участь в Українській повстанській армії, куди він вступив у 1944 році. У Дубравлазі в Мордовії він познайомився зі своєю дружиною Лідією, яка відбувала покарання, бо ще дитиною її вивезли з окупованого Донецька до Німеччини. Макух довгий час не хотів пов’язувати з нею своє життя, тому що завжди говорив, що в будь-який момент може померти за Україну. Проте весілля відбулося, у Макуха народилися дочка Ольга та син Володимир. Сім’я жила в Дніпропетровську.
Досі про самоспалення Макуха відомо вкрай мало. Кажуть, що перед тим, як запалити себе, він розкидав у підворітті листівки, і що в його кишені була записка, яку забрало КДБ, що перед самоспаленням він написав листа в ЦК Компартії України.
“Геть колонізаторів! Хай живе вільна Україна” – із цими словами чоловік, палаючи, рухався центральною вулицею столиці. Перехожі від несподіванки й жаху німіли чи розбігалися. А він біг, допоки напівживим не впав на бруківку… Розповідають, що палаючого Василя Макуха піймала міліція, намагалась загасити вогонь, але було пізно: Василь Макух впав і вже до тями не приходив, хоча лікарі отримали від КДБістів наказ за всяку ціну врятувати його життя. Коли Василь Макух помирав від отриманих опіків, лікар сказав, що тепер його діти лишаться сиротами, на що чоловік відповів: “Вони ще будуть пишатися батьком. А нині ми всі – сироти. Україна – сирота”.
