Із початку вересня у селі Дорошівці на Заставнівщині Чернівецької області триває міжнародна експедиція з дослідження періоду пізнього палеоліту. Вчені вивчають рештки стоянки давніх мисливців на північних оленів та мамонтів, яка існувала на берегах Дністра 25-22 тисячі років тому.
На цьому місці розкопок ще 20 років тому професор ЧНУ Богдан Рідуш знайшов оброблений фрагмент бивня мамонта. Він унікальний тим, що орнаментований лабіринтами, в яких вписані схематичні голівки – швидше за все, оленів. Ця знахідка і дала поштовх науковцям продовжувати тут розкопки.
“Це унікальна річ як для цього регіону, так і загалом для України. На жодній із розкопаних раніше стоянок таких знахідок досі не було”, – зазначає завідувачка відділу “Археологічний музей” інституту археології НАН України Лариса Кулаковська.
Дослідження на стоянці поновили у 2019 році у рамках гранту польського національного наукового центру. Серед членів українсько-польської експедиції – співробітники Жешувського університету (Марта Полтович-Бобак), фундації Жешувського археологічного осередку (Даріуш Бобак) та Інституту археології НАН України (Лариса Кулаковська), науковці Чернівецького національного університету (Богдан Рідуш, Яна Кочерган) та інші.
Станом на 21 вересня науковці прокопали вже понад вісім метрів землі. За цей час познаходили чимало решток древніх тварин, які жили понад 20 тисяч років тому. Це кістки мамонта, північного оленя і навіть ворони.
“Виявлена фауна допомагає зрозуміти, чим первісні люди харчувалися, на кого полювали, – пояснює пані Лариса. – Чи, можливо, і підбирали м’ясо померлої тварини. Зважаючи на те, що це був холодний період, воно було напівзамороженим. Такий собі “природний холодильник”. А могли в іншому місці впольовувати тварин, а сюди приносити частини туші…Також натрапили на знаряддя праці, які виготовляли з кременю первісні люди. Та залишки вогнищ, біля яких грілися давні мисливці і, можливо, підсмажували м’ясо мамонта…”
За три тижні цьогорічних розкопок натрапили на понад півтори сотні знахідок.
“Уся долина Дністра буквально наповнена палеолітичними пам’ятками, які датуються часом від 150 до 19-15 тисяч років тому. Чому саме в цьому місці? Тому що завдяки близькості до річки, тут скрізь є поклади кременю. А цей мінерал був потрібен давнім мисливцям для виготовлення знарядь. Окрім того, на рівнинних просторах біля Дністра мешкали тварини, на яких люди полювали: мамонти, північні олені, коні, песці. Високі береги створювали специфічний мікроклімат. Період від 23 до 20 тисяч років тому – один із найхолодніших на рівнинній Україні. Тут був тундростеп. Тобто доволі холодно, хоча й не настільки, щоби вся земля вкрилася льодом. Водночас поблизу Дністра було тепліше, ніж на інших територіях. Тут росли широколистяні ліси, кущі, різнотрав’я. Тварини приходили сюди пастися. А мисливці йшли за здобиччю. Зі шкіри оленя чи песця вони виготовляли одяг. Кістки тварин використовували для знарядь праці, прикрас, – припускає Лариса Кулаковська.
Ділянка, над якою працюють зараз науковці, з точки зору археології доволі бідна – крем’яні знаряддя праці, виготовлені первісною людиною, тут трапляються лише вряди-годи, провадить пані Лариса. Зате тут є багато кісток. До прикладу, натрапили на фрагмент нижньої щелепи мамонта з чотирма зубами. Чотири – тому що, як і в людей відбувається заміна молочних зубів на постійні, так і в мамонта змінюються зуби. Знайдені рештки свідчать, що мамонт загинув у період, коли у нього саме тривала заміна зубів: “молодші” виштовхували “старших”.
“Усе, що викопали, маємо можливість відразу ж проаналізувати. Серед членів експедиції – геологи, палеоботаніки, палеонтологи, археологи. У результаті можемо пояснити, яким було навколишнє середовище і як та коли люди з ним співіснували. Тобто ми можемо відтворити всю картину минулого, – пояснює працівниця інституту НАН України. – На основі схожих знахідок у Дорошівцях уже захищена дисертація у Франції та інших країнах. Загалом у науковців з усієї Європи є велика цікавість до цих територій на берегах Дністра як до осередку палеоліту”.
Цікаві не лише рештки мамонтів та знаряддя праці, а й гірські породи.
“Ось бачите, розкопана стіна неоднорідна за кольором, – демонструє один із учасників експедиції, випускник ЧНУ Олександр Кордунян. – За шарами відкладів вчені можуть визначити, яким був клімат у той чи інший час. Темніший прошарок означає, що в той період було потепління. Бо з’являється рослинність, органіка перегниває і дає темний колір. Світліший колір свідчить про похолодання. Шар піску є ознакою того, що тут колись була заплава річки. Чим дрібніший пісок, тим менша течія. А ось тут, бачите, скільки молюсків? Увесь шар усіяний ними. Їм близько 20-23 тисяч років…”
За словами професорки Жешувського університету Марти Полтович-Бобак, співпраця між українськими та польськими науковцями є дуже важливою, а знахідки мають велике значення.
“Ми дуже зацікавлені у співпраці з Україною. Ви направду маєте чим пишатися. Об’єднуючи наші зусилля, можемо з’ясувати значно більше інформації про життя людей, флору та фауну пізнього палеоліту”, – зазначає пані Марта.